Справа № 369/1561/22
Провадження № 2/369/3499/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
14.10.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Волчка А.Я.,
за участю секретаря Миголь А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму коштів у розмірі 147 756, 67 гривень, з яких: пеню у розмірі 46 200,24 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 20 785,34 грн, 3 % річних у розмірі 80771,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який було розірвано 23 листопада 2018 на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін від шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 .
06 листопада 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 369/12369/18 , за яким постановлено: Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року у справі № 369/12368/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (копія додається).
06 листопада 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 369/12369/18 (копія додається), за яким постановлено стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2019 року виправлено описку у судовому наказі, виданому Києво-Святошинським районним судом Київської області від 06.11.2018 року, де у першому абзаці резолютивної частини зазначено прізвище, ім'я та по-батькові стягувача: « на користь ОСОБА_1 ».
16 жовтня 2019 року вона звернулася до відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду.
17 жовтня 2019 року Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 60337199 щодо примусового виконання вказаного судового наказу.
З моменту відкриття виконавчого провадження у Відповідача утворилась заборгованість.
31 грудня 2021 року за заявою Позивача старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені №60337199.
Згідно вказаного розрахунку станом на 31.12.2021 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів за період з серпня 2018 року по грудень 2021 року у розмірі 150 754,65 грн.
У зв'язку з цим, позивач просила суд стягнути на її користь суму коштів у розмірі 147 756, 67 гривень, з яких: пеню у розмірі 46 200,24 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 20 785,34 грн, 3 % річних у розмірі 80771,09 грн.
Ухвалою суду від 01.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у цивільній справі, призначено розгляд справи на 11.05.2022 року. Для Відповідача встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
У встановлений судом строк Відповідач не скористався своїм правом подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи по суті 11.05.2022 року.
Представник Позивача подала до суду заяву, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог та просила розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК Українивважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст. 247 ЦПК України уразі якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається із матеріалів справи, 26 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис №105.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін від шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року у справі № 369/12368/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
06 листопада 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 369/12369/18, за яким постановлено Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2019 року виправлено описку у судовому наказі, виданому Києво-Святошинським районним судом Київської області від 06.11.2018 року по справі № 369/12369/17 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, де у першому абзаці резолютивної частини зазначено прізвище, ім'я та по-батькові стягувача: « на користь ОСОБА_1 ».
Постановою Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60337199 щодо примусового виконання вказаного судового наказу, та направлення останньої сторонам виконавчого провадження.
З матеріалів справи слідує, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання доньки не виконував, жодної сплати в рахунок погашення заборгованості по аліментам відповідачем не здійснено у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно розрахунку виконаного старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 31 грудня 2021 року станом на 31.12.2021 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів за період з серпня 2018 року по грудень 2021 року у розмірі 150 754,65 грн.
Так, згідно п.1. ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як вбачається із правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
За змістомст.549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу нормглави 49 ЦК Українитаст.196 СК Українинеустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов'язання.
Пунктом 22постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз'яснено, що передбаченаст.196 СК Українивідповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до правової позиції висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені або до дня їх повного погашення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Звертаючись до суду з позовом позивачка мотивувала свої вимоги тим, що відповідач допустив порушення у вигляді прострочення сплати аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів, а тому законом передбачено, що вона має право на стягнення неустойки за вказане прострочення.
Із наданих позивачкою розрахунків пені (неустойки) за період з 01.08.2018 року по 31.12.2021 року слідує, що загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 46 200, 24грн. Суд, перевіривши вказаний розрахунок, встановив, що обчислення пені виконано вірно і її розмір відповідає визначеному позивачкою.
У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Крім того, позивачкою, виходячи зі змісту ст.625 ЦК України, також заявлено вимоги про стягнення завданих їй інфляційних збитків та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають, насамперед, договірні правовідносини.
Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. За рішенням суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено у ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Крім того, передбачена ст.625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст.625 ЦК України не поширюється на трудові та сімейні правовідносини.
За таких обставин вимога позивачки про стягнення суми інфляційних збитків та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є необґрунтованою, оскільки грошове зобов'язання відповідача, а саме: обов'язок сплати аліментів на дитину, перед позивачем виникло не з договірних правовідносин, а на підставі рішення суду. Зобов'язання щодо сплати аліментів виникає з сімейних правовідносин та регулюється спеціальним законодавством.
Отже, до даного виду зобов'язання, в разі його порушення, правило ст.625 ЦК України не застосовується, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 80 771,09 грн, та інфляційних витрат в розмірі 20 785, 34 грн, належить відмовити.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і їх необхідно задовольнити в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 46 200, 24 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 161/4985/17.
Враховуючи те, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання цього позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 992 грн. 40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 46 200 грн (сорок шість тисяч двісті гривень ) 24 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий 16 травня 2008 року Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 2 жовтня 2001 року Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві, місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя: А. Я. Волчко