ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/890/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"
до Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги"
про стягнення 57747,27 грн
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.
08.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (ідентифікаційний код 36860996, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Небесної сотні, 31/1) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" (ідентифікаційний код 05503705, адреса місцезнаходження: 18028, м.Черкаси, вул. Самійла Кішки, буд. 210).
Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 57747,27 грн, зокрема 42629,34 грн заборгованості за спожиту електричну енергію у травні 2020 року, 2776,74 грн 3% річних за користування грошовими коштами, 12341,19 грн інфляційних втрат. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2481 грн .
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору про постачання електричної енергії споживачу № Е/247-20 від 30.01.2020.
12.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/890/22, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалу суду від 12.09.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було вручено стороні, що підтверджується повідомленням про вручення (а. с. 42) та електронною пошто, яке було отримано відповідачем, що підтверджує зворотній лист відповідача про отримання (а.с. 41).
12.09.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача ТОВ "Енергогазрезерв" бути поінформованим про розгляд справи №925/890/22 оприлюднив інформацію про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 38).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи з повідомлення сторін не подав.
Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 57747,27грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії, інфляційних втрат, 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання за договором про постачання електричної енергії, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 57747,27грн.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання; невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати коштів за надані послуги; розмір заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; підстави та розмір витрат на правову допомогу; порушення суб'єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:
30.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" та Комунальне некомерційне підприємство "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" уклали договір №Е/247-20 про постачання електричної енергії споживачу (а. с. 7-11). Відповідно до умов договору, сторони домовилися про наступне:
п.2.1 За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
п.2.2 Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
п.5.1 Загальна вартість договору на момент його укладення становить: 1970160,00грн з ПДВ
п.5.2 Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
п.5.7. Оплата рахунку постачальника за цим Договором має бути здійснений споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
п.5.9 У разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості на строк не більш 12 місяців.
Підпункт 1, 4, 5 пункту 6.2 споживач зобов'язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію; надавати забезпечення виконання зобов'язання з оплати за постачання електричної енергії у випадках неможливості погасити заборгованість.
30.01.2020 сторонами укладено Комерційну пропозицію №1 про постачання електричної енергії споживачу, які споживають електричну енергію для потреб професійної та підприємницької діяльності (додаток №2 Договору) (а. с. 11-12).
Зі змісту комерційної пропозиції суд установив:
п.1 Ціна за 1 кВт/год з урахуванням актуального тарифу передачі, встановленого НКРЕКП на момент підписання договору, становить 1,6418грн в т.ч. ПДВ 20%.
п. 7 строк оплати рахунку - 10 календарних днів з дня
отримання.
18.03.2020 сторони уклали додаткову угоду №1, до договору №Е/247-20 від 30.01.2020 про надання послуг, про визначення коштів міського бюджету та власних коштів відповідача (а.с. 14).
14.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №2, до договору №Е/247-20 від 30.01.2020 про надання послуг, про зміну загальної вартості договору 377101,75грн з ПДВ (а. с. 15).
Згідно з актом №РН-0003788 приймання-передачі електричної енергії від 12.06.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв у травні 2020 26.9020000 тис. кВт.год електричної енергії, на суму 44167,70грн з ПДВ (а. с. 16).
17.06.2020 відповідач за постачання електричної енергії, відповідно до платіжного доручення №1056 сплатив 325,93грн (а. с. 27).
17.06.2020 відповідач за постачання електричної енергії, відповідно до платіжного доручення №1059 сплатив 13,22грн (а. с. 28).
30.06.2020 відповідач за постачання електричної енергії, відповідно до платіжного доручення №1066 сплатив 1199,21грн (а. с. 26).
17.07.2020 позивач направив на поштову адресу (а. с. 19) відповідача претензію про сплату заборгованості №17/07-20(27), в якій просив першого сплатити заборгованість у сумі 42629,34 за спожиті обсяги електричної енергії (а. с. 17-18).
04.08.2020 позивач направив на поштову адресу (а. с. 21) відповідача претензію про сплату заборгованості №100, в якій просив першого сплатити заборгованість у сумі 42629,34 за спожиті обсяги електричної енергії (а. с. 20).
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:
- виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору №Е/247-20 про постачання електричної енергії споживачу від 30.01.2020;
- укладення додаткової угоди №2, до договору №Е/247-20 від 30.01.2020 про надання послуг, про зміну загальної вартості договору на 377101,75грн з ПДВ, від 14.05.2020;
- виконання позивачем свого обов'язку у зобов'язанні та надання послуг відповідачу на підставі акту №РН-0003788 приймання-передачі електричної енергії від 12.06.2020;
- виникнення у відповідача обов'язку сплатити за надані позивачем послуги, в обсязі та вартістю згідно з актом №РН-0003788 від 12.06.2020;
- обов'язок зі сплати за надані позивачем послуги відповідач виконав частково, сплативши позивачу 1538,36 грн (17.06.2020 - 325,93грн, платіжне доручення №1056; 17.06.2020 - 13,22грн, платіжне доручення №1059; 30.06.2020 - 1199,21грн, платіжне доручення №1066);
- дотримання позивачем порядку досудового врегулювання даного спору, зокрема направлення відповідачу претензій від 17.07.2020 та 04.08.2020;
- невиконання відповідачем свого обов'язку за договором, в частині повної оплати за спожиті послуги, наданих відповідачем протягом травня 2020р.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі, враховуючи наявність переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні.
Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
Дослідивши умови укладеного договору між сторонами, суд дійшов висновку, що передумовою виникнення спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору №Е/247-20 про постачання електричної енергії споживачу від 30.01.2020.
Позивач належним чином виконав зобов'язання та поставив відповідачу протягом травня 2020 року електричну енергію, а відповідач прийняв та спожив дані послуги позивача. За поставлену теплову енергію відповідач в повній мірі та вчасно не заплатив, через що виникла заборгованість, яка становить 42629,34грн.
Позивач у цій справі прагне захистити своє право на отримання плати за надані послуги.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Невиконання відповідачами свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з оплати поставленого товару.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (частина 2 статті 625 ЦК України).
Позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з 01.07.2020 по 01.09.2022. Розмір нарахованих позивачем інфляційних нарахувань складає 12341,19 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.07.2020 по 01.09.2022: суд установив розмір інфляційних нарахувань у розмірі 15067,85 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
IIС (99,40 : 100) (99,80 : 100) (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100) (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) = 1.35346191
Інфляційне збільшення:
42629,34 x 1.35346191 - 42629,34 = 15067,85 грн.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, розроблений позивачем, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу. Розмір 3 % річних за порушення грошового зобов'язання складає 2776,74грн.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розмір позовних вимог позивача, є меншим від розміру заборгованості відповідача встановленого судом. Суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати вартості спожитої електричної енергії у травні 2020 року у розмірі 57747,27 грн, з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 12341,19 грн та 3% річних у розмірі 2776,74 грн, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Отже, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.01.2020 №Е/247-20.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов'язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми
7. Розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн на підставі платіжного доручення №7513 від 01.09.2022 (а. с. 6).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" (ідентифікаційний код 05503705, адреса місцезнаходження: 18028, м.Черкаси, вул. Самійла Кішки, буд. 210) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (ідентифікаційний код 36860996, адреса місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Небесної сотні, 31/1) 57747,27 грн (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок сім гривень 27 копійок), зокрема 42629,34 грн (сорок дві тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 34 копійок) заборгованості за спожиту електричну енергію у травні 2020 року, 2776,74 грн (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 74 копійок) 3% річних за користування грошовими коштами, 12341,19 грн (дванадцять тисяч триста сорок одна гривня 19 копійок) інфляційних втрат, 5000 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя А.І. Гладун