ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"22" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2658/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Красовський В.С.
за участю представників - не з'явились.
Розглянувши справу
за заявою Фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича (правонаступник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" (пр. Перемоги, 55-Е, м. Харків, 61174).
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 17.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг", код ЄДРПОУ 42269440; визнані вимоги кредитора Фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі основного боргу 525 000,00 грн, у сумі авансування витрат арбітражному керуючому 54 000,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Родзинського А.А., призначено попереднє засідання на 05.10.2021
Ухвалою від 05.10.2021 (попереднє засідання) зобов'язано розпорядника майна включити визнані вимоги ініціюючого кредитора згідно ухвали суду від 17.08.2021 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; зобов'язано розпорядника майна в десятиденний строк з дня винесення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; зобов'язано розпорядника майна надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрати комітет кредиторів, прийняти рішення щодо схвалення плану санації боржника або щодо звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство, а також надати протокол зборів комітету кредиторів, на яких вирішити питання щодо призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; призначено підсумкове засідання суду на 23.11.2021.
Ухвалою суду від 23.11.2021 (суддя Яризько В.О.) закрито провадження у справі № 922/2658/21 за заявою фізичної особи - підприємця Мирошника Володимира Івановича про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" банкрутом. Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2021 у справі № 922/2658/21.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича (правонаступник - ОСОБА_1 ) задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.11.2021 у справі № 922/2658/21 скасовано. Справу № 922/2658/21 направлено до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 для розгляду справи № 922/2658/22 визначено суддю Аюпову Р.М.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 призначено підсумкове засідання суду у справі № 922/2658/21 на 22.12.2022 о 13:00 год.
22.12.2022 представником боржника надано до суду клопотання (вх. № 16853), в якому останній просить суд провести підсумкове засідання у справі про банкрутство ТОВ "Адоніс Мега Торг" , за відсутності його представника за наявними у матеріалах справи документами.
22.12.2022 головою комітету кредиторів у справі №922/2658/21 надано до суду клопотання (вх. № 16881), в якому просить суд ввести процедуру ліквідації у справі № 922/2658/21 про банкрутство ТОВ "Адоніс Мега Торг", призначити ліквідатором у справі №922/2658/21 про банкрутство ТОВ "Адоніс Мега Торг" арбітражного керуючого Родзинського Анатолія Анатолійовича. Також просить суд провести судове засідання за відсутності голови комітету кредиторів Чуканової А.О. за наявними у матеріалах справи документами.
Також головою комітету кредиторів надано до суду протокол зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" від 19.12.2022.
22.12.2022 арбітражним керуючим Родзинським А.А. надано до суду звіт розпорядника майна (вх. № 16884) із клопотанням про його затвердження господарським судом (вх. № 16892).
У підсумкове засідання суду, учасники судового розгляду не з'явились.
Суд зазначає, що нез'явлення учасників судового процесу, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в підсумковому судовому засіданні.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов'язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками в справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Ч. 1 ст. 39 КУзПБ передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про:
- відкриття провадження у справі;
- відмову у відкритті провадження у справі.
Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:
- ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;
- ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
- ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами ч. 5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень; інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
Ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; інші питання, передбачені цим Кодексом.
У підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (санації, ліквідації) або закривається провадження у справі (ч. 1 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень:
- схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;
- подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
До матеріалів справи наданий протокол зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" від 19.12.2022, на яких прийняті, зокрема, наступні рішення:
- обрати комітет кредиторів у складі одного кредитора - Чуканової Альбіни Олексіївни.
- розгляд звіту розпорядника майна.
- клопотати перед Господарським судом Харківської області про введення процедури ліквідації, як наступної процедури у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" та про призначення ліквідатором у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" арбітражного керуючого Родзинського А.А., доручити голові комітету кредиторів звернутись до господарського суду Харківської області з відповідним клопотанням.
19.12.2022 були проведені збори комітету кредиторів боржника, про що надано відповідний протокол, на яких прийняті наступні рішення:
- затвердити звіт розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Родзинського А.А. про виконану ним роботу у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг", визнати задовільною та схвалити роботу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" - арбітражного керуючого Родзинського А.А.;
- клопотати перед господарським судом Харківської області про введення процедури ліквідації, як наступної процедури у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" та про призначення ліквідатором у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" арбітражного керуючого Роззинського А.А., доручити голові комітету кредиторів звернутись до господарського суду Харківської області з відповідним клопотанням.
Головою комітету кредиторів подано відповідне клопотання до суду.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, платоспроможність - це одна з характеристик фінансової стійкості підприємства, яка показує наявність у нього коштів, достатніх для погашення боргів за всіма короткостроковими зобов'язаннями та одночасного здійснення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.
За приписами ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неплатоспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
Суд зазначає, що кредитори приймають рішення про перехід до наступної судової процедури, однак, таке рішення не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.
Аналіз положень ст. 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, визначеної ч.1 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури має бути доведено факт дійсної неплатоспроможності боржника, як цього вимагає ст. 205 ГК України.
Отже, саме суд перевіряє наявність підстав для визнання боржника банкрутом, в тому числі, й з метою попередження фіктивного або умисного банкрутства.
У даній справі судом визнані вимоги ініціюючого кредитора ФОП Мирошника В.І. у сумі основного боргу 525 000,00 грн.
Визнана заборгованість ініціюючого кредитора у даній справі підтверджена судовими рішеннями Господарського суду Харківської області у справах № 922/570/20, 922/619/20, 922/202/20, згідно з якими стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 55Е, код ЄДРПОУ 42269440), Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртекс-А", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда стандарт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "Ронін" заборгованість за основними договорами про надання юридичних послуг, які укладені ТОВ "Юридична компанія "Ронін" з кожним з зазначених боржників та за договорами поруки, за якими вказані боржники поручились один за одного за виконання основних договорів про надання юридичних послуг.
Так, "Адоніс Мега Торг" уклало з ТОВ "Юридична компанія "Ронін" договір № 2412/01 про надання юридичних послуг від 24.12.2019, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо аналізу фінансового та юридичного стану замовника, взаємовідносин замовника з державними органами, юридичних перспектив оскарження замовником заборгованостей перед контрагентами та державними органами, у тому числи у наявних та можливих у майбутньому судових процесах (надалі іменується "послуги"), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт, в строк 3 діб з моменту виконання робіт.
Умовами договору № 2412/01 від 24.12.2019 також передбачено, що послуги надаються виконавцем замовнику шляхом усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади (представництва Замовника в загальних та господарських судах України). Строк надання послуг починається з 24 грудня 2019 та закінчується 17 лютого 2020. За надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі 175000,00 грн. Замовник здійснює оплату за цим договором одноразово в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця у термін двох робочих днів після підписання акту виконаних робіт.
До договору № 2412/01 від 24.12.2019 сторонами підписаний акт виконаних робіт від 17.02.2020, в якому сторони підтвердили, що в період з 24.12.2019 по 17.01.2020 виконавець виконав та надав замовнику юридичні послуги з питань комерційної діяльності замовника у відповідності до Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2019. Замовник прийняв вказані послуги по обсягу та якості. Вартість робіт склала 175 000,00 грн. Жодних претензій по якості та обсягу наданих послуг (виконаних робіт) Замовник не має. Строк сплати відповідно до цього акту виконаних послуг спливає 20.01.2020.
Матеріалами справи підтверджується відступлення прав вимоги від ТОВ "Юридична компанія "Ронін" за вищевказаними договорами про надання юридичних послуг та договорами поруку на користь ФОП Мирошника В.І.
Наявність судових рішень (які набрали законної сили та які з огляду на положення ст.129-1 Конституції України та ст.326 ГПК України є обов'язковим до виконання) на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підтвердженням вирішення спору про право безпосередньо між боржником та ініціюючим кредитором судом у порядку позовного провадження.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 75 ГПК України, варто розуміти так, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Для спростування преюдиційних обставин учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 74 ГПК України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі (в визначених законом випадках, у рішеннях суду винесених у кримінальному судочинстві та у справах про притягнення до адміністративної відповідальності);
ці обставини досліджені (оцінені) судом саме як обставина (юридично значимий факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридично значимого факту);
ці обставини містяться у мотивувальній (як виняток, у резолютивній) частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 238 ГПК України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; як виняток, певні преюдиційні обставини можуть міститися і у резолютивній частині рішення;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні обставини, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 ЦПК України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
Водночас преюдиція, під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 ГПК України однією із засад господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з положеннями ст. ст.13, 14 ГПК України дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В той же час, суд звертає увагу, що при розгляді господарським судом в порядку позовного провадження спорів за позовними заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін" про стягнення заборгованості з вищевказаних товариств, судами не досліджувались питання доцільності та необхідності укладення договорів про надання юридичних послуг та договорів поруки, оскільки суд в загальному позовному провадженні не наділений відповідною компетенцією, в той же час, вирішення вказаних питань має суттєве значення при розгляді справи про банкрутство відповідних підприємств.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку судом не переглядаються по суті рішення, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання на всій території України.
В той же час, відповідні рішення не можуть бути безумовно покладені в основу справи про банкрутство підприємств, відносно яких прийняті дані рішення, у тому разі, коли в суду є певні сумніви стосовно наявності ознак фіктивного або умисного банкрутства.
Так, дослідивши надані суду документи в рамках справи № 922/2658/21, суд зазначає, що при розгляді господарським судом в порядку позовного провадження спорів за позовними заявами ТОВ "Юридична компанія "Ронін" про стягнення заборгованості з вищевказаних товариств судами не досліджувалось питання щодо доцільності та необхідності укладення договорів про надання юридичних послуг та договорів поруки, однак, вирішення вказаних питань має значення при розгляді справи та вирішення питання щодо визнання таких товариств банкрутом.
Суд зауважує, з наданого акту виконаних робіт до договору № 2412/01 від 24.12.2019 не вбачається, які саме документи досліджувало ТОВ "Юридична компанія "Ронін" протягом лише одного місяця строку дії такого договору, які саме заходи щодо встановлення дійсного фінансового стану товариства боржника були вжиті ТОВ "Юридична компанія "Ронін", які саме консультації надані з підтвердженням практичного використання боржником отриманих консультацій.
Акт виконаних робіт до Договору № 2412/01 від 24.12.2019 містить лише загальні фрази щодо вжитих заходів, при цьому відсутнє документальне підтвердження наданих послуг, а саме суду не надані аналізи фінансового та юридичного стану замовника, аналіз взаємовідносин замовника з державними органами, які нібито були зроблені ТОВ "Юридична компанія "Ронін", не вказано, в яких конкретних справах ТОВ "Юридична компанія "Ронін" дійсно представляла інтереси замовника.
Крім того, незрозумілим є необхідність отримання боржником таких послуг, оскільки, з матеріалів справи не вбачається, що боржник здійснював фінансово-господарську діяльність у 2019 році, що підтверджується безпосередньо боржником у відзиві на заяву відкриття провадження у справі про його банкрутство.
До матеріалів справи боржником додана інформація щодо товариства лише стосовно відомостей, отриманих ним самостійно з офіційних джерел, ніякої іншої інформації стосовно дійсного фінансового стану надано не було.
Щодо укладання договорів поруки, суд зазначає, що у всіх товариствах, а саме товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртекс-А", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда стандарт", засновником та директором є ОСОБА_2
Телитченко ОСОБА_3 , приступаючи до виконання обов'язків директора вказаних всіх підприємств, не отримував ніякої документації щодо фінансово-господарської діяльності товариств, при цьому, після того як він приступив до виконання обов'язків директора, товариства не вели ніякої господарської діяльності, активів не мають. Однак, директором вказаних товариств Телитченком А.О., від імені всіх товариств укладені з ТОВ "Юридична компанія "Ронін" договори про надання юридичних послуг, та всі товариства стали поручителями один одного.
Суд наголошує на тому, що укладаючи договори поруки, товариства не вели ніякої діяльності, не отримували дохід та не мали ніяких активів, що свідчить про те, що вони і не мали наміру оплачувати отримані послуги та відповідно, не мали можливості виконувати зобов'язання за інших.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 фізичну особу-підприємця Телитченка Андрія Олександровича, іпн. НОМЕР_2 , визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 135 Кодексу України з процедур банкрутства, які набрали чинності з 21.10.2019, фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Суд зазначає, що з відкритих джерел інформації вбачається, що у Господарському суді Харківської області за заявою Фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича також відкрито провадження у справах про банкрутство № 922/986/21 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автив Стиль", № 922/2654/21 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-Трейдінг", № 922/2976/21 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гет Стар".
Крім того, Фізична особа-підприємець Мирошник В.І. неодноразово подавав заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський маслозавод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Капітал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Люмієль", які були повернуті заявнику.
