Справа № 524/4035/22
провадження № 2-з/527/30/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2022 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі: головуючого -судді Мицик С.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокоп Денис Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями ,-
встановив:
В провадженні Глобинського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокоп Денис Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями .
До суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому вона просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт ( заборону вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно), а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначила, що одним з відповідачів розміщено об'яву в мережі інтернет про продаж вказаного будинку, у зв'язку з чим існує небезпека продажу майна, що може погіршити матеріальне становище позивачки.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду. Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 1, п.2, п.5, п. 6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
З матеріалів позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову судом здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом не встановлено обставин, передбачених ч. 3 ст.154 ЦПК України, за наявності яких обов'язком суду є застосування зустрічного забезпечення, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що між сторонами виник спір, який перебуває на розгляді в суді, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149-150,153,260,261 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву про забезпечення позову -задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його відчуження, заборони суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо його відчуження, до закінчення розгляду справи та набуття чинності судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. А. Мицик