ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
27.12.2022 Справа № 908/2454/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ БАРВІНОК" від 23.12.2022р. про забезпечення позову у справі № 908/2454/22
За позовом: Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ БАРВІНОК" (бул. Шевченка, буд. 18, м. Запоріжжя, 69039; код ЄДРПОУ 33675278)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ" (Мелітопольське шосе, буд. 82/2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; код ЄДРПОУ 25480722)
про стягнення 9 718 962,98 грн.,
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
05.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «БАРВІНОК» від 02.12.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» про стягнення 9 718 962,98 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022, справу №908/2454/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2022 № 908/2454/22 (суддя Проскуряков К.В.) позовну заяву Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ БАРВІНОК до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ про стягнення 9 718 962,98 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху.
Ухвалою від 20.12.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2454/22 в порядку загального позовного провадження, вирішено початок розгляду справи № 908/2454/22 визначити відповідною ухвалою після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації/завершення бойових дій, оточення (блокування) Бердянської міської територіальної громади, на території якої знаходиться відповідач.
Ухвалою від 27.12.2022р. у вказаній ухвалі від 20.12.2022р. виправлено описку.
23.12.2022р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ" в межах суми 9178962,98 грн., а також та грошові кошти в межах цієї ж суми, в тому числі ті, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не виключено, на рахунку IBAN НОМЕР_1 , в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «БАНК ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202), код МФО 307123, а також всіх рахунках, що належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» (ідентифікаційний код 25480722), виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2022 заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Проскурякову К.В.
Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про забезпечення позову від 23.12.2022р. у справі № 908/2454/22 до свого розгляду та вирішити її без проведення судового засідання, повідомлення та виклику учасників справи.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що зі сторони відповідача має місце тривале та неналежне виконання умов договору № 0705506 від 18.06.2020 року про постачання електричної енергії споживачу щодо сплати коштів в розмірі 8 994 987,78 грн. за період квітень-липень 2022 року; відповідач є майновим поручителем за Договором застави ХК№ 2022-0041/З.О.3 від 20.06.2022, видавник: ПАТ «БАНК ВОСТОК»; відповідач не виконуючи зобов'язань за укладеним Договором, вчинив дії щодо обтяження його обладнання та виступив майновим поручителем ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ КОМБІНАТ»; окупація території м. Бердянськ Запорізької області та здійснення усвідомлених дій посадових осіб Відповідача щодо перереєстрації юридичної особи за законодавством російської федерації зумовлюють виникнення обґрунтованих сумнівів у можливості виконання у подальшому судового рішення за наслідком розгляду спору, оскільки майно ТОВ «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» може бути зменшено, що призведе до погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача, що зареєстрований за законодавством України; бездіяльність та протиправна поведінка відповідача, яка полягає у непогашенні значної суми заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу, а також відсутності реагування на вимоги позивача щодо сплати виниклої простроченої заборгованості, свідчить про свідоме ухилення ТОВ «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії. Також зазначає, що застосування у межах даної справи заходів забезпечення позову забезпечить дієвий захист майнових інтересів позивача, мінімізує ризики утворення безнадійної заборгованості та, як наслідок, банкрутства ПАТ «ЕК «БАРВІНОК». Вказані обставини, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити виконання рішення суду. Позивач вважає, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача. Щодо наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, позивач зазначає, що обраний ним захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення позову, до вирішення спору наявні у відповідача грошові кошти будуть приховані, що потребуватиме додаткового з'ясування та подання додаткових позовів. Беручи до уваги майновий характер спору, заходи у вигляді арешту грошових коштів відповідача в межах суми заявлених позовних вимог є спів розмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Керуючись вимогами ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, ст. 13 Конвенції, рішень Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», рішення Конституційного Суду України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, ст. 138-139 ГПК України, Пленуму Вищого господарського суду України Постанова № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», ст. 1, 2, 5, 136-140 ГПК України, просить вказану заяву про забезпечення позову задовольнити.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» суд враховує, що предметом позову є не витребування або інші майнові вимоги щодо цього майна, а стягнення грошової заборгованості з відповідача в розмірі 8 994 987,78 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 0705506 від 18.06.2020 року про постачання електричної енергії за період квітень-липень 2022 року, а також 3% річних на суму 116181,06 грн., інфляційних втрат на суму 607794,14 грн., а всього на загальну суму 9718962,98 грн.
Належних та допустимих доказів наявності будь-яких майнових зобов'язань відповідача перед позивачем за вказаним договором заявник суду не представив. Також заявником жодним чином не вказано перелік належного відповідачу майна, не обґрунтовано кількість та вартість майна, за рахунок якого позивач пропонує здійснити задоволення позову. Позивачем не наведено в чому полягає зв'язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Разом з тим, суд погоджується з доводами заявника відносно того, що запропонований ним захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог безпосередньо пов'язаний в предметом позову, є адекватним та співмірним з позовними вимогами. Суд констатує, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову. Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд враховує, що відповідачем не вживались дії щодо погашення заборгованості за договором, а поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань. З огляду місцезнаходженням відповідача є територія Бердянської міської територіальної громади Запорізької області, яка перебуває у тимчасовій окупації, господарська діяльність відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача.
Отже, суд вважає, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Таке застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.
При цьому суд враховує, що статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захист має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особам забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у Справі №1-33/2004: верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, як здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі).
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Статтею 129 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані доводи заявника покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову свідчать про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 ГПК України. Заявником доведено наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, заява позивача від 23.12.2022р. про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Прийняти заяву про забезпечення позову від 23.12.2022р. у справі № 908/2454/22 до розгляду судді Проскурякова К.В.
2. Заяву про забезпечення позову від 23.12.2022р. у справі № 908/2454/22 задовольнити частково.
3. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ" (ідентифікаційний код 25480722; місцезнаходження: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 82/2; Е-mail: berdyansk.mk@gmail.com) в межах суми 9178962,98 грн., в тому числі ті, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не виключено, на рахунку IBAN НОМЕР_1 , в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «БАНК ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202), код МФО 307123, а також всіх рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ» (ідентифікаційний код 25480722), виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.
Стягувач: Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ БАРВІНОК" (бул. Шевченка, буд. 18, м. Запоріжжя, 69039; код ЄДРПОУ 33675278)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ" (ідентифікаційний код 25480722; місцезнаходження: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 82/2; Е-mail: berdyansk.mk@gmail.com)
4. В частині накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРДЯНСЬКІ КОВБАСИ" (ідентифікаційний код 25480722), в межах суми 9178962,98 грн. - відмовити.
5. Оригінал ухвали направити на адресу Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ БАРВІНОК".
6. Копію ухвали направити на адресу відповідача.
7. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 27.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.