УХВАЛА
21 грудня 2022 року м. Кропивницький
справа № 399/531/22
провадження № 22-ц/4809/1303/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2022 року у справі №399/531/22 за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про повернення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про повернення грошових коштів та стягнення моральної шкоди за арешт нерухомого майна.
ОСОБА_1 на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій вказує (мовою оригіналу): «Вважаю ухвала на 5 сторінках надумана, суддя Шульженко В.В. не встановила факту помилки в виконавчому листі від 18.04.2013 року, і що помилка ініціювала арешт мого нерухомого майна. Суддя Шульженко займається «ідіотизмом» в угоду корупції, прикриває помилку канцелярії суду. Через судовий збір 992,40 + 992,40 = 1984,80 гр. сплачений мною за помилку, обікрала мої грошові кошти. Моральну шкоду в 40000 гр. - скасовую по причині що суди всіма наявними способами прикривають свої гріхи, вважаю судового захисту не буде».
Відповідно до прохальної частини апеляційної скарги скаржник просить:
- стягнути з канцелярії Світловодського міськрайонного суду грошові кошти: 500,00 грн - за складання позовної заяви на виправлення помилки; 5000,00 грн - посереднику за інформацію та позовну заяву; 992,00 грн - судовий збір; 145,00 грн - за витяг про зняття арешту; 1984,80 грн - судовий збір, всього до стягнення 8621,80 грн;
- припинити «маразм».
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Апеляційний суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначалося, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не відповідає встановленим ЦПК України вимогам до апеляційних скарг і змістовно викладена з очевидним порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 356 ЦПК України, якою визначено форму і зміст апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч.2). Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (ч. 3). До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися; 2) копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; 3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності) (ч.4). Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (ч. 5).
Наведеній вимозі процесуального закону апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає, оскільки лише за зазначеною у ній назвою може бути віднесена до апеляційної скарги як такої. Фактично за своєю суттю скарга у більшості своїй містить власні міркування скаржника, які не можуть бути підставою апеляційного перегляду, і не відносяться до компетенції апеляційної інстанції.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У ч. 2 цієї ж процесуальної норми наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства, проте, виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом, законодавцем не встановлено.
При цьому, колегією суддів враховано, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Апеляційний суд також виходить з того, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
За таких міркувань суд доходить висновку, що під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи.
Апеляційний суд наголошує, що цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У порушення п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України скаржник допускає у скарзі необ'єктивні і негативні висловлювання щодо судді місцевого суду, які, за своїм змістом, є явною неповагою до суду.
Зловживаючи своїм процесуальним правом на апеляційне оскарження судових рішень, ОСОБА_1 оформив подану ним апеляційну скаргу з численними порушеннями відповідних вимог процесуального закону.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення у справі Шульга проти України від 02.12.2010 № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення у справі Мусієнко проти України від 20 січня 2011 року № 26976/06).
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що апеляційна скарга на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2022 року ґрунтується виключно на суб'єктивній оцінці скаржником дій суду першої інстанції у цивільному процесі та мотивована доводами, які колегією суддів оцінюються як прояв неповаги до суду, апеляційний суд визнає подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у даній справі зловживанням процесуальними правами, а тому не приймає її до розгляду та повертає скаржнику.
При цьому, колегією суддів враховано правову позицію суду касаційної інстанції, викладену в ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі 904/11390/16.
Зазначене не позбавляє скаржника права та можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, яка складена у відповідності до основних засад цивільного судочинства та вимог процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 43, 44, 260-261, 356 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2022 року повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний