Рішення від 26.12.2022 по справі 903/363/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2022 року справа № 903/363/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за присутності представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Мартинюк С.В. - адвокат (довіреність від 17.01.2022р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №001214 від 20.03.2020р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ", с. Скородистик (з)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Грозинське", с. Грозине

про визнання недійсним договору поруки,

встановив: 31 травня 2022 року ТОВ "ЛЄТОЛ" звернулось до господарського суду з позовом від 20.05.2022р. про визнання недійсним укладеного із ТОВ "Агротехніка" договору поруки від 20 липня 2021 року, відповідно до котрого ТОВ "ЛЄТОЛ" зобов'язалось відповідати перед ТОВ "Агротехніка" за виконання Державним підприємством "Грозинське" зобов'язань підприємства, які випливають з укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" договору поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021р. При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 2 481 грн. та на очікуваних витратах по оплаті наданої професійної правничої допомоги адвоката на суму 7 000 грн.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем засвідчувалось, що при розгляді Господарським судом Житомирської області справи №906/30/22 за позовом ТОВ "Агротехніка" до ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" про солідарне стягнення 324 720 грн. було встановлено, що 20.07.2021р. між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" укладено договір поставки майбутнього врожаю 2021 року, відповідно до умов якого ДП "Грозинське" взяло на себе зобов'язання поставити на користь ТОВ "Агротехніка" кукурудзу в кількості 2 400 тон у строк до 15.11.2021р. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки, ТОВ "Агротехніка" у справі №906/30/22 було надано договір поруки від 20.07.2021р., укладений між ТОВ "Агротехніка" та ТОВ "ЛЄТОЛ".

Позивачем зауважувалось, що договір поруки від 20.07.2021р. директор ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. не підписував, позивач та відповідач в договірних відносинах не перебували, волевиявлення підприємства на укладення вказаного договору поруки відсутнє, відтак, договір поруки від 20.07.2021р. підлягає визнанню недійсним в судовому порядку у зв'язку з невідповідністю вимогам ч.ч. 3,5 ст. 203 ЦК України, а саме, волевиявлення ТОВ "ЛЄТОЛ", як учасника правочину, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а тому цей правочин не може вважатися таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В підтвердження позиції, окрім інших матеріалів, перелічених в якості додатків до позовної заяви, позивачем було надано нотаріально посвідчену заяву директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. від 20.05.2022р., в якій останній стверджує, що договору поруки від 20.07.2021р. не підписував.

Позивачем також зауважувалось, що в процесі розгляду справи товариством буде заявлено клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи на предмет належності підпису у договорі поруки від 20.07.2021р. директору ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1.

Ухвалою від 06.06.2022р. за позовом було відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 04.07.2022р., з огляду на ту обставину, що рішення суду у даній справі, на думку та переконання суду, може в подальшому вплинути на права та/або обов'язки третьої особи щодо однієї із сторін, а також приймаючи до уваги, що у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі третю особу може бути наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки у майбутньому щодо однієї із сторін, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, за ініціативою суду, в порядку ст. 50 ГПК України, було залучено Державне підприємство "Грозинське", зобов'язано позивача здійснити направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, запропоновано сторонам/учасникам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

23 червня 2022 року від відповідача надійшов відзив від 23.036.2022р. №1-4/397 на позовну заяву із засвідченням необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, долученням до матеріалів відзиву копій обґрунтовуючих документів.

Заперечуючи позов, відповідач засвідчив, що у позовній заяві позивач визнає факт перебування в провадженні Господарського суду Житомирської області справи №906/30/22 за позовом ТОВ "Агротехніка" до ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" про солідарне стягнення 324 720 грн.

Підставою заявлення ТОВ "Агротехніка" позовних вимог до ТОВ "ЛЄТОЛ" у справі №906/30/22 виступило укладення між сторонами договору поруки від 20.07.2021р., визнання недійсним якого вимагає ТОВ "ЛЄТОЛ" у справі №903/363/22.

З моменту відкриття провадження у справі №906/30/22 і до моменту подання позову про визнання недійсним правочину, ТОВ "ЛЄТОЛ" не заявляло жодних заперечень щодо правомірності укладення оскаржуваного договору поруки. Натомість, позовною заявою від 20.05.2022р., поданою до Господарського суду Волинської області стверджує, що вищевказаний договір поруки від 20.07.2022р. директор ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. не підписував, позивач і відповідач у договірних відносинах не перебували, волевиявлення підприємства на укладення договору поруки відсутнє.

В матеріалах справи наявна копія договору поруки від 20.07.2021р., який було підписано уповноваженими особами (керівниками) сторін та скріплено їх печатками. Один примірник оригіналу договору поруки наявний в розпорядженні відповідача.

У позовній заяві позивач посилається на відсутність волевиявлення зі сторони ТОВ "ЛЄТОЛ" на укладення договору поруки, відсутність дій, спрямованих на його укладення. В даному випадку, укладенню договору поруки та договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, зобов'язання за яким забезпечувалися порукою, передували попередні переговори сторін. В ході проведення переговорів, які тривали починаючи з квітня 2021 року та підготовки до укладення договору поруки, зі сторони ТОВ "ЛЄТОЛ", з метою підтвердження правосуб'єктності та платоспроможності останнього, були надані завірені копії установчих документів та фінансової звітності. Зокрема, було надано копію Статуту ТОВ "ЛЄТОЛ"; копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2020р.; копію балансу ТОВ "ЛЄТОЛ" на 31.12.2020р.; копію звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року форми 4-сг; копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році форми 29-сг; протокол №3 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ", копії сторінок паспорта ОСОБА_1 .

Надання копій вказаних документів, на думку відповідача, є додатковим підтвердженням попереднього наміру зі сторони ТОВ "ЛЄТОЛ" вступити у договірні правовідносини з ТОВ "Агротехніка", що згодом було реалізовано шляхом укладення договору поруки від 20.07.2022р.

Також відповідач зауважував на пов'язаності ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ". Зокрема, як на дату укладення договору поруки так і на даний час, одним з двох учасників та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЛЄТОЛ" є ОСОБА_2 . Він же був керівником ТОВ "ЛЄТОЛ" у період з 05.09.2016р. по 13.05.2021р. ОСОБА_2 обіймав посаду директора ДП "Грозинське" з 15.11.2021р по 07.05.2022р., що підтверджується наказами Фонду Державного майна України №2044 від 15.11.2021р. та №443 від 07.05.2022р. При цьому, як вбачається із змісту наказу ФДМУ №2044 від 15.11.2021р., заява ОСОБА_2 про призначення на посаду директора ДП "Грозинське" була подана ще 02.08.2021р.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за основним договором ТОВ "Агротехніка" направляло ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" вимогу про виконання зобов'язання №1-4/780 від 09.12.2021р. 31 січня 2022 року між сторонами відбулася зустріч та переговори з метою мирного врегулювання спору у позасудовому порядку. В якості представника від ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" у переговорах приймав участь ОСОБА_2 , який на той час на законних підставах обіймав посаду директора ДП "Грозинське" та одночасно був співзасновником ТОВ "ЛЄТОЛ". За результатами було складено та підписано присутніми протокол спільної зустрічі від 31.01.2022р.

Факт укладення договору поруки від 20.07.2021р. виступив підставою для звернення ТОВ "Агротехніка" до Господарського суду Житомирської області з позовом про солідарне стягнення на користь товариства штрафних санкцій з ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ". Провадження у справі судом було відкрито 17.01.2022р., ухвала про відкриття провадження була отримана ТОВ "ЛЄТОЛ"27.01.2022р., натомість, позов про визнання недійсним договору поруки був поданий до Господарського суду Волинської області лише 20 травня 2022 року, майже через п'ять місяців з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі №906/30/22. До того часу позивач не заявляв будь-яких заперечень щодо факту укладення договору поруки від 20.07.2021р.

Також відповідачем засвідчувалось, що позивачем заперечується саме факт укладення договору поруки. Позивач стверджує, що спірний договір поруки взагалі не був укладений. З огляду на визначене відповідачем звертається увага до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, котра викладена у п. 7.26 ухвали від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц, відповідно до котрої "відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Ухвалюючи рішення у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

28 червня 2022 року на електронну адресу суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" за електронним підписом адвоката Мисана В.М. надійшло сформоване в системі "Електронний суд" клопотання від 28.06.2022р. про забезпечення участі представника в підготовчому засіданні 04.07.2022р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON, котре в подальшому було задоволене ухвалою від 30.06.2022р.

04 липня 2022 року на електронну адресу суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" за електронним підписом адвоката Мисана В.М. надійшло сформоване в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні та надання позивачу додаткового строку для подання відповіді на відзив відповідача, а також направлення на адресу третьої особи примірника позовної заяви з додатками. При цьому зауважувалось, що відзив із копіями значних документів товариство отримало 26.06.2022р., ухвалою від 06.06.2022р. встановлено строк для надання відповіді на відзив (не пізніше трьох днів з дня отримання відзиву), поданий відзив і документи потребують більш детального вивчення у зв'язку з чим позивачу потрібно більше часу для надання відповіді на відзив, керівник товариства знаходиться у відрядженні поза межами Черкаської області, що унеможливило підписати примірник позовної заяви з додатками для третьої особи, направити останні, докази чого подати суду.

За результатами проведеного у справі за участю представників сторін підготовчого судового засідання, відображеною в протоколі засідання суду від 04.07.2022р. ухвалою було задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 25.07.2022р., зобов'язано позивача невідкладно (04.07.2022р.) здійснити відправку всіх без виключення позовних матеріалів ДП "Грозинське" та надати відповідні докази в підтвердження вчинення цієї дії, встановлено позивачу строк до 11.07.2022р. для подання суду та відповідачу відповіді на відзив, встановлено відповідачу строк до 18.07.2022р. для подання суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив, встановлено ДП "Грозинське" строк до 18.07.2022р. для подання суду та сторонам письмових пояснень по суті спору, задоволено клопотання позивача про участь представника в судовому засіданні 25.07.2022р. в режимі відеоконференції.

Про вчинені процесуальні дії ДП "Грозинське" було повідомлено ухвалою від 04.07.2022р.

12 липня 2022 року до суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" за електронними підписами адвоката Мисана В.М. надійшло клопотання про долучення до справи доказів направлення позовних матеріалів ДП "Грозинське", а також відповідь ТОВ "ЛЄТОЛ" від 11.07.2022р. на відзив відповідача.

У відповіді позивач звертає увагу на наступні обставини: ряд документів, які відповідач надав в якості обґрунтування укладення оскаржуваного договору поруки, є застарілими або підробленими. Так відповідач зазначає, що у позивача мало місце волевиявлення на укладення договору поруки від 20.07.2021р., однак, такі твердження є помилковими, оскільки договір поруки від 20.07.2021р. (оригінал якого є у ТОВ "Агротехніка") директор ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 не підписував, ТОВ "Агротехніка" та ТОВ "ЛЄТОЛ" в договірних відносинах не перебували, волевиявлення підприємства на укладення договору відсутнє, підписанти договору в особі директорів підприємств ніколи не зустрічалися, відповідач жодним чином не спростував отримання від позивача підписаного договору та отримання інших фінансових документів, оскільки директор ТОВ "ЛЄТОЛ" їх ТОВ "Агротехніка" не надавав.

Згідно відзиву відповідача, ТОВ "Агротехніка" в якості заперечення на позовну заяву надало до суду належним чином засвідчені копії наступних документів: Статуту ТОВ "ЛЄТОЛ"; сторінок паспорта ОСОБА_1 ; протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ "ЛЄТОЛ" від 09.07.2021р.; інших фінансових документів ТОВ "ЛЄТОЛ". Однак, наданий Статут ТОВ "ЛЄТОЛ", затверджений Загальними зборами учасників (протокол №5 від 18.04.2016р.), є застарілим. На момент підписання договору поруки від 20.07.2021р. наданий ТОВ "Агротехніка" Статут ТОВ "ЛЄТОЛ" затверджений в новій редакції протоколом Загальних зборів учасників №5 від 30.06.2021р. (протокол нотаріально посвідчений), копії Статуту та копію протоколу №5 від 30.06.2021р. долучено до відповіді на відзив.

Відтак, ТОВ "Агротехніка" незаконним способом заволоділо Статутом ТОВ "ЛЄТОЛ" з метою підробки договору поруки від 20.07.2021р.

Стосовно доданого до відзиву протоколу №3 Загальних зборів учасників ТОВ "ЛЄТОЛ", як на підтвердження прийняття рішення щодо укладення договору поруки з ТОВ "Агротехніка", позивачем зауважується, що на першій сторінці протоколу на порядку денному висвітлено 4 питання. Друга сторінка протоколу №3 розпочинається із: "рішення прийнято - надати дозвіл директору ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. на підписання договору поруки та інших необхідних документів". Тобто, в протоколі, який завірений згідно з оригіналом в.о. директора ТОВ "Агротехніка" ОСОБА_3 , відсутні рішення по питанню №1-2 порядку денного, відсутня печатка ТОВ "ЛЄТОЛ", підпис від імені ОСОБА_4 вчинений невідомою особою, ламаним почерком. У ТОВ "ЛЄТОЛ" знаходиться належний протокол №3 від 12.05.2021р. загальних зборів учасників, з іншим порядком денним.

Зауважується, що копії сторінок паспорта ОСОБА_1 завірені не підписом директора ТОВ "ЛЄТОЛ", а невідомою особою.

Зауважується, що в даному випадку, права ТОВ "ЛЄТОЛ" порушені в наступному: 1. Жодних господарських операцій між позивачем та відповідачем ніколи не було; 2. На момент підписання оспорюваного договору поруки волевиявлення позивача не було, оскільки такий договір директор не підписував; 3. На момент підписання договору у відповідача був нечинний Статут позивача, підроблений протокол №3 Загальних зборів учасників ТОВ "ЛЄТОЛ" та копія сторінок паспорта директора ТОВ "ЛЄТОЛ", який останній ніколи не передавав іншим особам.

18 липня 2022 року до суду від відповідача за №1-4/445 надійшли письмові заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача у котрих, зокрема, засвідчено, що у відповіді на відзив позивач, як і у позовній заяві, продовжує стверджувати, що сторони у договірних відносинах не перебували. При цьому позивач наводить безпідставне твердження, що ТОВ "Агротехніка" незаконним способом заволоділо статутом ТОВ "ЛЄТОЛ" з метою підробки договору поруки від 20.07.2021р. Такі твердження є безпідставними, адже в ході підготовки до укладення оскаржуваного договору поруки саме позивач надав відповідачу завірені копії не лише Статуту, але й документів фінансової звітності ТОВ "ЛЄТОЛ" для підтвердження позитивного фінансового становища товариства, як поручителя.

Обставина, що позивач, після того як надав відповідачу копію Статуту, вніс до нього зміни, затвердивши у новій редакції, копію якої відповідачу не надав, не спростовує факту виникнення договірних відносин між ТОВ "Агротехніка" і ТОВ "ЛЄТОЛ" та укладення договору поруки.

Щодо, долученого до відзиву протоколу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ"№3 від 09.07.2021р. відповідачем зауважується, що такий протокол був наданий позивачем відповідачу перед укладенням договору поруки та за своїм змістом чітко визначає намір ТОВ "ЛЄТОЛ" щодо укладення даного договору, в протоколі відображено прийняття рішень з усіх відображених у ньому питань порядку денного. Факт наявності у позивача протоколу з таким самим номером, але з іншим змістом може бути лише свідченням невпорядкованості нумерації протоколів зборів, що є технічним недоліком, який не має наслідком недійсності чи неправомірності документа. Зауваження щодо відсутності у протоколі печатки ТОВ "ЛЄТОЛ" не можуть прийматися до уваги, оскільки протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю є документом, що відображає рішення, прийняті учасниками, а не товариством, як юридичною особою. Учасниками ТОВ "ЛЄТОЛ" є фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Використання печаток фізичними особами законодавством України не передбачено.

25 липня 2022 року на електронну адресу суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" за електронним підписом адвоката Мисана В.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на його хворобу та неможливість у зв'язку з цим прибути в судове засідання.

За результатами проведеного у справі за участю представника відповідача підготовчого засідання, відображеною в протоколі від 25.07.2022р. ухвалою, було відхилено клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2022р.

Ухвалою від 25.07.2022р. було повідомлено ТОВ "ЛЄТОЛ" та ДП "Грозинське" про процесуальні дії, вчинені судом в підготовчому судовому засіданні 25 липня 2022 року.

Судом при відхиленні клопотання про відкладення розгляду справи враховувалось, що наслідки неявки в судове засідання учасників справи встановлено статтею 202 ГПК України.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 ГПК України).

Підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відтак, позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

Разом з тим враховано, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Поруч з цим судом було враховано неподання будь-яких доказів в підтвердження перебування адвоката Мисана В.М. на лікарняному, а також, те що явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, прийнято до уваги попереднє забезпечення судом стороні (згідно ухвали від 04.07.2022р.) можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також наявність у справі документів, визначених положеннями ст.ст. 161, 166-169, 184 ГПК України, котрі в повній мірі, на думку суду, відображають позицію сторін стосовно обґрунтування пред'явлених позовних вимог та заперечень на останні.

25 липня 2022 року (після проведеного судового засідання) до суду поштовим зв'язком від ДП "Грозинське" надійшли письмові пояснення від 15.07.2022р. №30 з матеріалами в підтвердження їх направлення сторонам.

Третьою особою засвідчується, що 20.07.2021р. між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" було укладено договір поставки майбутнього врожаю 2021 року. Також 20.07.2021р., з метою забезпечення зобов'язання за договором поставки, між ТОВ "Агротехніка" та ТОВ "ЛЄТОЛ" було укладено договір поруки відповідно до п. 1.1 котрого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "ЛЄТОЛ" зобов'язалось відповідати перед ТОВ "Агротехніка" за виконання ДП "Грозинське" зобов'язань останнього, які випливають з договору поставки від 20.07.2021р.

Порукою забезпечується виконання будь-яких зобов'язань, що випливають з умов основного договору та додатків до нього і є дійсними на дату укладення договору поруки або можуть виникнути в майбутньому, в тому числі, але не обмежуючись, обов'язки зі сплати штрафних санкцій, виплати процентів за користування коштами, компенсації завданих збитків, тощо. За умовами п. 1.2 договору поруки, зобов'язання, встановлені угодою, залишаються дійсними та незмінними в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до основного договору, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором. Згідно п. 2.1 договору поруки, відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного договору. Пунктом 2.3 договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, що випливають з умов основного договору не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від кредитора.

За наявною у підприємства інформацією, договір поруки підписаний представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Щодо тверджень позивача про відсутність факту підписання посадовими особами ТОВ "ЛЄТОЛ" договору поруки та відсутність у позивача волевиявлення на підписання угоди, третя особа засвідчує, що ТОВ "Агротехніка" 09.02.2021р. направило вимогу №1-4/780 про невідкладне та в повному розмірі виконання зобов'язань, передбачених договором поставки майбутнього врожаю 2021 року, шляхом поставки кукурудзи в кількості 2 400 тон із засвідченням того, що у випадку невиконання вимог товариство, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, буде вимушене звернутися до суду з відповідним позовом до ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ", як солідарних відповідачів.

ТОВ "ЛЄТОЛ" не зверталось за будь-якими роз'ясненнями з цього приводу до ДП "Грозинське". Відповідно, твердження позивача, що про договір поруки ТОВ "ЛЄТОЛ" стало відомо з матеріалів справи №906/30/22, що перебувала у провадженні Господарського суду Житомирської області, є таким, що не відповідає дійсності.

Зауважено, що 01.12.2021р. наказом Фонду державного майна України директором ДП "Грозинське" був призначений ОСОБА_2 . На момент призначення ОСОБА_2 директором ДП "Грозинське", останній з 20.03.2008р. і по час підготовки пояснень є засновником та бенефіціаром ТОВ "ЛЄТОЛ", володіє 35% частки статутного капіталу товариства-позивача.

Невиконання договору поставки, що призвело до солідарної відповідальності за договором поруки позивача, відбулось в період та під керівництвом особи, що в минулому обіймала посаду директора і є чинним бенефіціаром ТОВ "ЛЄТОЛ"- ОСОБА_2

04 серпня 2022 року (до початку судового засідання по розгляду справи по суті) судом було зареєстровано клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" від 04.08.2022р. за електронним підписом адвоката Мисана В.М. про поновлення позивачу строку для подання клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів, проведення якої сторона просила доручити експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, витребування у ТОВ "Агротехніка" оригіналу договору поруки від 20.07.2021р. При цьому на вирішення експертів позивач просив поставити питання: Чи виконано підпис від імені директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. на договорі поруки від 20.07.2021р. ОСОБА_1. або іншою особою?

До визначеного клопотання було долучено також документи (медичні висновки №599Е-63ТА-ССР5-6778 від 25.07.2022р. та ТТРК-5НЕ9-Н87А-Х7 від 29.07.2022р.) в підтвердження перебування адвоката Мисана В.М. на лікарняному з 25 по 29.07.2022р., а також з 29.07. по 03.08.2022р.).

Відповідно до ухвали підготовчого засідання від 04.08.2022р., проведеного за присутності представника відповідача, до матеріалів справи було долучено письмові пояснення ДП "Грозинське" від 15.07.2022р. №30, визнано поважними причини пропуску та поновлено позивачу процесуальні строки для подання клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи документів, з метою розгляду клопотання про призначення у справі експертизи здійснено перехід від стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого судового провадження у справі, розгляд справи в підготовчому засіданні, зокрема, в частині клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, призначено на 05.09.2022р., визнано обов'язковою явку в судове засідання директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1., запропоновано позивачу надати оригінали документів ТОВ "ЛЄТОЛ" із відображеними вільними та умовно-вільними зразками підписів директора ОСОБА_1., запропоновано відповідачу надати оригінал договору поруки від 20.07.2021р., пояснення щодо клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

05.09.2022р. судом були зареєстровані додаткові пояснення ТОВ "Агротехніка" від 05.09.2022р. №1-4/550 щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи у котрих засвідчено, що поведінка сторони стосовно подання необґрунтованого клопотання, спрямована на затягування розгляду господарського спору, порушує принцип розгляду справи упродовж розумного строку. При цьому, у випадку задоволення клопотання, відповідач, з метою прискорення проведення експертизи за рахунок економії часу, необхідного для передачі матеріалів до експертної установи, отримання висновків експерта, просив проведення експертизи доручити Волинському НДЕКЦ МВС України.

Також 05.09.2022р. судом був зареєстрований лист ТОВ "ЛЄТОЛ" від 05.09.2022р. про долучення до справи оригіналів документів з вільними зразками підпису ОСОБА_1 (акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021р., заявки №1 до договору №10/05.08.2021 від 05.08.2021р., акту приймання-передачі с/г техніки від 28.07.2021р., специфікації №2 від 29.06.2021р., договору поставки №17/05/21 від 17.05.2021р., акту №216 від 31.05.2021р., наказу №81-в від 08.10.2021р. про надання відпустки, наказу №70-в від 18.08.2021р. про надання відпустки, акту надання послуг №228 від 31.07.2021р., видаткової накладної №16 від 31.07.2021р., специфікації від 27.08.2021р. №2500 до договору поставки №134/19 від 19.12.2019р., акту виконаних робіт від 26.10.2021р., договору підряду б/н від 03.08.2021р., договору-заявки перевезення вантажу №18-ТП/09 від 14.09.2021р., договору надання послуг №790 від 10.06.2021р., акту здачі-приймання робіт №135 від 06.04.2022р., акту №ОУ-0000029 здачі-прийняття робіт від 31.05.2022р., акту №ОУ0000030 здачі-прийняття робіт від 30.06.2022р., акту №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт від 30.04.2022р., акту №ОУ-0000027 здачі-прийняття робіт від 31.03.2022р., акту №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт від 28.02.2022р., акту №ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт від 31.01.2022р., акту надання послуг №2583 від 30.06.2022р.).

За результатами проведеного 05.09.2022р. підготовчого засідання (за присутності директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1., представників сторін) було постановлено ухвалу, котрою, поруч з іншим було: - задоволено клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" від 04.08.2022р. та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, в рамках проведення почеркознавчої експертизи на вирішення експерту поставлено питання: чи виконано підпис від імені директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. на договорі поруки від 20.07.2022р. ОСОБА_1. або іншою особою?; - з метою проведення судової почеркознавчої експертизи Волинському НДЕКЦ МВС України направлено оригінал договору поруки від 20 липня 2021 року, укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ТОВ "ЛЄТОЛ"; оригінали вільних зразків підпису ОСОБА_1 , здійснених, зокрема, у наданих позивачем суду документах (перелічені вище); відібрані судом в судовому засіданні 05.09.2022р. експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 ; зобов'язано експерта подати суду експертний висновок в письмовій формі відповідно до ст. 98 ГПК України; - зупинено провадження у справі на час проведення експертизи відповідно до ст.ст. 228, 229 ГПК України.

24 листопада 2022 року до суду Волинським НДЕКЦ МВС України із супровідним листом від 04.11.2022р. №19/103/3/7-11268-2022 надійшли висновок експерта №СE-19/103-22/7643-ПЧ від 03.11.2022р. та полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №5280389 з об'єктами дослідження та матеріалами справи.

Відтак, ухвалою від 25.11.2022р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 07.12.2022р.

30.11.2022р. за клопотанням відповідача №30/11 представнику ТОВ "Агротехніка" було надано судом можливість ознайомитись із матеріалами справи, надано копію експертного висновку.

За клопотанням представника ТОВ "ЛЄТОЛ" (адвокат Мисан В.М.) від 28.11.2022р. на його електронну адресу в PDF форматі судом було направлено висновки експерта від 03.11.2022р.

У визначений ухвалою від 25.11.2022р. день та час в судове засідання з'явився лише представник відповідача, позивач та третя особа представників в засідання суду не направили.

Відображеною в протоколі засідання суду від 07.12.2022р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участі представника відповідача підготовчого судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2022р. Ухвалою від 07.12.2022р. було повідомлено ТОВ "ЛЄТОЛ" та ДП "Грозинське" про процесуальні дії, вчинені судом в судовому засіданні 07.12.2022р.

Судом зауважується, що 07 грудня 2022 року після відкриття судом підготовчого судового засідання у справі о 10 год. 08 хв. (відповідно до протоколу судового засідання №1098122 від 07.12.2022р.), відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області об 10 год. 13 хв. 07.12.2022р. за вх. №01-56/260/22 було зареєстроване клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" від 06.12.2022р. про ознайомлення з матеріалами справи, надання можливості ознайомитись із висновком експерта безпосередньо в приміщенні суду та отримати якісне зображення висновку, відкладення розгляду справи (яке було сформоване представником позивача в системі "Електронний суд" та поступило на адресу електронної пошти суду 06.12.2022р. об 16 год. 56 хв., однак, у зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщення Господарського суду Волинської області, було зареєстроване відповідальними працівниками суду лише 07.12.2022р. об 10 год. 13 хв.)

Відповідно до журналу обліку реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Волинської області, означене клопотання було передане та отримане суддею 07.12.2022р. об 14 год 47 хв., відтак, визначеному клопотанню правова оцінка в судовому засіданні 07.12.2022р. не надавалась, клопотання позивача долучене до матеріалів справи.

14.12.2022р. до суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" надійшла заява від 14.12.2022р. про відвід судді Войціховського В.А. у справі №903/363/22. В обґрунтування заяви засвідчувалось, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, зауважувалось на наявності у діях судді ознак неупередженості при розгляді справи, засвідчувалось, що подане клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" від 06.12.2022р. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи взагалі не розглядалось суддею, відтак, на думку позивача, дана обставина підтверджує, що суддя діє не у відповідності до норм ГПК України і виключно в інтересах відповідача, безпідставно при цьому закриваючи підготовче провадження у справі, що ставить під сумнів об'єктивність судді при розгляді справи.

Також 14.12.2022р. до суду від ТОВ "ЛЄТОЛ" надійшло клопотання від 14.12.2022р. про зупинення провадження у справі №903/363/22 до набрання законної сили рішенням по розгляду кримінального провадження №12022255330001984.

14 грудня 2022 року судом було зареєстровано клопотання ТОВ "Агротехніка" про розгляд справи за відсутності представника відповідача у зв'язку з різким погіршенням стану його здоров'я, із одночасним засвідченням заперечень пред'явлених позовних вимог в повному обсязі.

Судом, не приступаючи до розгляду справи по суті, з підстав, викладених в ухвалі від 14.12.2022р., в задоволенні заяви ТОВ "ЛЄТОЛ" про відвід судді у справі було відмовлено, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по розгляду кримінального провадження №12022255330001984, розгляд справи відкладено на 26.12.2022р., явку уповноважених представників сторін/учасників судового процесу в судове засідання визначено на власний розсуд, повідомлено ТОВ "ЛЄТОЛ", що у відповідності ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, а також зауважено, що позивач не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи направивши до Господарського суду Волинської області представника у будь-який робочий день та час згідно графіку роботи суду, визначеного на офіційній сторінці суду за відповідним визначеним додатково в ухвалі посиланням.

Ухвалу від 14.12.2022р., з метою своєчасного та завчасного повідомлення сторін/учасників про вчинені в засіданні суду процесуальні дії, було скеровано 16.12.2022р. на електронні адреси ТОВ "ЛЄТОЛ", представника позивача - адвоката Мисана В.М., ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське".

У визначений ухвалою від 14.12.2022р. день та час в судове засідання з'явився лише представник відповідача, позивач та третя особа, не дивлячись на належне повідомлення про дату, час та місце проведення засідання суду по розгляду справи по суті, явку в засідання суду своїх представників не забезпечили, про поважність причин неможливості явки представників суд не повідомили, будь-яких заяв процесуального характеру до суду не подали, хоча у останніх, на переконання суду, було достатньо для цього часу та можливостей.

Судом акцентується увага на обставині, за котрої позивачем (у період з дати постановлення ухвали про поновлення провадження у справі - 25.11.2022р. по дату проведення судового засідання по розгляду справи по суті - 26.12.2022р.) не було реалізоване право на ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, із експертним висновком, здійснення із останніх копій чи витягів безпосередньо в приміщенні суду, хоча про бажання та необхідність вчинення означених дій стороною засвідчувалось у здійсненому до суду клопотанні від 06.12.2022р., а судом в адресу позивача та його представника адресувалась ухвала про роз'яснення відповідних прав сторони та порядок їх реалізації.

Відтак, засвідчується, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо як належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, так і щодо надання можливості позивачу (його представнику) реалізувати своє право на судовий захист, з метою дотримання принципу змагальності судового процесу, рівності сторін перед законом та судом.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№ 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427. У цьому листі, зокрема, зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України"№23786/02 від 30.11.2006 р. (§51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та третя особа відповідно до законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, учасники справи, зокрема, позивач, володіли достатнім часом для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких інших, відмінних від наявних у справі, пояснень чи інших заяв як по суті справи, так і по суті експертного висновку, учасники справи на стадії підготовчого провадження у справі реалізували свої процесуальні права стосовно подання пояснень та інших заяв, клопотань по суті справи, позивачем було реалізовано, а судом забезпечено право сторони на призначення у справі експертизи, у справі наявні всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників позивача та третьої особи за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Присутній в засіданні суду представник відповідача стосовно проведення судового засідання за відсутності представників позивача та третьої особи не заперечив, з посиланнями на обставини, викладені у відзиві, поясненні на відповідь на відзив, з огляду на долучені до матеріалів справи докази, пред'явлений позов заперечив засвідчивши на його безпідставності та необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про безпідставність пред'явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін, викладену останніми у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін, викладену в обґрунтування пред'явленого позову та у заперечення позовних вимог, суд засвідчує наступне:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлюється, що з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України"(заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України"(заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України"(заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Судом засвідчується, що предметом позову у даній справі виступає вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору поруки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин дотримання сторонами норм та приписів чинного законодавства при схваленні, підписанні, відтак, укладенні між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "Агротехніка" договору поруки від 20 липня 2021 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про солідарне стягнення 324 720 грн. пені з Державного підприємства "Грозинське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" згідно укладеного договору поставки майбутнього врожаю 2021 року та договору поруки від 20.07.2021р. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.06.2022р. у справі №906/30/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022р., позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно з ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" на користь ТОВ "Агротехніка"324 720 грн. пені.

Ухвалюючи судові рішення суди виходили з того, що у зв'язку з невиконанням умов договору поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021р., а саме непоставки до 15.12.2021р. кукурудзи, ДП "Грозинське" було нараховано пеню в сумі 324 720 грн. за прострочення виконання зобов'язання. Крім того, з огляду на невиконання ДП "Грозинське" умов договору, ТОВ "Агротехніка" набуло права вимоги до ТОВ "ЛЄТОЛ", яке є поручителем за договором поруки від 20.07.2021р., як солідарного боржника зі сплати пені за договором поставки.

Судами встановлено та у судових рішеннях відображено, що 20.07.2021р. ТОВ "Агротехніка" - покупець та ДП "Грозинське" - постачальник уклали договір поставки майбутнього врожаю 2021 року, в порядку та на умовах котрого постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність товар: кукурудза, якісні показники: вологість не більше 14,0%, смітна домішка не більше 2,0%, зернова домішка не більше 10%, кількість 2 400 тон, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Строк поставки товару до 15.11.2021р. Поставка товару здійснюється в межах вказаного строку, згідно погодженого між сторонами графіку (п. 1.2 Договору). Поставка вважається здійсненою в момент підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару на базисі поставки та видачі покупцеві складської квитанції на товар відповідно до умов договору (п. 1.3 договору). Загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв товар в межах цього договору (п. 1.5 договору). На момент укладення договору, загальна вартість товару (сума договору), становить 13 200 000 грн. без ПДВ. Вказана сума розрахована виходячи з цін на товар, діючих на момент укладення договору і підлягає коригуванню у порядку передбаченому цим договором (п. 3.1 договору). Сторони погоджуються, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п. 6.5, 6.6 договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами повного обсягу зобов'язань за цим договором (п. 9.2 договору). Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Також судами констатовано, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором поставки, ТОВ "Агротехніка" - кредитор та ТОВ "ЛЄТОЛ" - поручитель 20 липня 2021 року уклали договір поруки. Згідно п. 1.1 договору поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Державним підприємством "Грозинське" (код ЄДРПОУ 00724809) зобов'язань останнього, які випливають з укладеного кредитором та боржником договору поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021р., відповідно до умов якого боржник взяв на себе зобов'язання поставити на користь кредитора товар кукурудзу врожаю 2021 року в кількості 2 400 тон, орієнтовна вартість якого на момент укладення цього договору складає 13 200 000 грн. без ПДВ та в подальшому коригується на умовах передбачених основним договором. Порукою забезпечується виконання будь-яких зобов'язань боржника, що випливають з умов основного договору та додатків до нього і є дійсними на дату укладення договору поруки або можуть виникнути в майбутньому, в тому числі, але не обмежуючись: обов'язки зі сплати штрафних санкцій, виплати процентів за користування коштами, компенсації завданих збитків, тощо. Сторони домовились, що зобов'язання, встановлені договором поруки, залишаються дійсними та незмінними в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до основного договору, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором (п. 1.2 договору поруки). Відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного договору (п. 2.1 договору поруки). За умовами п. 2.3 договору поруки, сторони погодили, що поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника, що випливають з умов основного договору не пізніше ніж через п'ять робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від кредитора. Договір поруки згідно п. 5.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання зобов'язань боржника, передбачених основним договором. Договір поруки підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки майбутнього врожаю 2021 року від 20.07.2021р., просить стягнути солідарно з відповідачів 324 720 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці товару.

Судами зауважено, що ДП "Грозинське" порушило виконання договірних зобов'язань з поставки товару у встановлений строк. З моменту укладання 20.07.2021р. договору поруки, відповідальність ТОВ "ЛЄТОЛ", як поручителя, настає з моменту порушення основного договору (п. 2.1 договору поруки). У випадку невиконання (неналежного виконання) основного договору боржник - ДП "Грозинське" та поручитель - ТОВ "ЛЄТОЛ" відповідають перед кредитором - ТОВ "Агротехніка" як солідарні боржники. При цьому кредитор вправі вимагати від поручителя виконання як основного зобов'язання, так і зобов'язань з відшкодування шкоди та зобов'язань зі сплати штрафних санкцій, процентів річних, передбачених основним договором.

Вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 324 720 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по проведенню поставки товару є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

На переконання суду, факти та обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду справи №906/30/22, згідно ст. 75 ГПК України, мають приюдиційне значення для даної справи, відтак, не підлягають доказуванню.

При цьому, як зауважено Північно-західним апеляційним судом у постанові від 18.10.2022р., основним доводом апеляційної скарги ТОВ "ЛЄТОЛ" є твердження, що договір поруки від 20.07.2021р. ніколи не підписувався директором ОСОБА_1. Апелянт припускає, що відтиск печатки на договорі поруки міг бути підробленим і використовуватися ТОВ "Агротехніка" з метою заволодіння в майбутньому коштами ТОВ "ЛЄТОЛ" шляхом стягнення згідно судового рішення. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга зводиться до припущення, що за результатами розгляду спору в іншій справі, за позовною заявою поданою ТОВ "ЛЄТОЛ" в червні 2022 року про визнання недійсним договору поруки від 20.07.2021р. цей договір буде визнано недійсним, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції про стягнення солідарно пені за договором поставки є передчасним.

Колегія суддів враховує, що як на момент розгляду справи в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, невідповідність підпису директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. на договорі поруки від 20.07.2021р. експертним шляхом не встановлено. На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції договір поруки від 20.07.2021р. не визнаний в судовому порядку недійсним.

Судом зауважується, що за змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

В силу припису ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.

Відтак, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, є порука.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Тобто, договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Він зазвичай лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду.

У разі не підписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з невідповідністю його вимогам частин третьої і п'ятої статті 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №686/6155/16-ц.

Згідно із статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним обов'язковим елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підпису має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Проте, коли відсутній зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, зокрема: порушення норм ЦК України щодо підпису сторони договору на паперовому носії договору поруки, що не спростовано поданими сторонами доказами, створює підстави щодо невідповідності фактичній внутрішній волі особи, як учасника правочину, яка направлена на укладення договору поруки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/4050/17 від 19.04.2018р.

В даному випадку, ініціюючи позов ТОВ "ЛЄТОЛ" зауважувалось, що договір поруки від 20.07.2021р. із ТОВ "Агротехніка" директор товариства ОСОБА_1. не підписував, позивач та відповідач в договірних відносинах не перебували, волевиявлення підприємства на укладення договору поруки відсутнє, відтак, договір поруки від 20.07.2021р. підлягає визнанню недійсним в судовому порядку у зв'язку з невідповідністю вимогам ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК, а саме, волевиявлення ТОВ "ЛЄТОЛ", як учасника правочину, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а тому цей правочин не може вважатися таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалось вище, за результатами проведеного 05.09.2022р. підготовчого засідання, судом, з огляду на відповідні заперечення сторони, з метою встановлення фактичних обставин справи та з огляду на наявну в матеріалах справи заяву свідка - директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1., відповідно до котрої останнім стверджувалось не підписання договору поруки від 20.07.2021р., було постановлено ухвалу, котрою, поруч з іншим, задоволено клопотання ТОВ "ЛЄТОЛ" від 04.08.2022р. та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського НДЕКЦ МВС України, в рамках проведення почеркознавчої експертизи на вирішення експерту поставлено питання: чи виконано підпис від імені директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. на договорі поруки від 20.07.2022р. ОСОБА_1. або іншою особою?

24 листопада 2022 року до суду Волинським НДЕКЦ МВС України із супровідним листом від 04.11.2022р. №19/103/3/7-11268-2022 надійшли висновок судового експерта Гоменюка І.М. №СE-19/103-22/7643-ПЧ від 03.11.2022р. та полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС №5280389 з об'єктами дослідження та матеріалами справи.

У відповідності до експертного висновку від 03.11.2022р., оцінюючи результати порівняльного дослідження встановлено, що збіжні ознаки являються суттєвими, стійкими і в своїй сукупності, утворюють комплекс ознак, що є достатньою підставою для категорично позитивного висновку про виконавця досліджуваного підпису - досліджуваний підпис від імені поручителя - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄТОЛ" (директор ОСОБА_1.) в договорі поруки від 20 липня 2021 року - виконаний ОСОБА_1.

На думку суду, означений висновок експерта, виступає одним із доказів того, що договір поруки від 20.07.2021р. з боку поручителя - ТОВ "ЛЄТОЛ" було підписано повноважною особою - директором товариства ОСОБА_1., підтверджує наміри та волевиявлення учасника правочину, які направлені на укладення договору поруки.

Також означений висновок експерта в повній мірі спростовує обставини, викладені у нотаріально посвідченій заяві свідка - директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1. від 20.05.2022р.

При цьому враховано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Відповідно до ст. 107 ГПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. При цьому в ухвалі про призначення додаткової експертизи суд повинен зазначити, які висновки експерта судом вважаються неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

Судом зауважується, що висновок старшого судового експерта сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Волинського НДЕКЦ МВС України Гоменюка І.М. №СE-19/103-22/7643-ПЧ від 03.11.2022р. із наявними посиланнями на усвідомлення експерта із відповідальністю за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків згідно ст.ст. 384, 385 КК України, містить фактичні дані, тобто такі, що є беззаперечними та не викликають сумніву, отриманий, на переконання суду, з дотриманням встановленого порядку, має значення для господарського судового провадження та належить до обставин, що підлягають доказуванню, не ґрунтується на доказах, які визнані судом недопустимими, не отриманий з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод (докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини).

Суд констатує, що при оцінці експертного висновку судом з'ясовані додержання вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи; відсутність обставин, які виключали участь експерта у справі (при проведенні експертизи); компетентність експерта, відсутність сумнівів у виході останнім при проведенні експертизи за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповіді експерта на порушене питання та її відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку, його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З огляду на означені висновки суду, свідчення сторони позивача, викладені у клопотаннях/заявах ТОВ "ЛЄТОЛ" від 07.12.2022р. про ознайомлення із матеріалами справи (експертом невірно вказано вид наданих на експертизу зразків - в якості вільних зразків експертом вказано умовно-вільні, використані на ілюстрації вільні зразки підпису мають значну відмінність від експериментальних зразків підпису, здійснення експертом в дослідницькій частині висновку посилань ознак підписів, в той час, коли дослідженню підлягає один підпис), від 14.12.2022р. про відвід судді (частина вказаних окремих ознак не є такими, які не можна віднести до індивідуальних ознак, зокрема, ознака 2, 3, 13, подібне виконання літер відповідає нормам пропису і можуть зустрічатися у почерках інших осіб, тобто за такими ознаками вряд чи можна ідентифікувати особу виконавця), відхиляються судом як необґрунтовані та не підтверджені відповідними остаточними висновками сторони.

При цьому зауважується, що маючи в наявності направлений судом на адресу представника позивача в PDF форматі висновок експерта, заявляючи про неякісність отриманих копій та не надаючи при цьому суду будь-яких підтверджень нечитабельності наданих судом висновків експертизи, володіючи достатнім часом для можливості ознайомлення із висновками експертизи безпосередньо в приміщенні суду та можливості підготувати і надати суду свої заперечення стосовно останніх, заявити щодо неповноти чи неясності висновків, їх необґрунтованості чи суперечності іншим матеріалам справи тощо, заявити, відтак, клопотання щодо проведення додаткової чи повторної експертизи, ні ТОВ "ЛЄТОЛ", ні представник позивача - адвокат Мисан В.М. не скористались означеними правами, висновок експерта не заперечили.

