ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1987/22 Справа № 199/2475/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі
відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12022221110000172 за апеляційною скаргою прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2022 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: - 01.03.2021 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.ч. 1, 2 ст.289, ч.ч. 2, 3 ст.185, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 22.03.2022 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі та в доповненні до апеляційної скарги прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що органом досудового слідства встановлено та в обвинувальному акті зазначено, що інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення вчинено ним у стані алкогольного сп'яніння та під час дії воєнного стану на усій території України, шляхом проникнення у житло, про що також пояснив обвинувачений.
Однак, при формулюванні обвинувачення встановленого судом доведеним взагалі не зазначено про факт вчинення обвинуваченим злочину в умовах воєнного стану та не вказано на підставі яких нормативно-правових актів його було введено та обізнаність ОСОБА_8 про їх дію.
Таким чином, зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, не відповідає диспозиції норми ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки у мотивувальній частині вироку суд зазначив усі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а не ч. 4 ст. 185 КК України, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, чим вийшов за межі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті.
Зазначає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ч.3 ст.349 КПК України, оскільки ОСОБА_8 вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що обтяжує його покарання, не визнав, що не дозволяло суду розглядати провадження у скороченому порядку, без дослідження доказів.
Окрім того, судом було безпідставно з обвинувачення виключено обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, оскільки перебування обвинуваченого на час вчинення злочинних дій у стані алкогольного сп'яніння встановлюється судом на підставі показів потерпілого, свідків та самого обвинуваченого, який підтверджував вживання спиртних напоїв безпосередньо перед подією злочину, при цьому, відсутність у матеріалах провадження результатів лабораторних досліджень про наявність або відсутність у крові обвинуваченого етилового спирту не спростовує таких висновків суду.
Стверджує, що перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння також підтверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані під час досудового розслідування.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 03.04.2022 року, приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_8 діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, прийшов до квартири АДРЕСА_2 , яка належить раніше незнайомому йому ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, шляхом злому вхідних дверей балкону проник до вищевказаної квартири, звідки таємно викрав різне майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 1565,20 грн, після цього, утримуючи при собі викрадене майно ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 03.04.2022 року приблизно о 23.30 годині, ОСОБА_8 перебував біля будинку №1А, на мікрорайоні, в смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, ОСОБА_8 прийшов до квартири АДРЕСА_3 , яка належить раніше не знайомій йому ОСОБА_12 , та діючи повторно, шляхом злому вхідних дверей викруткою, проник до вищевказаної квартири, звідки таємно викрав різне майно, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 4046,20 грн, після цього, утримуючи при собі викрадене майно ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8 , який перебуває під вартою в ДУ “Харківський слідчий ізолятор”, та який належним чином повідомлявся про дату та час розгляду апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого, проти чого не заперечували захисник та прокурор.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, захисника, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд було проведено судом у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, без повного дослідження доказів на підтвердження вини обвинувачених.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Якщо принаймні одна з наведених обставин заперечується будь-ким із учасників судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції цих вимог закону дотримано не було.
Так, при проведенні судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд виходив з того, що ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, на підставі чого, суд визнав недоцільним дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні.
Проте, судом не звернуто увагу на те, що покази, надані обвинуваченим в суді першої інстанції щодо обставин кримінального правопорушення не відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та в умовах воєнного часу.
Однак з показів, наданих обвинуваченим ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що він заперечував той факт, що під час вчинення кримінальних правопорушень він знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Також судом проігноровано факт вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень в період воєнного стану, оскільки з вироку суду вбачається, що судом вказаний факт не встановлений.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, безпідставно обмежився допитом обвинуваченого, належним чином не дослідивши та не з'ясувавши обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, а саме, перебування обвинуваченого під час вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп'яніння та в умовах воєнного часу, та безпідставно здійснив судовий розгляд провадження у спрощеному порядку, передбаченому ч.3. ст.349 КПК України, у зв'язку з тим, що вчинення кримінальних правопорушень в період воєнного стану впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, а вчинення в стані алкогольного сп'яніння впливає на можливість встановлення обставини, що обтяжує покарання.
Частинами 1, 2 статті 91 КПК України, встановлено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, в тому числі, підлягають доказуванню: - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); - винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що застосування ч.3 ст.349 КПК України не дало можливості в повному обсязі встановити обставини, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.91 КПК України.
Допущені порушення кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що розгляд провадження судом першої інстанції відбувався за скороченою процедурою, без дослідження усіх доказів, позбавлений можливості усунути допущені судом порушення, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та винести нове рішення.
Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у цьому випадку є верховенство права та законність, дотримання яких не було забезпечено судом під час розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з урахуванням загальних засад кримінального провадження і з метою забезпечення права обвинуваченого на захист, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню щодо ОСОБА_8 , відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, встановити фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційної скарги прокурора, дати на них вичерпну відповідь, дотримуючись вимог статей 2, 7, 8, 9, 17 КПК України, ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в залежності від встановленого постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у разі ж доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначене покарання без застосування ст. 71 КК України вважати справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення.
Відповідно до положень п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 419 КПК України, в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви прийнятого рішення, в тому числі в частині запобіжного заходу, а в резолютивній частині - рішення щодо запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому підлягає продовженню, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, не працює, продовжують існувати ризики, що були враховані при обранні запобіжного заходу та були підставою для продовження строку запобіжного заходу - можливість переховуватись від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки розгляд провадження триває.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2022 року - задовольнити.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 продовжити до проведення підготовчого судового засідання, але не більше як на 60 днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Судді:
_______________ ___________ ______________
ОСОБА_2 О ОСОБА_13 Н ОСОБА_14