22.04.10р.Справа № 16/52-10
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 25 644 грн. 67 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач просить стягнути з відповідача 25 644 грн. 67 коп., що складає 13 474 грн. 20 коп. -заборгованості за поставлений відповідно до умов договору поставки від 29.02.2008р. №24/1 товар, 3 179 грн. 91 коп. -індексу інфляції, 5 335 грн. 78 коп. - пені та 3 654 грн. 78 коп. -процентів за користування грошима.
Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
- 01.07.2007р. між позивачем -Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (постачальником) та фізичною особою ОСОБА_2 (покупцем) було укладено договір поставки №34/1, згідно із пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар -двері та супутні до них товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього постачальнику певну грошову суму, передбачену Договором;
- отже, як вбачається зазначений Договір було укладено між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, який за даним Договором не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- позивачем також надано видаткові накладні, які свідчать про поставку товару відповідачу - Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 на загальну суму 13 474 грн. 20 коп., у тому числі видаткові накладні від 29.02.2008р. №РН00974 на суму 5 204 грн. 80 коп., від 07.05.2008р. №РН02847 на суму 2 787 грн. 00 коп. та від 21.05.2008р. №РН03291 на суму 1 915 грн. 40 коп.;
- з наданих видаткових накладних не вбачається, що поставку товару було здійснено за договором від 01.07.2007р. №34/1 або будь за яким іншим договором;
- тобто письмового договору між сторонами, як суб'єктами підприємницької діяльності, укладено не було (доказів не надано);
- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини;
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);
- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;
- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;
- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті обумовленого у вищезазначених видаткових накладних товару на суму 13 474 грн. 20 коп.;
- враховуючи, що сторонами термін виконання зобов'язання -оплати товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором;
- форма вимоги законом не встановлена;
- як вбачається з матеріалів справи позивачем було спрямовано на адресу відповідача претензію від 17.07.2009р. №30 (поштове повідомлення за №54940) з вимогою погасити заборгованість у загальній сумі 13 474 грн. 20 коп. (а.с.21, 22);
- отже, з урахуванням того, що зазначену претензію було отримано відповідачем 27.07.2009р., відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар до 03.08.2009р. (включно);
- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;
- статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань;
- відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- отже, інфляційні нарахування становлять 80 грн.63 коп. (серпень -вересень 2009р.), а 3% річних - 98 грн. 56 коп. (з 04.08.2009р. по 31.10.2009р.).
Що стосується вимог позивача щодо стягнення 5 335 грн. 78 коп. - пені та 3 654 грн. 65 коп., як 25% річних, то вони є необґрунтованими, оскільки:
- відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
- частиною 2 пункту 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
- у відповідності зі статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. №543/ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені повинен бути визначений у договорі;
- оскільки між сторонами, як суб'єктами підприємницької діяльності, договір відсутній, тому розмір пені не встановлений, як і не встановлені річні у розмірі 25%.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (50049, АДРЕСА_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 у Харківському обласному відділенні АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) 13 474 грн. 20 коп. - боргу, 80 грн.63 коп. - інфляційних нарахувань, 98 грн. 56 коп. -річних, 136 грн. 53 коп. - витрати по сплаті державного мита та 125 грн. 65 коп. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО