Справа № 761/29282/22
Провадження № 2-о/761/528/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
за участю секретаря Решти Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстації актів цивільного стану в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження,-
ВСТАНОВИВ:
27 грудня 2022 року представник заявників звернувся до суду з заявою про встановлення фату народження дитини.
Заяву обґрунтовує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна народилась дитина жіночої статі - ОСОБА_3 , у батьків: ОСОБА_1 , громадянина Україна, ОСОБА_2 , громадянки Україна. В зареєстрованому шлюбі заявники не перебувають. Оскільки, Автономна Республіка Крим, України, є тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», батьки дитини позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження, тому їх представник звернулася до суду з відповідною заявою.
Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року постановлено вказану заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Заявники та представник заявників - адвокат Юров В.П. в судове засідання не з'явилася, повідомлялись належним чином про дату час, та місце розгляду справи, у заяві представник клопотав здійснювати розгляд справи за його відсутності та заявників.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
В силу вимог ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи вказаної категорії розглядаються невідкладно.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.07.2015 року так званим «Отделом регистрации рождения г. Симферополя Департамента записи актов гражданського состояния Министерства юстиции Республики Крым» ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 20 червня 2014 року, заявники уклали шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів про шлюб реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Республіки Крим, на тимчасово окупованій території, а органи та видані ними документи згідно із вимогами ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків. Таким чином, шлюб між заявниками не є укладеним.
Судом встановлено, що батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів громадянина України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно з якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що надані представником заявника докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт народження дитини на тимчасово окупованій території.
Суд, бере до уваги висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року справа № 759/7001/22 про можливість розгляду судами заяв про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України без попереднього звернення до органу реєстрації актів цивільного стану та отримання відмови цього органу. Вказаний висновок узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 (провадження № 61-20540св21).
Враховуючи вищенаведене, оскільки судом встановлено, що донька заявників народилася на тимчасово окупованній території, а її батьками є громадяни України, однак останні позбавлені можливості провести державну реєстрацію народження дитини, у зв'язку з тим, що в Автономній Республіки Крим органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.
При цьому, у відповідності до вимог ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Керуючись ст.259, 263-265, 268, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстації актів цивільного стану в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження, - задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статті - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АР Крим, Україна від батьків: матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України та батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
ОСОБА_1 : адреса: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України виданий органом 6528 від 01.09.2017 року, запис №19860902-04694, номер НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 : адреса: АДРЕСА_2 , паспорт громадянки України виданий органом 6528 від 01.09.2017 року, запис № 19910213-03744, номер 000928467;
Заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): вул. Академіка Ромоданова, 17, м. Київ, ЄДРПОУ 26088771.
Повний текст судового рішення складено: 27.12.2022 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА