ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників провадження: прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07.11.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України,-
УСТАНОВИЛА:
Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07.11.2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, в порядку ст.89 КК України, не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку суду 26.01.2021 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «24/7», який знаходиться в урочищі «Грибок», що в адміністративних межах с. Коболчин Дністровського району Чернівецької області, під час виниклої суперечки зі ОСОБА_8 , з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_9 за верхній одяг, після чого умисно наніс йому удар у вигляді поштовху кулаком руки в ділянку грудної клітини, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді синця в проекції мечеподібного паростка грудини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
На цей вирок адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити новий вирок і виправдати ОСОБА_7 за відсутністю події кримінального правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
На обґрунтування своїх вимог вказував, що протокол слідчого експерименту з ЄУНСС 722/889/21 провадження №11кп/822/500/22 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
потерпілим ОСОБА_9 проведений з грубими порушеннями вимог КПК України, ця слідча дія проводилась в приміщенні бюро СМЕ в м.Чернівці, в ній приймали участь також статист і експерт. Обстановка, при якій проводилась ця слідча дія, не відповідала тій обстановці, коли відбувався конфлікт, були відсутні поліцейські та інші особи.
Також зазначав, що експерт сам вилучив з архіву Чернівецького бюро СМЕ акт №10 від 27.01.2021 р., хоча, на його думку, не мав права за власною ініціативою це робити.
Ще зазначав, що експерт ОСОБА_11 був свідком показань потерпілого ОСОБА_9 , а тому не вправі був проводити експертне дослідження і повинен був заявити собі самовідвід. Ще адвокат вказував, що біля потерпілого під час інциденту знаходилась іще одна невстановлена особа, яка розмахувала руками і та особа могла заподіяти ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Також апелянт стверджував, що показання потерпілого є неправдивими, оскільки в день заподіяння тому тілесних ушкоджень він не повідомляв про це в поліцію і лише на наступний день, виявивши на своєму тілі синець, звернувся в правоохоронні органи. Зазначав, що ОСОБА_12 не мав на меті та не спричиняв тілесні ушкодження ОСОБА_9 .
В судове засідання обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Адвокат ОСОБА_6 також в суд апеляційної інстанції не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До початку судового розгляду від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, оскільки він перебуває у відпустці.
Заслухавши думку прокурора про можливість розгляду справи у відсутності обвинуваченого та його захисника, які були належним чином були повідомлені про дату розгляду справи, колегія суддів вважає, що підстав для відкладення судового розгляду немає, оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, а перебування захисника у відпустці не є поважною причиною його неявки.
При цьому колегія суддів враховує те, що розгляд даного кримінального провадження здійснюється в умовах воєнного стану, за частих відключень електроенергії, повітряних тривог, апелянт не заявляв клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, а тому відкладення судового засідання призведе до невиправданого та безпідставного затягування судового розгляду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.17 Правил адвокатської етики, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання.
Що стосується тверджень захисника про незаконність оскаржуваного вироку, колегія суддів вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають дійсності.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України при обставинах, що наведені у вироку суду, повністю підтверджується доказами, аналіз яких наведено у судовому рішенні та які були перевірені в суді апеляційної інстанції.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що 26.01.2021 р. він, перебуваючи біля магазину «24/7», побачив, що в магазині відбувається бійка. Він тоді повідомив про це в поліцію та викликав швидку медичну допомогу. Коли приїхали працівники поліції і стали його опитувати, ОСОБА_7 зухвало себе поводив, кілька разів погрожував йому через те, що він викликав працівників поліції, перешкоджав відбирати пояснення у нього. В подальшому, перебуваючи на стоянці поблизу магазину, ОСОБА_7 , протиснувшись між працівниками поліції, підійшов до нього, схопив на верхній одяг в ділянці грудної клітини та кілька разів наніс йому удари. ОСОБА_7 кілька хвилин так утримував його за одяг, поки того не відтягнули працівники поліції. На місці події він тоді не повідомляв працівників поліції про своє побиття, оскільки лише на наступний день виявив тілесні ушкодження..
