Справа № 345/638/20
Провадження № 22-ц/4808/1110/22
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Томин О.О., Фединяка В.Д.
секретаря Шандалович В.В.,
з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Форовича С.М., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бойка Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Юрчаком Л.Б. 16 серпня 2022 року у м. Калуш Івано-Франківської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна в натурі,
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Свої вимоги мотивує тим, що 14 квітня 2022 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області винесено рішення по справі №345/638/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна в натурі (індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 ).
Не погодившись з рішенням суду, 15 червня 2022 року ним подано апеляційну скаргу. 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Однак, державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів Калуського міськрайонного суду уже відкрито два виконавчі провадження по виконанню рішення цього ж суду від 14.04.2022 (яке не набрало законної сили).
16 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом. Заявник вказує, що в ході здійснення виконавчих дій по виконавчих провадженнях №345/638/20 (справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна в натурі), державним виконавцем накладено арешт на належний йому автомобіль, а також винесені документи щодо поділу земельної ділянки. Вказані дії виконавця призвели до негативних наслідків у вигляді позбавлення права на володіння на користування майном.
Просив:
зупинити виконавчі провадження по справі №345/638/20 на підставі рішення Калуського міськрайонного суду від 14.04.2022 про поділ в натурі нерухомого майна та стягнення коштів;
визнати виконавчі листи, видані Калуським міськрайонним судом у справі №345/638/20 такими, що не підлягають виконанню; витребувати виконавчі листи по вказаній справі з Калуського відділу ДВС У Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.1-2).
скасувати всі дії стягувача та державної виконавчої служби на підставі виконавчих листів у справі №345/638/20 та стягнути на його користь безпідставно одержане стягувачем майно (а.с.14-15).
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню та про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом відмовлено (а.с.28-31).
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що рішення не набрало законної сили та суд не мав права видавати виконавчі листи у даній справі (№345/638/20), тому такі листи були видані помилково та підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.
Крім того, суд, відповідно до ч.3 ст.432 ЦПК України до розгляду заяви суд наділений правом зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Однак, суд неправильно застосував норми цивільно-процесуального законодавства та постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Частиною 4 ст.432 ЦПК України передбачено наслідки визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, і рішення про застосування цих наслідків приймається судом одночасно з вирішенням питання про визнання виконавчих листів такими,що не підлягають виконанню, на вимогу боржника. Таким чином, суд безпідставно відмовив у розгляді його вимоги, посилаючись на те,що ця вимога має розглядатися за скаргою на дії державного виконавця, а не на підставі заяви в рамках розгляду питання про визнання виконавчих листів такими,що не підлягають виконанню.
Також апелянт зауважує, що у випадку визнання судом виконавчих листів такими,що не підлягають виконанню, такі виконавчі листи надсилаються до суду,який їх видав. При цьому, відповідач не звертався до суду щодо витребування виконавчого провадження з органу виконавчої служби,як про це помилково зазначив суд в оскаржуваній ухвалі.
Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою зупинити виконання судового рішення за виконавчими листами, виданими у справі №345/638/20 та зупинити виконавчі провадження по справі №345/638/20;
визнати виконавчі листи, видані Калуським міськрайонним судом у справі №345/638/20 такими, що не підлягають виконанню;
витребувати виконавчі листи, видані виконавчі листи з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області;
стягнути на користь відповідача ОСОБА_1 безпідставно одержане стягувачем ОСОБА_2 майно. Судові витрати покласти на позивача (а.с.36-40).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Форовича С.М., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бойка Р.Б., доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відмовляючи в у задоволенні заяв ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом, суд виходив з положень ч.2 ст.432 ЦПК України, п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», ст.81 ЦПК України, зазначив, що прийняття апеляційної скарги на судове рішення є підставою для зупинення виконавчого провадження, а тому заявник не позбавлений можливості самостійно звернутися до державного виконавця із відповідною ухвалою суду для вирішення питання про зупинення виконавчого провадження у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Щодо вимог заяви про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом, суд виходив з того, що заявник звернувся до суду із заявою (а не зі скаргою) про скасування всіх дій стягувача та державної виконавчої служби, не конкретизув при цьому, які саме дії виконавця чи стягувача необхідно скасувати, не надав доказів вчинення певних дій виконавцем, та не залучивши державного виконавця, дії якого, на думку заявника, є безпідставними.
З таким висновком апеляційний суд, погоджується з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2022 у справі №345/638/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна проведено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поділ в натурі (реальний розподіл) індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ІІІ варіанту висновку експерта №1155/2202/20-28/677-682/21-28 від 29.03.2021.
