МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 р. Справа № 400/4237/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області, вул. Молодіжна, 144, с. Бурилове, Первомайський район, Миколаївська область, 55150,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області (далі також - відповідач, селищна рада), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність старости Бурилівського старостинського округу;
- зобов'язати старосту Бурилівського старостинського округу подати на реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіт покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради;
- стягнути з Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області завдану ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду в сумі 100 грн.
Ухвалою від 27.09.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що староста Бурилівського старостинського округу, відповідно до наданих йому повноважень допущена бездіяльність стосовно реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради, чим тривалий час було порушено права позивача на спадкування, оскільки вищевказаний заповіт повинен був податись на реєстрацію в Спадковому реєстрі у 2021 році після смерті ОСОБА_2 разом з заповітом від 19.06.2007 року.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , яка проживала в селі Бурилове Первомайського району Миколаївської області.
20.01.2022 року позивач дізнався про наявність заповіту покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року, зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради Даний заповіт дійсний та має юридичну силу та повинен бути поданий на реєстрацію у Спадковому реєстрі.
У зв'язку з тим, що заповіт від 19.02.2004 року так і не був зареєстрований в спадковому реєстрі, 06.05.2022 року позивач звернувся до Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області із заявою про подання на реєстрацію в Спадковому реєстрі вищезазначеного заповіту.
Листом від 25.06.2022 року за вих. № Р-26/16-22 Кривоозерська селищна рада повідомила позивачу, що старостою Бурилівського старостинського округу ОСОБА_3 відповідно до наданих йому повноважень 06.05.2022 року складено заяву про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів для направлення в Миколаївську філію ДП «Національні інформаційні системи» для розгляду та подальшої реєстрації в Спадковому реєстрі. Враховуючи вищевикладене позивачу повідомлено про необхідність звернутись до старости с. Бурилове.
Вказану відповідь позивач вчасно не отримав, у зв'язку з чим 22.06.2022 року позивач направив електронну адресу селищної ради запит з проханням надати інформацію щодо розгляду його заяви про подання на реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_2 від 19.02.2004 року.
Листом від 28.06.2022 року за вих № Р-55/16-22 позивачу надано відповідь, якою повідомлено, що старостою Бурилівського старостинського округу Шляхтюком І.І. відповідно до наданих йому повноважень 06.05.2022 року складено заяву про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів для направлення в Миколаївську філію ДП «Національні інформаційні системи» для розгляду та подальшої реєстрації в Спадковому реєстрі. Враховуючи вищевикладене позивачу повідомлено про необхідність звернутись до старости с. Бурилове.
05.07.2022 року позивач подав запит до Бурилівського старостинського округу про надання інформації чи направлено заповіт покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року на реєстрацію в Спадковий реєстр.
15.08.2022 року за вих. № 19.02.01-13/38б позивачу надано відповідь на його запит та повідомлено, що заява про державну реєстрацію заповіта та спадкових договорів (вих. № 19.02.01-13/207 від 16.05.2022 року) направлена на реєстрацію до МРФ ДП «Національні інформаційні системи» 10.05.2022 року простим листом АТ «Укрпошта».
16.08.2022 року позивач направив запит до МРФ ДП «Національні інформаційні системи» про надання інформації щодо отримання заяви про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів від Бурилівського старостинського округу.
Листом від 01.09.2022 року № 152/36-39 позивача повідомлено про відсутність підстав для надання запитуваємої інформації у зв'язку з тим, що надання інформації стосовно реєстрації заповіту передбачено лише для посадових осіб відповідного органу місцевого самоврядування.
02.09.2022 року позивач подав запит до МРФ ДП «Національні інформаційні системи» про наданні інформації щодо отримання листа із заявою про державну реєстрацію заповіту та спадкових договорів вих. № 19.02.01-13/207 від 06.05.2022 року Бурилівського старостинського округу, який був направлений 10.05.2022 року через АТ «Укрпошта».
Листом від 06.09.2022 року № 157/36-39 позивача повідомлено, що лист із заявою про державну реєстрацію заповіту та спадкових договорів вих. № 19.02.01-13/207 від 06.05.2022 року Бурилівського старостинського округу через АТ «Укрпошта» до МРФ ДП «Національні інформаційні системи» не надходив.
У зв'язку з ненаданням на реєстрацію заповіту позивач звернувся до суду зданим позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно вимог п. 1.7. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 року № 1810/5 (далі - Положення про Спадковий реєстр), відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», та особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.
Згідно п. 2.3 Положення про Спадковий реєстр посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхом подання державному підприємству «Національні інформаційні системи» або його філіям заяв в електронній формі з використанням системи взаємодії за формою, наведеною в додатках 1-3, 9.
Відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 491 (далі - Порядок), державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають:
заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів;
заповіти, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати;
заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції, а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін'юсту відповідних запитів.
У відповідності до п. 7 та 8 Порядку, внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін'юст.
Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін'юсту, або його філіям заяв про реєстрацію.
Враховуючи викладене, реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі обов'язкова.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не внесенням відомостей про заповіт від 19.02.2004 року до Спадкового реєстру, який було посвідчено уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, порушуються права позивача, який у даному випадку позбавляється можливості реалізувати свої спадкові права як спадкоємця за заповітом.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди та в чому саме полягали моральні страждання, яких він зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений ч. 1 ст. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 818/1429/17.
Оскільки позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області (вул. Молодіжна, 144, с. Бурилове, Первомайський район, Миколаївська область, 55150) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність старости Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області щодо на надання на реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіт покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради.
3. Зобов'язати старосту Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області подати Державному підприємству «Національніінформаційні системи», або його філіям, на реєстрацію заяву про реєстрацію заповіту покійної ОСОБА_2 від 19.02.2004 року зареєстрованого в реєстрі № 50 Бурилівської сільської ради.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області (вул. Молодіжна, 144, с. Бурилове, Первомайський район, Миколаївська область, 55150) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.12.2022 року.
Суддя О.В. Малих