Суд також встановив, що:
- ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі № 922/3205/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Власний захист", код 39439294, з підстави необґрунтованості та не підтвердження заявлених вимог кредитора до боржника;
- ухвалою суду 23.11.2021 закрито провадження у справі № 922/2975/21 за заявою фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт-Трейд" банкрутом, оскільки господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
Таким чином, у суду також виникають сумніви і стосовно дійсності надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін" юридичних послуг вказаним вище товариствам, стосовно дійсного обсягу таких послуг та відповідності ціни обсягам та якості послуг.
Суд зазначає, що розпорядником майна також не вжито заходів щодо встановлення дійсного фінансового стану боржника та не надано жодного документу на підтвердження наявності або відсутності активів.
Так, розпорядником майна складені лише матеріали інвентаризації з зазначенням наявності кредиторської заборгованості, яка визнана судом, з урахуванням судових витрат, та всіма іншими нульовими показниками.
Наданий звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить всіх необхідних показників.
Отже, розпорядник майна не вчинив жодних дій щодо встановлення дійсного фінансового стану боржника, а саме: не надав відомостей стосовно відкритих рахунків боржника, отримання відомостей про рух коштів по рахунках боржника за три роки, що передували даті відкриття провадження у даній справі про банкрутство, не встановлено фактів укладення договорів з іншими контрагентами, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін", не надано доказів перевірки наявності зареєстрованих прав на майно та майнові права боржника, тощо.
Аналіз судових рішень, які підтверджують заборгованість боржника за договорами з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін" та документів, що надані до матеріалів справи на підтвердження майнового стану боржника, свідчать про те, що заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем Мирошником В.І. не є реальною заборгованістю, дана заборгованість є "штучною", договори, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у справах № 922/1930/19, № 922/1710/19, № 922/1712/19, № 922/1726/19, № 922/2108/19, № 922/1711/19, № 922/571/20, № 922/554/20, укладені з метою створення фіктивної заборгованості без мети досягнення отримання реальних результатів, а лише задля уникнення процедури ліквідації товариства боржника у встановленому законом порядку через незаконне використання процедури банкрутства.
Додатково суд звертає увагу на те, що відступлення прав вимоги від ТОВ "Юридична компанія "Ронін" за вищевказаними договорами про надання юридичних послуг та договорами поруки на користь ФО П Мирошника В.І. здійснено виключно з метою ухилення від сплати судового збору за подачу заяви про визнання боржників банкрутами, оскільки ОСОБА_4 є інвалідом 1 групи та звільнений від сплати судового збору за подачу заяв до суду. Даний висновок суду підтверджується тим, що договори про відступлення прав вимоги містять умови про те, що ФО П Мирошник В.І. отримує право вимоги до солідарних боржників, зокрема, до ТОВ "Адоніс Мега Торг" в загальній сумі 525 000,00 грн, при цьому така саме сума має бути сплачена в подальшому ФОП Мирошником В.І. на користь ТОВ "Юридична компанія "Ронін" протягом 7 днів з моменту отримання коштів з кожного з боржників, тобто фактично ФОП Мирошник В.І. не отримує ніякої фінансової вигоди, уклавши договори про відступлення прав вимоги з ТОВ "Юридична компанія "Ронін", що не відповідає меті ведення підприємницької діяльності, однак, не сплачуючи судовий збір, він здійснює авансування винагороди арбітражного керуючого, тобто несе лише відповідні збитки. Приймаючи право вимоги до боржників, ФО П Мирошник В.І. міг з відкритих джерел отримати інформацію про їх фінансовий стан, до матеріалів справи не надано доказів, які саме заходи вживались для отримання заборгованості, яка стягнута судовими рішеннями. Самі договори про відступлення права вимоги підписані не ФОП Мирошником В.І., а його представником адвокатом Донде Вадимом, докази на підтвердження його повноважень на їх підписання матеріали справи не містять.
Суд також виходить з необхідності стимулювання підприємницької діяльності та створення привабливого інвестиційного клімату в Україні, що також є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збереження існуючих та створення нових робочих місць.
Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.
Вказаний підхід стосовно стимулювання підприємницької діяльності та створення привабливого інвестиційного клімату в Україні був застосований Верховним Судом у постановах від 9 лютого 2021 року справа №856/9/20-а, 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 5 липня 2022 року справа №522/3740/20, від 28 липня 2021 року справа №380/744/20, від 26 жовтня 2021 року справа № 400/2936/20 та 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21.