Виділено ОСОБА_2 у власність частину майна як ІІ співвласнику, а саме: з літери «А» - коридор (приміщення № 1), площею 6,3 м кв; кухню (приміщення № 2), площею 9,7 м кв; житлову (приміщення № 3), площею 18,3 м кв; коридор (приміщення № 4), площею 6,0 м кв; огорожу (№ 1), 89/100.
Виділено ОСОБА_1 у власність частину майна як I співвласнику, а саме: з літери «А» - веранду (приміщення № I), площею 6,4 м кв; коридор (приміщення № 1), площею 4,9 м кв; комору (приміщення № 2), площею 2,0 м кв; кухню (приміщення № 3), площею 11,3 м кв; комору (приміщення № 4), площею 4,4 м кв; житлову (приміщення № 5), площею 12,3 м кв; «Б1» літну кухню, «Б» сарай, «В» погріб, «У» вбиральню, огорожу (№ 1), колонку питну (№ 2), ворота (№ 3).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 58 816 грн за відхилення від ідеальної частки.
Проведено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поділ в натурі земельної ділянки площею 0,0851 га (кадастровий номер 2610400000:20:002:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанта 3 висновку експерта №1155/2202/20-28/677-682/21-28 від 29.03.2021:
Виділено ОСОБА_2 у власність частину землі як стороні 2; земельну ділянку, яка виділяється ОСОБА_2 , обмежена визначеними судом координатами.
Виділено ОСОБА_1 у власність частину землі як стороні 1; земельну ділянку, яка виділяється ОСОБА_1 , обмежена визначеними судом координатами.
Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2022 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна в натурі, зазначивши у резолютивній частині рішення: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн, витрати на проведення експертиз в розмірі 16344 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2993,38 грн (а.с.234-236, том 1).
Відповідно до супровідного листа копія рішення суду ОСОБА_1 направлена 19 квітня 2022 року.
Заявник посилається , що 16 травня 2022 року він отримав копію рішення суду.
Дані про вручення йому копії рішення суду у матеріалах справи відсутні.
Сторонами по справі не заперечувалось, що на підставі рішення суду від 14.04.2022 року у справі №345/638/20 видано 10 червня 2022 року виконавчі листи, які звернуто до виконання до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (відміткою представника позивача Бойка Р.В. у довідковому листі матеріалів справи № 345/638/20 )
На вказане судове рішення ОСОБА_1 15 червня 2022 року подав апеляційну скаргу, на підставі якої ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.08.2022 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2022 року.
Заявник суду не представив скільки виконавчих листів видано по справі і які, які виконавчі провадження відкриті і чи проводилися виконавчі дії.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України. У силу статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Таким чином, прийняття апеляційної скарги до розгляду є підставою для зупинення виконавчого провадження.
З огляду на наведені вище положення ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 4 ст. 359 ЦПК України апеляційне оскарження судового рішення тягне за собою наслідком зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу, виданого на підставі цього рішення, а також можливість зупинення дії оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції на час апеляційного оскарження, та в даному випадку не є свідченням помилкової видачі виконавчого листа та не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Отже, на день видачі виконавчих листів апеляційне провадження ще не було відкрито і виконавчі листи видані за заявою сторони позивача у встановленому законом порядку.
Із пояснень заявника ОСОБА_1 встановлено, на день розгляду справи виконавче провадження зупинено, права боржника не порушені.
З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Що стосується висновку суду про відмову у задоволенні заяви про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом, суд зазначає наступне.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (розділ VIІ ЦПК України).
Наведені норми діючого цивільно-процесуального законодавства свідчать про те, що сторона виконавчого провадження може звернутися до суду із скаргою на дії державного виконавця, проте позивач звернувся із заявою до відповідача, фактично оскаржуючи його дії.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування всіх дій стягувача та державної виконавчої служби, (а не зі скаргою), не конкретизував при цьому які саме дії державного виконавця чи стягувача необхідно скасувати, не надав доказів вчинення певних дій виконавцем, та не залучив державного виконавця, дії якого, на думку заявника, є незаконними.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, приймаючи до уваги, що заявником не подана скарга на дії державного виконавця і такий не залучений до розгляду у справу, тому суд вірно відмовив у задоволенні вимог до державного виконавця.
Суд вірно вважав, що в заяві ОСОБА_1 про скасування безпідставних дій стягувача за виконавчим листом, слід також відмовити, оскільки заявником обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, бо він не призводить до поновлення таких прав.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: О.О.Томин
В.Д.Фединяк
Повний текст складено 23 грудня 2022 року.