номер провадження справи 18/87/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2022 справа № 908/1163/22
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (вул. Демократична, 73, м. Запоріжжя, 69067)
до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 3286149,98 грн.,
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Швець Д.І., ордер АР № 1046128 від 11.01.2022
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 3286149,98 грн., які складаються з: 2920045,00 грн. основного боргу за договором №75/158-21/11-121-01-21-10616 від 31.08.2021, 35674,97 грн. 3% річних та 330430,01 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 справу № 908/1163/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 27.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1163/22, присвоєно справі номер провадження 18/87/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 28.09.2022. Ухвалою від 28.09.2022 строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання призначене на 26.10.2022. Ухвалою від 26.10.2022 підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 30.11.2022.
В судовому засіданні 30.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засідання 30.11.2022 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також зазначив, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом 5-ти днів з моменту винесення рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №75/158-21/11-121-01-21-10616 від 31.08.2021 щодо розрахунків за надані послуги: Код ДК 021:2015:50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги (послуга: «Капітальний ремонт залізничних платформ»). На виконання умов договору відповідачу надані обумовлені послуги на загальну суму 2920045,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг № 132 від 15.12.2021 на суму 1098600,00 грн. з ПДВ та № 131 від 30.12.2021 на суму 1821445,00 грн. з ПДВ. За доводами позивача, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач за надані послуги не розрахувався, що є підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 901 ЦК України та ст.ст. 193, 222 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Від відповідача 11.08.2022 (в межах визначеного судом строку) на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив надання позивачем наведених у позові послуг за договором, але зазначив, що за умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ від вартості наданих послуг та вартість самих послуг, тобто, вартість наданих послуг сплачується протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг, а ПДВ сплачується після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що сторони обумовили в п.п. 2.2, 2.3 договору. Відповідач вважає, що умовами договору строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений, а позивачем не надано належних доказів, які підтверджують конкретний момент (строк, термін) виникнення обов'язку відповідача зі сплати суми ПДВ. Вимога щодо оплати частини наданих послуг в розмірі суми ПДВ до ВП “Запорізька атомна електрична станція” від позивача не надходила, а позовна заява, відповідно до сталої судової практики, не є такою вимогою. Оскільки відповідач такої вимоги не отримував, тому згідно з положеннями ст. 530 ЦК України граничний строк виконання відповідачем зобов'язань зі сплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ не настав. Внаслідок неправильного визначення позивачем граничного строку виконання відповідачем обов'язку із сплати частини вартості наданих послуг у розмірі ПДВ, відповідач вважає, що позивачем неправильно визначений період прострочення виконання зобов'язання із сплати ВП “Запорізька атомна електрична станція” частини вартості наданих послуг у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3 % річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач зауважує на недотримання позивачем умов п. 11.2 договору щодо обов'язковості досудового порядку врегулювання спорів між сторонами. На підставі зазначеного, відповідач просив суд в позові відмовити повністю.
Представник відповідача в судове засіданні 30.11.2022 не з'явився. Натомість 28.11.2022 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП від відповідача надійшло клопотання вих. № 28-23/14072 від 28.11.2022 про відкладення розгляду справи до закінчення або скасування воєнного стану в Україні. Подане клопотання мотивоване тим, що Енергодарська міська територіальна громада Запорізької області, на території якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача - Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. У зв'язку із цим прибуття в судове засідання уповноваженого представника позивача зумовлює критичні ризики для здоров'я та життя такого представника. Крім того відсутність Інтернет-зв'язку або його вкрай низька швидкість позбавляють позивача приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Присутній в судовому засіданні 30.11.2022 представник позивача проти клопотання відповідача заперечив.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 908/1163/22 до закінчення або скасування воєнного стану в Україні, суд дійшов висновку по відсутність підстав для його задоволення, оскільки місцезнаходженням юридичної особи відповідача є місто Київ і знаходження відокремленого підрозділу на тимчасово окупованій території не позбавляє відповідача можливості використання свого права на участь у судовому засіданні. Крім того, у клопотанні відповідача відсутні жодні посилання на необхідність надання документів, які знаходяться у віданні відокремленого підрозділу.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 30.11.2022 за відсутністю представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (Виконавцем, позивачем у справі) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Замовником, відповідачем у справі) 31.08.2021 укладений договір № №75/158-21/11-121-01-21-10616 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець прийняв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги: «Код ДК 021:2015:50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги (послуга: «Капітальний ремонт залізничних платформ»).
Вимоги до результатів послуг визначені у “Технічній специфікації до предмета закупівлі” (невід'ємний Додаток № 2 до Договору) (п. 1.2 Договору).
Послуги виконуються на робочих потужностях Виконавця та Замовника (п. 1.7 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг визначається “Протоколом узгодження договірної ціни” (невід'ємний Додаток № 1 до Договору) та складає: 2630500,00 грн., крім того ПДВ 526100,00 грн., разом: 3156600,00 грн.
Такі ж умови передбачені в Додатку № 1 до Договору “Протокол узгодження договірної ціни”.
Сторонами складена і підписана Технічна специфікація до предмета закупівлі “Капітальний ремонт залізничних платформ”, що є Додатком № 2 до Договору.
Згідно із п. 2.2 Договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома сторонами Акта здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
За змістом п. 3.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги в строк: вересень - листопад 2021 року.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що приймання наданих послуг Замовником та їх передача Виконавцем здійснюється за Актом здачі-приймання наданих послуг.
За визначенням п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов'язковим.
Згідно п. 13.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 01.03.2022.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2021 відповідачем здійснена передача в капітальний ремонт платформи заводський № 2529 (чотиривісна №5), що підтверджується Актом здачі-приймання в капітальний ремонт платформи.
Також відповідачем 12.11.2021 здійснена передача в капітальний ремонт платформи №39120951 (залізничний 8-вісний транспортер № 8), що підтверджується Актом здачі-приймання в капітальний ремонт платформи.
Позивачем 15.12.2021 та 30.12.2021 здійснена передача з ремонту платформи заводський № 2529 (чотиривісна №5) та платформи № 39120951, що підтверджується відповідними Актами здачі-приймання.
Підписанням актів здачі-приймання наданих послуг № 131 від 30.12.2021 на суму 1821445,00 грн. з ПДВ та № 132 від 15.12.2021 на суму 1098600,00 грн. з ПДВ сторони підтвердили, що послуги надані в повному обсязі, відповідають умовам технічного завдання і належним чином оформлені. Акти здачі-приймання містять підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплені печатками обох підприємств.
Відповідач надані позивачем послуги за вказаним Актами здачі-приймання наданих послуг прийняв без зауважень і претензій.
Зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг відповідачем не виконано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих за договором послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з умов п. 2.2 Договору оплата наданих послуг - 60 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання наданих послуг.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості наданих послуг у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача послуг за договором та несплата їх вартості відповідачем не заперечуються.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору щодо оплати вартості наданих позивачем послуг у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2920045,00 грн.
Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Замовником зобов'язання з оплати послуг з огляду на розмежування строку оплати вартості послуг без ПДВ та не визначення строку сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом п. 4.7 Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПП у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgm.npp.zp.ua.
Позивачем податкові накладні за наданими за актами здачі-приймання №№ 131, 132 послугами зареєстровані 15.12.2021 та 30.12.2021 відповідно, що підтверджується копіями податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію.
Надання позивачем податкових накладних за актами здачі-приймання відповідачем не заперечується. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням щодо не надання податкових накладних суду не надано.
Положення п. 2.3 Договору щодо оплати покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 7.7 договору, лише у випадку відсутності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом строк, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 2.1 цього договору на суму ПДВ.
Заперечення відповідач щодо недотримання позивачем умов п. 10.2 Договору щодо обов'язковості досудового порядку врегулювання спорів між сторонами судом відхиляються як безпідставні.
Чинне господарське законодавство України передбачає процедуру досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензії, яка має бути оформлена з дотриманням відповідних вимог законодавства (стаття 222 ГК України).
Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Слід зазначити, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.
Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 надав роз'яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 2920045,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 35674,97 грн. 3% річних та 330430,01 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 13.02.2022 по 20.07.2022 за актом здачі-приймання № 132 від 15.12.2021 та з 28.02.2022 по 20.07.2022 за актом № 131 від 30.12.2021, виходячи із прострочених сум заборгованості, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 35674,97 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: лютий-травень 2022 року за актом здачі-приймання № 132 від 15.12.2021 та березень-травень 2022 року за актом № 131 від 30.12.2021, суд встановив, що до стягнення підлягає сума 330430,01 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.
Вимога про стягнення з відповідача сума 330430,01 грн. інфляційних втрат судом задовольняється.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати вартості наданих послуг у визначений договором строк.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (вул. Демократична, 73, м. Запоріжжя, 69067; ідентифікаційний код 40297125) 2920045,00 грн. (два мільйона дев'ятсот двадцять тисяч сорок п'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 35674,97 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 97 коп.) 3% річних, 330430,01 грн. (триста тридцять тисяч чотириста тридцять грн. 01 коп.) інфляційних втрат та 49292,25 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві грн. 25 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України, підвищенням інтенсивності бойових дій на території Запорізькій області, значними артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя, і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.12.2022.
Суддя В.В. Левкут