Справа № 369/15196/20
Провадження № 2/369/697/22
РІШЕННЯ
Іменем України
26.10.2022 року м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Волчка А.Я.,
за участі секретаря: Миголь А.А.,
за участю представника позивача: Осадчої Л.В.,
представника відповідача Лисенко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7, в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 грудня 2018 року між ТОВ «Авентус Лізинг» - Лізингодавець та ОСОБА_1 - Лізингодержувач (далі-Позивач) укладено Договір фінансового лізингу №ЧГ-111218/6 (далі-Договір).
Відповідно до п. 3 Договору предметом лізингу є бувший у використанні автомобіль Ford Focus, 2008 року випуску, VIN- код НОМЕР_1 , загальною вартістю 179 385,71 грн., в т.ч.ПДВ.
Згідно із п.5 Договору строк лізингу-24 місяці з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
Відповідно до п.8.1. Договору загальна сума лізингових платежів становить 286 679,14 грн., в т.ч.ПДВ.
Згідно із п.8.2 Договору лізингові платежі сплачуються згідно з Графіком внесення лізингових платежів (далі-Графік платежів), який є додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною.
Графіком платежів передбачено сплата авансового лізингового платежу в сумі 44 846,43 грн., який підлягав оплаті в грудні 2018 року, а також щомісячна сплата лізингових платежів в період із грудня 2018 року по грудень 2020 року в розмірі щомісячного платежу 9 891,37 грн., грім грудня 2018 року, за який щомісячний платіж складає 4 439,80 грн.
Відповідно до Графіку платежів, щомісячний лізинговий платіж складається із відшкодування вартості предмету лізингу та винагороди (комісії) Лізингодавця.
При цьому, загальна сума лізингових платежів становить 286 679,14 грн., з яких:
-179 385,71 грн.- відшкодування вартості предмету лізингу;
-107 293,42грн.- винагорода (комісія) Лізингодавця.
Вказаний Договір укладений між Позивачем та Відповідачем у простій письмовій формі, шляхом його підписання Сторонами та скріплення печаткою Відповідача.
11 грудня 2018 року Відповідач передав Позивачу автомобіль Ford Focus, 2008 року випуску, № шассі/ кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пробіг' автомобіля на момент передачі- 203 460км., передача якого оформлена Актом прийому-передачі предмету лізингу від 11 грудня 2018 року.
В свою чергу, Позивач, відповідно до Графіку платежів, за період із грудня 2018 року по липень 2020року (включно) сплатив Відповідачу щомісячних платежів на загальну суму 237 680, гривень 77 копійок, що підтверджується платіжними документами та актами звірки взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем, завірені копії яких додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно із ч.2ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки, Договір фінансового лізингу №ЧГ-111218/6 від 11 грудня 2018 року, був укладений між ТОВ «Авентус Лізинг» ( Відповідач) та ОСОБА_1 як фізичною особою, а відтак даний правочин підлягав нотаріальному посвідченню.
Беручи до уваги, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання Договору фінансового лізингу №ЧГ-111218/6 від 11 грудня 2018 року.
Враховуючи, що укладений Договір не може створювати юридичних наслідків, в тому числі набуття Позивачем права власності на предмету лізингу, а відтак 10.08.2020 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину та просив Відповідача у порядку подвійної реституції повернути сплачені Позивачем лізингові платежі, а Позивач зобов'язувався повернути Відповідачу предмету лізингу.
Листом від 17.08.2020 року Відповідач відмовив Позивачу у повернення коштів, мотивуючи це тим, що укладений Договір не підлягав нотаріальному посвідченню, а відтак даний правочин є правомірним.
Тому позивач просив суд встановити нікчемність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 Договору фінансового лізингу №ЧГ-111218/6 від 11 грудня 2018 року Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 237 680,77 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 04.12.2020 року (головуючи суддя Усатов Д.Д.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання.
Відповідачем було подано до суду відзив, згідно якого зазначено, що транспортний засіб, який є Предметом лізингу за договором обрано Лізингоодержувачем самостійно, та визначено його спеціфікацію у заяві.
При укладанні та підписанні Договору. Сторонами було досягнуто всіх істотних умов Договору, передбачених чинним законодавствам України, а саме щодо: предмету договору, строку дії договору, розміру, складу, порядку і графіку сплати лізингових платежів, страхування предмета лізингу та інші умови договору з приводу яких сторонами було досягнуто згоди.
Позивач відповідно до свого підпису був ознайомлений з умовами даного Договору та всіма додатками до договору, йому були зрозумілі всі умови і наслідки укладення даного Договору, про що зазначено в пункті 11 Договору фінансового лізингу .
Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Встановлення нікчемності правочину за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є нікчемним у силу закону.
В справі відсутні докази того, що Позивач під час укладання договору фінансового лізингу вимагав його нотаріального посвідчення, відповідно сторони уклали договір у письмовій Формі без його нотаріального посвідчення.
Спеціальне законодавство не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договорів даного роду.
Тому відповідач просив відмовити у вимогах позову в повному обсязі.
В подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, та просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме Договору фінансового
Лізингу ЧГ-111218/6 від 11.12.2018 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус лізинг» та ОСОБА_1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» на користь ОСОБА_1 237 222,29 грн. Сягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою суду від 06.07.2021 року (головуючий суддя Усатов Д.Д.) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 року дана справа була передана в провадження судді Волчко А.Я.
Ухвалою суду від 24.09.2021 року (головуючи суддя Волчко А.Я.) прийнято до розгляду цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позову заперечувала та просила в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового лізингу №ЧГ-111218/6.
Предметом лізингу є бувший у використанні автомобіль Ford Focus, 2008 року випуску, VIN- код НОМЕР_1 , загальною вартістю 179 385,71 грн., в т.ч.ПДВ.
Строк лізингу-24 місяці з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
Вказаний договір укладений між сторонами в простій письмові формі, без нотаріального посвідчення.
Невід'ємними частинами даного договору є Додаток №1 - Графік внесення лізингових платежів, Додаток №2 - Специфікація, Додаток №3 - Загальні умови договору фінансового лізингу.
11 грудня 2018 року Відповідач передав Позивачу автомобіль Ford Focus, 2008 року випуску, № шассі/ кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пробіг' автомобіля на момент передачі- 203 460км., передача якого оформлена Актом прийому-передачі предмету лізингу від 11 грудня 2018 року.
14 вересня 2020 року відповідачем було складено акт тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій).
21 вересня 2020 року відповідачем було складено акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу №ЧГ-111218/6 від 11.12.2018р. в зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою Лізингодавця.
Згідно статті 806 ЦК України унормовано, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Так, згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
У частині 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
В пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 зазначено, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем як лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
В частині положень щодо надання об'єкта лізингу у користування на правовідносини, зокрема щодо оплати за це, поширює свою дію параграф 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України, що узгоджується з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».
Частиною другою статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.
Системне тлумачення частини другої статті 806 ЦК України та § 1 Глави 58 ЦК України свідчить, що у частині другій статті 806 ЦК України закріплена бланкетна норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (§ 1 Глави 58 ЦК України).
Відповідно до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватись тільки норми § 1 Глави 58 ЦК України, а не інших параграфів цієї глави. З урахуванням того, що стаття 799 ЦК України розташована у § 5 Глави 58 ЦК України, вона не може бути застосована до інших видів найму, в тому числі й договору лізингу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2020 року в справі № 910/2240/19 вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Отже, системний аналіз зазначеної норми у контексті параграфу 1 глави 58 ЦК України свідчить про те, що ч. 2 ст. 806 ЦК України відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК України), тому до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави. Таку правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/2153/19, від 31.10.2019 у справі № 910/2219/19, від 21.11.2019 у справі № 910/2233/19, від 15.01.2020 у справі № 910/2242/19, від 13.02.2020 у справі №910/2117/19.
Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, можна дійти висновку що в даному випадку відсутнє законодавче закріплення обов'язковості нотаріального посвідчення даного виду договору.
А тому у суду відсутні підстави вважати даний договір нікчемним та застосовувати наслідки нікчемності правочину.
Тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у вимогах позову що стосуються застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та похідних вимог щодо стягнення коштів
Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.Я. Волчко