Єдиний унікальний номер 448/1671/22
Провадження № 3/448/1000/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2022 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Привороки Глибоцького району Чернівецької області; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.204-1 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
04 грудня 2022р. о 23 годині 15 хвилин в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республіки Польща була виявлена особа, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 17.02.2022 року органом 7315 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час здійснення прикордонного контролю відбулось спрацювання бази даних «Ризик-перетин». В ході проведення перевірочних заходів встановлено, що даний громадянин здійснив перетинання державного кордону з Україну в Республіку Румунія надавши на паспортний контроль паспорт громадянина Румунії для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 , виданий на ім'я ОСОБА_2 , про що свідчать відомості в базі даних Гарт-1/П «Особи, що перетнули державний кордон України».
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів та порушив вимоги ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та підп.1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. №57.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява, в якій останній зазначає, що свою вину визнає та просить суд справу розглянути у його відсутності. Крім того, від останнього поступила телефонограма, відповідно до якої вказав, що підтримує подану ним заяву від 04.12.2022р. про розгляд справи у його відсутності, просить скерувати копію постанови суду на адресу його місця проживання.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов'язковою, а тому приходжу до переконання про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Частина 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказується, що ОСОБА_1 здійснив перетинання державного кордону України по паспорту громадянина Румунії для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий на ім'я ОСОБА_2 , тобто вчинив перетинання державного кордону громадянином України у пункті пропуску через державний кордон України без відповідного документу.
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України», - перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
ОСОБА_1 є громадянином України, що стверджується матеріалами справи.
Згідно ст.1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі Закон №2235-III) громадянство України це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Зобов'язання припинити іноземне громадянство письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави.
Статтею 2 Закону №2235-III передбачено принципи законодавства України про громадянство, зокрема єдиного громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Тобто, в даному випадку у разі наміру перетнути державний кордон України громадянином України, яким є ОСОБА_1 , він повинен виконати обов'язки, передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII; статтями 2, 3 цього закону передбачено, що документом, який дає право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є паспорт громадянина України (а не іншої держави) для виїзду за кордон; перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону; правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Отже, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст.3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 Правил, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Отже, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.204-1 КУпАП.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави та факт перетинання громадянином України державного кордону України по паспортному документу громадянина іноземної держави, кваліфікується як спроба незаконного перетинання або здійснення незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення, підтверджується такими доказами по справі, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.12.2022р. серії ЗхРУ №283960; рапортом старшого зміни прикордонних нарядів ВІПС «Шегині» (тип А) А.Чабан від 04.12.2022р.; витягом з бази даних; іншими документами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, судом також враховується те, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 - перетинанні державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Слід зазначити, що незважаючи на принцип єдиного громадянства (п.1 ч.1 Закону України «Про громадянство»), законодавством України не передбачено відповідальність за отримання громадянином України громадянства (підданства) іншої держави. Правових наслідків в такому випадку для громадянина України чинним законодавством не передбачено.
В даному випадку ОСОБА_1 як громадянин України притягується до відповідальності не за наявність у нього громадянства іншої держави, а за перетин Державного кордону України без відповідних документів, які надають право на перетин кордону громадянами України, які передбачені ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України».
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини та майновий стан (непрацевлаштований), відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, у межах санкції частини першої статті 204-1 КУпАП, а саме в сумі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таке покарання відповідає вимогам ст.33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу, виправлення правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481грн. х 0,2=496,20 грн.).
Керуючись ст.ст.1, 9, 23, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак