ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42022266010000137 від 09.06.2022 року за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 листопада 2022 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, безробітного, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого: - вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.04.2017 року за ч.3 ст 185, ч.1 ст.263, ст.ст.70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці, звільнений 04.12.2021 року по відбуттю покарання, - вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28.06.2022 року за ч.4 ст.ст.185, 69 КК України до 2 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
УСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 листопада 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, безробітного, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого: - вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19.04.2017 року за ч.3 ст 185, ч.1 ст.263, ст.ст.70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці, звільнений 04.12.2021 року по відбуттю покарання, - вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28.06.2022 року за ч.4 ст.ст.185, 69 КК України до 2 років позбавлення волі, визнано винуватим у вчиненні кримінального
ЄУНСС: 727/6978/22 Головуюча у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/507/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, менш суворого, призначеного вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28.06.2022 року, остаточно призначено остаточно ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено відрахувати згідно вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28.06.2022 року, тобто, з 24.05.2022 року.
У строк відбуття покарання за цим вироком зараховано частково відбуте засудженим ОСОБА_6 покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28.06.2022 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання цим вироком законної сили не застосовували.
Вирішено долю речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_6 повторно , 22 травня 2022 року близько 18 год. 25 хв. перебуваючи у приміщенні магазину «Тано», розташованого по вул. Горького, 21, в м. Чернівців, усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан та в умовах його дії, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу викрав з торгових прилавків цього магазину 1 пачку кави марки «Кофе Дор», вартістю 150 грн. та п'ять плиток шоколаду марки «Лакмі», вартістю 74,40 грн. за одну, які належали потерпілій ОСОБА_9 , чим заподіяв їй матеріальну шкоду на загальну суму 522 грн.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він не заперечуючи правової кваліфікації своїх дій та доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенню, просить вирок скасувати в частині призначеного йому покарання та призначити йому більш м'яке покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні йому покарання не в достатній мірі врахував стан його здоров'я, позитивну характеристику його перебування в слідчому ізоляторі, щире каяття, повне визнання ним своєї вини та активне сприяння слідству.
Також вважає, що районним судом не було взято до уваги те, що потерпіла ОСОБА_9 претензій до нього не мала, відшкодовувати завдану матеріальну шкоду не вимагала, однак він добровільно відшкодував їй нанесені ним збитки в повному обсязі.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Потерпіла ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явилася, при цьому, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, що у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, у ній зазначених, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти поданої апеляційної скарги, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченого не заперечуються, таким чином колегія суддів не переглядає та не наводить доводів на їх підтвердження.
Крім цього, як було встановлено колегією суддів з матеріалів даного кримінального провадження, за згодою учасників процесу, у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України, районним судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, також судом роз'яснено учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, з'ясовано, що учасникам процесу зрозумілий зміст ст.349 КПК України та правові наслідки її застосування.
Обвинуваченим ОСОБА_6 оскаржується, зокрема, правильність призначеного йому покарання.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано згідно загальних принципів призначення покарання та у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України та роз'яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме меті покарання, передбаченій ст.50 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження в апеляційній скарзі апелянта про можливість пом'якшення призначеного йому покарання, є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.
Суд виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, врахував тяжкість злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином проти власності, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення умисних, корисливих злочинів, вчинив новий злочин в період непогашеної судимості, те, що обвинувачений свою вину повністю визнав, заподіяну злочином шкоду повністю відшкодував, відсутність у стійких соціальних зав'язків, офіційно не працює, стан його здоров'я, зокрема те, що він має інвалідність третьої групи, зареєстрований у 2004 році у лікаря-нарколога з діагнозом: «Вживання алкоголю і опіоїдів зі шкодою для здоров'я» та 16.09.2021 року з діагнозом «Гостра алкогольна інтоксикація», знаходився на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні з діагнозом «Психогенна депресія», є осудним.
Обставинами, які у відповідності до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , районним судом встановлено: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно пред'явленого обвинувачення, районним судом не встановлено
Також районним судом враховано думку потерпілої, у якої відсутні претензії до обвинуваченого.
Наведене вище, дало можливість суду першої інстанції визначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Посилання обвинуваченого про неврахування судом ряду обставин, які пом'якшують йому покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані районним судом, як при встановленні особи обвинуваченого, та і у своїй сукупності були взяті до уваги при призначенні йому міри покарання.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинуваченого про пом'якшення покарання, судова колегія також виходить з позиції Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується, як джерело права.
Так, у справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява №10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, його особу, який ніде не працює, відсутність у нього міцних соціальних зав'язків та постійного місця проживання, який скоїв новий злочин в період непогашеної судимості по відношенню до потерпілої, спосіб вчинення злочину, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, що відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а тому підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання, про яке йдеться в поданій апеляційній скарзі, останнього, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 листопада 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 О ОСОБА_10 Г ОСОБА_11