Справа № 761/21267/22
Провадження № 1-кс/761/11695/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2020 року /справа №761/24988/20/, в рамках кримінального провадження №22020000000000032 від 26.02.2020,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2020 року /справа №761/24988/20/, в рамках кримінального провадження №22020000000000032 від 26.02.2020.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 14.08.2020 року у справі №761/24988/20, зокрема накладено арешт на майно «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС», а саме на: грошові кошти, які знаходяться на рахунку в АТ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), № НОМЕР_1 .
Адвокат ОСОБА_3 вказує, що арешт на вищевказані грошові кошти, які знаходяться на рахунку, було накладено необґрунтовано, без всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, а тому вказаний захід забезпечення порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав, зауважив, що арешт був накладений більше 2-х років тому та товариство наразі позбавлено права на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, вказав, що органом досудового розслідування було винесено постанову про визнання речовим доказом даних грошових коштів, однак дана постанова є формальною та не обґрунтованою, адже службовим особам даного підприємства не було повідомлено про підозру та не пред'явлено цивільні позови. Враховуючи вищевказане, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт.
Прокурор ОСОБА_4 в задоволенні клопотання просила відмовити, оскільки арешт було накладено обґрунтовано. Зауважила, що органом досудового розслідування було встановлено власника даного підприємства, який являвся власником ще ряду суб'єктів господарської діяльності. При цьому відносно ОСОБА_6 , який є власником даного товариства, вже є вирок в рамках іншого кримінального провадження. При цьому, в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_6 було допитано, який повідомив, що ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС» він не має, що і слугувало в подальшому для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт грошових коштів. Долучила підтверджуючі документи, та просила відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Прокурор ОСОБА_5 долучив документи, просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, матеріали клопотання про арешт майна справа №761/24988/20, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22020000000000032 від 26.02.2020 року.
14.08.2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві у справі №761/24988/20, зокрема накладено арешт на майно «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС», а саме на: грошові кошти, які знаходяться на рахунку в АТ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), № НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2020 року вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, зазначене у клопотанні майно є речовим доказом у кримінальному провадженні №22020000000000032 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу та потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, та наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з урахуванням того, що в подальшому у даному кримінальному провадженні будуть проводитись експертні дослідження для встановлення збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час не відпала, що доведено прокурором в судовому засіданні, оскільки застосуваннязазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС» про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ТІЕРЕМ СОЛУШЕНС» про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2020 року /справа №761/24988/20/, в рамках кримінального провадження №22020000000000032 від 26.02.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя