номер провадження справи 18/87/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2022 справа № 908/1163/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді: Левкут Вікторії Вікторівни,
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,
розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” про стягнення судових витрат у справі № 908/1163/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (вул. Демократична, 73, м. Запоріжжя, 69067)
до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 3286149,98 грн.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 3286149,98 грн., які складаються з: 2920045,00 грн. основного боргу за договором №75/158-21/11-121-01-21-10616 від 31.08.2021, 35674,97 грн. 3% річних та 330430,01 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 справу № 908/1163/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 27.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1163/22, присвоєно справі номер провадження 18/87/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 28.09.2022. Ухвалою від 28.09.2022 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання призначене на 26.10.2022. Ухвалою від 26.10.2022 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 30.11.2022.
В судовому засіданні 30.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, позов задоволено.
Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2022 заявив про намір подати протягом п'яти днів докази щодо витрат на правову допомогу.
Від позивача 02.12.2022 надійшла заява про понесення та стягнення з відповідача судових витрат у зв'язку з розглядом господарської справи у сумі 50000,00 грн.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2022 заяву про понесення та стягнення судових витрат передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою від 02.12.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №908/1163/22 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 07.12.2022.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Від позивача 05.12.2022 надійшла заява (уточнена) про понесення та стягнення судових витрат, в якій позивач виправив описки, допущені у поданій 02.12.2022 заяві.
В обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач, посилаючись на умови укладеного з адвокатським об'єднанням «Діалог» договору про надання правової допомоги № 04/01юр від 04.01.2022, додаткових угод до нього та узгодженого сторонами акта № ЮР-3 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2022 на суму 50000,00 грн., зазначив про наявність підстав для покладення цих витрат, у відповідності до норм ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, на відповідача.
Відповідач в судове засіданні 07.12.2022 не з'явився.
Від відповідача 07.12.2022 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області надійшли заперечення вих. № 28-23/14285 від 07.12.2022 по суті заяви про понесені витрати разом із клопотанням про відкладення розгляду справи, в якому відповідач просить суд відкласти розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1163/22 до закінчення або скасування воєнного стану в Україні та надати відповідачу достатній строк для подання заперечень на заяву позивача про понесені судові витрати. Клопотання мотивоване тим, що з моменту окупації міста Енергодар військами рф відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” діє в умовах тотального обмеження своєї діяльності за відсутності стабільного будь-якого із видів зв'язку. Відсутність Інтернет-зв'язку або його вкрай низька швидкість, що дозволяє лише обмін даних мінімального розміру, відповідно, відсутність у відповідача матеріалів заяви про понесені судові витрати у сумі 50000,00 грн. позбавляють останнього можливості подати заперечення на заяву позивача. По суті заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач заперечень або пояснень суду не надав.
За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви про понесені судові витрати у справі № 908/1163/22 до закінчення або скасування воєнного стану в Україні, суд не визнав за доцільне відкладати розгляд заяви на строк, на який введено воєнний стан, та, зважаючи на достатність матеріалів справи, вирішив за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1163/22 в судовому засіданні 07.12.2022 без участі представників сторін.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” про стягнення судових витрат у справі № 908/1163/22, господарський суд виходить наступного.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу задля надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00 грн.
Послуги правничої (правової) допомоги позивачу надавали адвокат Буц Олена Володимирівна на підставі ордеру АР № 1099630 від 01.07.2022 та адвокат Швець Дмитро Іванович на підставі ордеру АР № 1046128 від 11.01.2022, виданих згідно договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 адвокатським об'єднанням «ДІАЛОГ».
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2022 ТОВ “Запорізький тепловозоремонтний завод” (Клієнт) укладений з Адвокатським об'єднанням “ДІАЛОГ” в особі керуючого партнера Швеця Дмитра Івановича (Адвокатське об'єднання) договір про надання правової допомоги № 04/01юр від 04.01.2022.
Згідно із п. п. 4.1, 4.4 Договору юридичну допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях на підставі укладених між сторонами додаткових угод. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське об'єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.
Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 06.07.2022 до Договору сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об'єднання у справі про стягнення заборгованості за договором №75/158-21/11-121-01-21-10616 від 31.08.2021, укладеним Клієнтом та ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція”, становить 50000,00 грн., що передбачає підготовку, подачу позовної заяви та супровід у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2.1 цієї додаткової угоди оплата послуг за представництво інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуг сплачується клієнтом Адвокатському об'єднанню протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції за актом здачі-приймання робіт (надання послуг).
Позивачем та Адвокатським об'єднанням “ДІАЛОГ” в особі керуючого партнера Швеця Д.І. складений та підписаний Акт № ЮР-3 здачі-приймання робіт (надання послуг), яким засвідчено надання правової допомоги на суму 50000,00 грн., а саме: підготовка, подача позовної заяви та супровід у суді першої інстанції.
На оплату АО “ДІАЛОГ” виставлений позивачу рахунок-фактура №30/11 від 30.11.2022 на суму 50000,00 грн.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач пояснень по суті зави позивача про стягнення судових витрат не надав.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором надання послуг, 3% річних та інфляційні втрати. З огляду на обставини справи, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Крім того суд враховує, що правовідносини, що виникають з договорів надання послуг достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах та не вимагало особливих професійних зусиль та навичок. Договір №№75/158-21/11-121-01-21-10616 від 31.08.2021 (стягнення заборгованості за яким є предметом спору) не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими, в зв'язку з чим його правовий аналіз не потребував великої кількості часу. Здійснення розрахунку 3% річних та втрат від інфляції не потребувало багато часу, оскільки в мережі Інтернет є безліч безкоштовних онлайн-сервісів (калькуляторів), які в автоматичному режимі здійснюють розрахунок будь-яких видів штрафних та компенсаційних санкцій, включаючи 3% річних та втрати від інфляції. Отже, наведена в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) вартість послуги «підготовка, подача позовної заяви та супровід у суді першої інстанції» є значно завищеною.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 15000,00 грн.
Таким чином, оскільки представник позивача у судовому засіданні 30.11.2022 заявив про намір надати докази судових витрат в порядку п. 8 ст. 129 ГПК України, враховуючи подання адвокатом доказів на підтвердження судових витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №908/1163/22.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” ” задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепловозоремонтний завод” (вул. Демократична, 73, м. Запоріжжя, 69067; ідентифікаційний код 40297125) 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України, підвищенням інтенсивності бойових дій на території Запорізькій області, значними артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя протягом грудня 2022 року, і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 28.12.2022.
Суддя В.В. Левкут