Стосовно оцінки інших доказів у справі, судом засвідчується, що згідно зі ст. 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував у своїх постановах щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

Поряд з цим суд відзначає, що не відповідач повинен подавати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обставин - викладених у заяві по суті позовній заяві, а в силу ст. 74 ГПК України такий обов'язок (тягар доказування) покладено саме на позивача.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18, від 13.01.2020р. у справі №908/510/19.

Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №922/1249/17 та від 18.03.2019р. у справі №908/1165/17.

Судом встановлено та зауважується, що в обґрунтування позову та у спростування позиції відповідача ТОВ "ЛЄТОЛ" у відповіді від 12.07.2022р. на відзив здійснюються посилання на обставини, за котрих ТОВ "Агротехніка" незаконним способом заволоділо Статутом ТОВ "ЛЄТОЛ" з метою підроблення договору поруки від 20.07.2021р., зауважується на поданні стороною відповідача суду застарілих або підроблених документів в підтвердження заперечень на пред'явлений позов.

У спростування визначеної позиції ТОВ "ЛЄТОЛ" судом зауважується, що в судовому засіданні під час розгляду справи по суті відповідачем на вимогу суду було надано, а судом оглянуто всі без виключення документи та матеріали, визначені ТОВ "Агротехніка" у відзиві на позовну заяву, зокрема, копії Статуту ТОВ "ЛЄТОЛ", затвердженого Загальними зборами учасників протокол №5 від 18.04.2016р., витягу №17232664500036 від 31.10.2017р. з реєстру платників податку на додану вартість, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.09.2020р., балансу ТОВ "ЛЄТОЛ" на 31.12.2020р., звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року форми 4-сг, звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році форми 29-сг, протоколу №3 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ", сторінок паспорта ОСОБА_1 , картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 24.10.2002р.

Судом встановлено, що означені копії документів із посвідченням вірності копій їх оригіналам засвідчені оригінальним підписом директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_2 та скріплені оригінальними відтисками печаток товариства. При поданні до суду відзиву на позовну заяву, означені документи були скопійовані відповідачем та посвідчені відтиском печатки ТОВ "Агротехніка", а також підписом в.о. директора товариства ОСОБА_3 .

З врахуванням наявних в матеріалах справи документів, котрі в повній мірі підтверджують, що одним з двох учасників та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЛЄТОЛ" є ОСОБА_2 , він же був керівником ТОВ "ЛЄТОЛ" у період з 05.09.2016р. по 13.05.2021р., ОСОБА_2 обіймав посаду директора ДП "Грозинське" з 15.11.2021р по 07.05.2022р. (підтверджується наказами Фонду Державного майна України №2044 від 15.11.2021р. та №443 від 07.05.2022р.), як вбачається із змісту наказу ФДМУ №2044 від 15.11.2021р., заява ОСОБА_2 про призначення на посаду директора ДП "Грозинське" була подана 02.08.2021р., за відсутності будь-яких заперечень чи спростувань стосовно цього з боку самого ТОВ "ЛЄТОЛ", суд вважає доведеними відповідачем обставини, за котрих визначені матеріали виходять від позивача, були надані товариству "Агротехніка" безпосередньо товариством-позивачем, зокрема, уповноваженою особою товариства ОСОБА_2 , в процесі проведення переговорів та підготовки до укладення між сторонами договору поруки, з метою підтвердження правосуб'єктності та платоспроможності товариства "ЛЄТОЛ".

В даному аспекті судом також приймається до уваги обставина, за котрої 31 січня 2022 року між ТОВ "Агротехніка", ТОВ "ЛЄТОЛ" та ДП "Грозинське" відбулась спільна зустріч та переговори з метою мирного врегулювання спірних питань невиконання зобов'язань ДП "Грозинське" з поставки товару у 2021 році, перенесення відповідних зобов'язань на 2022 рік із додатковими гарантіями виконання таких зобов'язань з боку поручителя - ТОВ "ЛЄТОЛ". В якості представника від ДП "Грозинське" та ТОВ "ЛЄТОЛ" у переговорах приймав участь ОСОБА_2 , який на той час обіймав посаду директора ДП "Грозинське" та одночасно був співзасновником ТОВ "ЛЄТОЛ", за результатами зустрічі складено та підписано присутніми протокол спільної зустрічі від 31.01.2022р.

Стосовно копій сторінок паспорта ОСОБА_1 та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 24.10.2002р., судом констатується, що оглянуті в засіданні суду документи містять оригінальний напис кульковою ручкою російською мовою "копия верна" та відображення підпису особи. Ідентифікація підпису (відповідність підпису) тій чи іншій особі не відноситься до повноважень та компетенції господарського суду, відтак, стверджувати про належність відповідного підпису саме ОСОБА_1 підстави відсутні. Однак, в даному випадку, судом приймається до уваги заперечення стороною позивача належності здійсненого підпису саме ОСОБА_1 , а також відсутність у сторони позивача, а також особисто у присутнього в підготовчому судовому засіданні 05.09.2022р. ОСОБА_1 в адресу суду клопотань щодо призначення почеркознавчої експертизи підпису особи з метою встановлення належності останнього саме директору ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 чи іншій особі та подальшого підтвердження відповідної заперечувальної позиції сторони.

В даному аспекті зауважується, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р., паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. (п. 1). Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. (п. 19). Забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України, зокрема забороняється взяття паспорта у заставу. (п. 23).

В даному випадку, як стороною позивача, так і особисто ОСОБА_1 за умови повного усвідомлення останніми можливого факту використання іншими особами паспорта ОСОБА_1 чи окремих сторінок паспорта, із нанесенням написів щодо вірності копій оригіналам та засвідченням таких копій підписом, не надається будь-яких доказів протиправності використання паспорта чи доказів його втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку із втратою чи викраденням паспорта, що, на думку суду, є додатковим свідченням на користь того, що дія, спрямована на виготовлення копій сторінок паспорта із наступним посвідченням підписом таких копій, відповідає волі особи - власника паспорта.

Твердження позивача щодо підроблення відповідачем протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЛЄТОЛ" від 09.07.2021р. №3, відхиляються судом.

При цьому зауважується, що за результатами огляду в судовому засіданні матеріалів відзиву на позовну заяву, оригіналу повного тексту протоколу №3 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ" від 09.07.2021р., котрий, на переконання суду, з огляду на вищезазначені обставини, було аналогічно отримано ТОВ "Агротехніка" від ТОВ "ЛЄТОЛ", за наслідками співставлення відповідних копій сторінок протоколу та його повного тексту, судом зауважується, що заперечуючи позов, відповідач із зазначеного протоколу здійснив копіями, посвідчив та долучив до відзиву лише першу та третю його сторінки, в той час, коли у товариства був в наявності повний текст протоколу №3 від 09.07.2021р.

Долучаючи протокольною ухвалою від 26.12.2022р. до матеріалів справи повний текст протоколу №3 від 09.07.2021р. та аналізуючи відповідний протокол, суд констатує, що для участі 09.07.2021р. у загальних зборах учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ", які в сукупності володіють 100% голосів, з'явились ОСОБА_4 (частка 65% голосів) та ОСОБА_2 (частка голосів 35%), запрошеними на збори особами були в.о. директора ДП "Грозинське" Перехрест Михайло Юрійович та директор ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 .

Питаннями порядку денного зборів учасників виступали: 1. Обрання керівництва зборами учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ". 2. Прийняття рішення учасниками (засновниками) ТОВ "ЛЄТОЛ" щодо можливості поручительства та укладання договору поруки між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "Агротехніка" відповідно до якого ТОВ "ЛЄТОЛ" нестиме солідарну відповідальність за будь-якими зобов'язаннями ДП "Грозинське". 3. Прийняття рішення учасниками (засновниками) ТОВ "ЛЄТОЛ" щодо надання дозволу на підпис документів, які стосуються поручительства. 4. Прийняття рішення учасниками (засновниками) ТОВ "ЛЄТОЛ" щодо покладення повноважень контролю та нагляду за виконанням зобов'язань на директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 .

За результатами обговорення питання першого порядку денного, головою загальних зборів було обрано ОСОБА_4 , секретарем зборів ОСОБА_2 .

За результатами обговорення питання другого порядку денного (слухали ОСОБА_4 , яка запропонувала вислухати виступ запрошеного Перехреста М.Ю. щодо можливості поручительства ТОВ "ЛЄТОЛ" за ДП "Грозинське" перед ТОВ "Агротехніка". Слухали Перехреста М.Ю. - в.о. директора ДП "Грозинське", який попросив погодити укладення договору поруки між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "Агротехніка" відповідно до якого ТОВ "ЛЄТОЛ" нестиме солідарну відповідальність за будь-якими зобов'язаннями ДП "Грозинське", що випливатимуть з умов укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, щодо поставки кукурудзи в кількості 2 400 тон) вирішено погодити укладення договору поруки між ТОВ "ЛЄТОЛ" та ТОВ "Агротехніка" відповідно до якого ТОВ "ЛЄТОЛ" нестиме солідарну відповідальність за будь-якими зобов'язаннями ДП "Грозинське", що випливатимуть з умов укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, щодо поставки кукурудзи в кількості 2 400 тон.

За результатами обговорення питання третього порядку денного (виступала ОСОБА_4 із пропозиціями надати дозвіл директору ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 на підписання договору поруки та інших необхідних документів, що передбачатимуть встановлення солідарної відповідальності ТОВ "ЛЄТОЛ" за будь-якими зобов'язаннями ДП "Грозинське", що випливатимуть з умов укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, щодо поставки кукурудзи в кількості 2 400 тон), вирішено надати дозвіл директору ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 на підписання договору поруки та інших необхідних документів, що передбачатимуть встановлення солідарної відповідальності ТОВ "ЛЄТОЛ" за будь-якими зобов'язаннями ДП "Грозинське", що випливатимуть з умов укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ДП "Грозинське" договору поставки майбутнього врожаю 2021 року, щодо поставки кукурудзи в кількості 2 400 тон.

За результатами обговорення питання четвертого порядку денного (слухали ОСОБА_4 , котра запропонувала покласти повноваження контролю та нагляду за виконанням зобов'язань на директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 ), прийнято рішення щодо покладення на директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 контролю та нагляду за виконанням зобов'язань товариства.

Своєї участі у Загальних зборах учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ" 09.07.2021р. директор ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 не заперечує.

Відтак, маючи в наявності на момент укладення із ТОВ "ЛЄТОЛ" договору поруки від 20.07.2021р. оригінальний примірник означеного протоколу Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ" від 09.07.2021р., ТОВ "Агротехніка" в повній мірі було переконане у наявності у директора ТОВ "ЛЄТОЛ" ОСОБА_1 відповідних повноважень на укладення угоди, відсутність будь-яких ризиків у зв'язку з цим.

При цьому судом враховано, що відповідний протокол за своїм змістом чітко визначає намір ТОВ "ЛЄТОЛ" щодо укладення договору поруки, в протоколі відображено прийняття рішень з усіх відображених у ньому питань порядку денного. Зауваження щодо відсутності у протоколі печатки ТОВ "ЛЄТОЛ" не приймаються судом до уваги, оскільки протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю є документом, що відображає рішення, прийняті учасниками, а не товариством, як юридичною особою. Учасниками ТОВ "ЛЄТОЛ" є фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Використання печаток фізичними особами законодавством України не передбачено. Відсутність потреби у скріпленні протоколу печаткою суб'єкта господарювання підтверджується і тим, що в долучених позивачем до відповіді на відзив протоколах загальних зборів учасників товариства печатка ТОВ "ЛЄТОЛ" також відсутня.

Досліджуваний судом протокол №3 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "ЛЄТОЛ" від 09.07.2021р. підписаний головою зборів ОСОБА_4 та секретарем зборів ОСОБА_2 . При цьому, твердження позивача про те, що підпис від імені ОСОБА_4 вчинений невідомою особою є суб'єктивними і не підтвердженими доказами, при цьому, справжність підпису іншого учасника ТОВ "ЛЄТОЛ"- ОСОБА_2 позивачем під сумнів не ставиться.

Окремо судом засвідчується, що оскаржуваний в судовому порядку позивачем договір поруки від 20.07.2021р. у розділі 7. Реквізити та підписи сторін, в графі "Поручитель" окрім підпису директора ОСОБА_1 містить відтиск печатки ТОВ "ЛЄТОЛ", у графі "Кредитор" угоди містяться підпис в.о. директора ТОВ "Агротехніка" ОСОБА_3. та відтиск печатки товариства.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, постанови від 06.11.2018р. у справі №910/6216/17, від 05.12.2018р. у справі №915/878/16, від 03.02.2020р. у справі №909/1073/17, від 18.08.2020р. у справі №927/833/18), встановивши наявність відбитку печатки сторони на спірних документах та, враховуючи, що сторона несе повну відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена стороною, викрадена в неї або в інший спосіб вибула з її володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 23.07.2019р. у справі №918/780/18 суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України саме правочин (договір), а не підпис на документі скріплюється печаткою юридичної особи. Таким чином, наявність печатки на договорі свідчить про наявність волевиявлення сторони на його схвалення.

Судом з матеріалів справи, а також із наданих в підготовчому судовому засіданні 05.09.2022р. директором товариства ОСОБА_1. пояснень встановлено, що ТОВ "ЛЄТОЛ" не було доведено фактів протиправності використання печатки товариства чи доказів її втрати, так само як і не було надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку її з втратою чи викраденням.

За означених обставин, відсутні підстави вважати, що печатка позивача використовувалася проти його волі, а тому суд дійшов висновку, що договір поруки від 20.07.2021р. був укладений за наявності волевиявлення поручителя.

Означені обставини стосовно використання печатки ТОВ "ЛЄТОЛ", зокрема, недоведеності стороною фактів протиправності використання печатки товариства чи доказів її втрати, звернення до правоохоронних органів у зв'язку її з втратою чи викраденням знайшли своє відображення у рішенні Господарського суду Житомирської області від 20.06.2022р. у справі №906/30/22 та у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022р. у даній справі

За вищевикладених підстав в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено обставини позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за ТОВ "ЛЄТОЛ".

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 29.12.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- ТОВ "ЛЄТОЛ", представнику ТОВ "ЛЄТОЛ" адвокату Мисану В.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- ТОВ "Агротехніка" (agrotechnika@pankurchak.com.ua);

- ДП "Грозинське" (grozynske@gmail.com).