Окрім того, як зазначено у пункті 2.1 Звіту про верховенство права 2020 року «Верховенство права в Європейському Союзі» (COM/2020/580), ефективні системи правосуддя необхідні для підтримання верховенства права; незалежність, якість та ефективність - це визначені параметри ефективної системи правосуддя, незалежно від моделі національної правової системи та традиції, в якій вона закріплена; хоча організація правосуддя в державах-членах належить до компетенції держав-членів, коли вони здійснюють цю компетенцію, держави-члени повинні забезпечити, щоб їх національні системи правосуддя забезпечували ефективний судовий захист; ефективні системи правосуддя також є основою взаємної довіри, яка є підґрунтям спільного простору свободи, справедливості та безпеки, сприятливе для інвестицій середовище, стійкість довгострокового зростання.
Наявні матеріали справи свідчать лише про укладання між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін" договорів надання юридичних послуг та поруки, які фактично не виконувались сторонами та у сторін був відсутній намір їх виконувати.
В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін" отримані судові рішення про стягнення суми коштів, які фактично не виконувались, укладено договори відступлення прав вимоги, за якими не здійснювались ніякі оплати, та Фізичною особою-підприємцем Мирошником В.І. подано заяву про визнання боржника банкрутом, в межах якої не вжито жодних заходів для встановлення дійсного майнового стану боржника.
Враховуючи те, що заборгованість у сумі 525 000,00 грн, на переконливу думку суду, створена навмисно, а також враховуючи відсутність повного пакету документів, які б підтверджували дійсний майновий стан боржника, суд позбавлений можливості зробити висновок про неплатоспроможність боржника.
На даний час суду не надано належних та допустимих доказів того, що підприємство боржника є неплатоспроможним, а задоволення вимог його кредиторів можливо не інакше, як через застосування до боржника тільки ліквідаційної процедури.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ознаки неплатоспроможності боржника не встановлені, а тому провадження у справі № 922/2658/21 підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Положення ст. 52 ГПК України регулюють питання правонаступництва саме у спірних правовідносинах, про що вказано у частині 1 цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
У ч.1 ст. 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як встановлено судом, постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" (місцезнаходження: 61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд.55Е код ЄДРПОУ 42269440), шляхом заміни сторони - кредитора ФОП Мирошника Володимира Івановича на його правонаступника ОСОБА_1 .
Східний апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що Постановою Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду по справі №911/806/17 від 27.02.2020 сформована правова позиція про можливість процесуальної заміни кредитора у справі про банкрутство на його правонаступника саме на стадії апеляційного перегляду, а не виключно судом першої інстанції.
СхАГС зазначив, що при укладанні договору цесії сторонами було передано новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються про що, складено Акти приймання - передання оригіналів документів до договорів №0921/21 - №0921/18 від 12.09.2021 року про відступлення права вимоги від 12.09.2021.
Також відповідно до пункту 1.4. вищевказаних договорів первісний кредитор письмово повідомив боржника про укладання цих договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Ураховуючи, що новий кредитор, ОСОБА_1 є громадянкою, віднесеною до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи першої категорій серії Б №012995 від 01.10.2019, то вона звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях
З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 та здійснення процесуального правонаступництва у справі № 922/2658/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг", шляхом заміни сторони - кредитора ФОП Мирошника Володимира Івановича на його правонаступника ОСОБА_1 з вимогами у розмірі 525 000,00 грн.
Враховуючи викладене та те, що Господарським судом Харківської області вирішено питання щодо закриття провадження у справі № 922/2658/21 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає, що Чуканова А.О., яка є новим кредитором замість Мирошника В.І. по відношенню до боржника - ТОВ "Адоніс Мега Торг", не позбавлена права вимагати від ТОВ "Адоніс Мега Торг" сплати заборгованості в загальному порядку або ініціювати відкриття справи про банкрутство боржника, в разі його неплатоспроможності, додавши відповідні докази в обґрунтування своїх вимог.
При вирішенні справи, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).
Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
На підставі викладеного, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі № 922/2658/21 за заявою фізичної особи-підприємця Мирошника Володимира Івановича (правонаступник Чуканова А.О.) про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс Мега Торг" банкрутом.
Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2021 у справі № 922/2658/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали підписано 27.12.2022
Суддя Аюпова Р.М.
справа № 922/2658/21