З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що 26.01.2021 р. він в складі добового наряду отримав повідомлення про бійку біля магазину «24/7» та виїхав на місце події. Приїхавши на місце, він став опитувати ОСОБА_9 , який і викликав працівників поліції. В той час бійки уже не було і працівники швидкої медичної допомоги надавали допомогу особі, яка цього потребувала. Під час опитування ОСОБА_9 до них підійшов ОСОБА_7 і протягом 10-15хв. висловлював на адресу потерпілого невдоволення тим, що той повідомив в поліцію про бійку. Також ОСОБА_7 неодноразово кликав ОСОБА_9 відійти вбік, щоб поспілкуватись з ним наодинці. Вони обидва відходили вбік на 5-7 метрів та спілкувалися. Він бачив як ОСОБА_7 схопив ОСОБА_9 за верхній одяг та утримував потерпілого до тих пір, поки не підійшов до них його напарник ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_15 відпустив ОСОБА_9 . Він не бачив, щоб хтось інший підходив в той час до ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_14 в суді дав аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_13 та пояснив, що бачив як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , знаходячись біля магазину, тримали один одного за верхній одяг в ділянці грудної клітини.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що в січні 2021 року він складі наряду, реагуючи на повідомлення, прибув на автомобілі поліції охорони до магазину «24/7», що в урочищі «Грибок» в адміністративних межах с. Коболчин. Там він був очевидцем словесної суперечки між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . Він тоді в одному випадку відтягнув ОСОБА_7 , який намагався підійти до ОСОБА_9 . Чи тримав ОСОБА_7 Штиха ОСОБА_17 за одяг та наносив тому удари, він не бачив. Також він не бачив, щоб хтось інший наносив ОСОБА_9 удари по тілу.
З відеозапису з камер спостереження магазину «24/7», який був переглянутий в суді першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_7 під час конфлікту схопив ОСОБА_9 за верхній одяг та утримуючи в такому положенні, здійснив поштовх того в грудну клітину, відтягуючи в цей час потерпілого вбік та утримуючи його в такому положенні біля 2 хвилин (а.с.139-140).
З відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що на ньому зафіксовано зухвалу поведінку ОСОБА_7 , який нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_9 , неодноразово підходив до працівників поліції і ОСОБА_9 перешкоджаючи відбирати пояснення в останнього, на зауваження присутніх припинити свою протиправну поведінку не реагував. (а.с.135-136).
З протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим та за участі судово-медичного експерта вбачається, що при проведенні цієї слідчої дії ОСОБА_9 відтворив механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (а.с.127-130)
З висновку судово-медичної експертизи №109 від 02.02.2021 року вбачається, що у ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця в проєкції мечеподібного паростка грудини. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті не менш як однократної травмуючої дії тупого твердого предмету, можливо внаслідок удару кулаком, по строку та обставинам може відповідати вказаному у фабулі постанови і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.132-134).
З пояснень експерта ОСОБА_18 , даних ним в суді першої інстанції, вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого при первинному огляді, могли виникнути, в тому числі при механізмі, коли потерпілого хапають за верхній одяг в ділянці грудної клітини, зокрема мечеподібного паростка і таким чином здійснюють рухи будь-якої амплітуди.
Отже, наведені в цій ухвалі докази, а також інші докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, і аналіз яких наведено у вироку суду, повністю підтверджує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст.125 ч.1 КК України, оскільки він заподіяв ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження.
Що стосується тверджень захисника про те, що експерт був очевидцем дачі показань потерпілого під час слідчого експерименту і через це не мав права здійснювати експертне дослідження, а також не мав права вилучати з архіву бюро СМЕ акт судово-медичного обстеження потерпілого ОСОБА_9 , вони, на думку колегії суддів, є довільним трактуванням вимог ст.240 КПК України та уявлення того що являється збиранням доказів.
А тому суд не наводить в цій ухвалі спростувань на ці твердження захисника.
При цьому колегія суддів керується рішенням ЄСПЛ в справі «Серявін проти України» від 10.02.2010 року, де в п.58 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Посилання захисника в своїй скарзі на те, що ОСОБА_9 тілесні ушкодження могла заподіяти інша невстановлена особа, є припущенням апелянта, яке суперечить дійсним обставинам справи, показанням потерпілого, свідків, даним відеозаписів та спрямоване на те, щоб обвинувачений уникнув відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_9 тілесні ушкодження спричинив не ОСОБА_7 , в матеріалах провадження немає і апелянтом також не наведено.
А тому колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції постановляє свої вироки лише у випадках, передбачених ст.420 КПК України, а в інших випадках, згідно ст.418 цього Кодексу, постановляє рішення у формі ухвали.
А тому вимоги апелянта про ухвалення апеляційною інстанцією виправдувального вироку суперечить змісту ст. 418, 420 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
УХВАЛИЛА:
В задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 відмовити, а вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
Г ОСОБА_19
Копія. Згідно з оригіналом: суддя