Справа № 758/871/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
До Подільського районного суду міста Києва звернулась позивачка ОСОБА_1 з адміністративним позовом до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову, винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н.Г., серії ВМ № 00006918 від 11 січня 2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 січня 2022 року виявила в поштовій скриньці за місцем своєї реєстрації конверт з постановою серії ВМ № 00006918 від 11 січня 2022 року по справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за допущення 09 січня 2022 року руху транспортного засобу SETRA S 431DT, д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8 % (4,586 т). Зазначивши, що автобус марки SETRA S 431DT, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , перебуває в користуванні ТОВ «Українські лінії», згідно договору оренди автобусу від 27.11.2020 № 2 та використовується ТОВ «Українські лінії» в господарській діяльності для надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Зокрема, вказаний автобус здійснював 08-09.01.2022 регулярний автобусний рейс Київ-Варшава згідно отриманих дозволів на здійснення перевезень пасажирів на маршруті. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ТОВ «Українські лінії» є належним користувачем транспортного засобу марки SETRA модель S 431DT (тип - автобус), д.н.з. НОМЕР_4 . Також зазначила, що оскаржувана постанова не містить даних щодо фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Так, відповідно до п.п. 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т,(для автобусів, тролейбусів - 11.5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює чіткий перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Зокрема, у разі перевезення вантажів з право на рух автомобільним дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Отримання будь-яких документів на вантаж або дозволу на перевищення габаритних або вагових обмежень при виконанні пасажирських перевезень відповідно до чинного законодавства не передбачене. Документом підтверджуючим відповідність автобусу марки SETRA S 431DT, VIN код НОМЕР_2 , всім вимогам чинного в Україні законодавства до транспортних засобів для пасажирських перевезень та допущенням до таких перевезень є сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданий органом з сертифікації ДТЗ. Ключовою проблемою в питаннях зважування є відсутність в Україні методики зважування за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, затвердженої спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 за № 879 затверджено «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні». Вважає, що цей порядок не відповідає презумпції юридичної визначеності, оскільки не зрозуміло, яким же чином відбувається поосьове зважування транспортного засобу. Іншим істотним фактором при проведенні зважування є якість дорожнього полотна, на якому здійснюється таке зважування. Така ділянки дороги має бути спеціально підготовлена саме для процедури зважування, не повинна мати кута відхилення з метою недопущення руху транспортного засобу або із увімкненою пониженою коробкою передач, або з метою недопущення пригальмовування, оскільки все це впливає на зміщення центру маси навантаження на вісь. Варто зауважити, що обрана ділянка дороги має бути такої довжини, при які водій мав би можливість стабілізувати параметри руху транспортного засобу. При цьому жоден із водіїв не має можливості впевнитися в тому, який кут нахилу має ділянка дороги і яке покриття дорожнього полотна на час зважування. Так само не має можливості впевнитись, на якому проміжку узято точку відліку, адже, рухаючись безпосередньо по дорозі, змінюється й інформація. Крім того, єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована відповідно до ДСТУ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів. Тому, на сьогодні відсутня методика зважування автобусу з пасажирами та багажем, які можуть бути рухомими під час руху автобуса, а тому його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті подано до суду письмовий відзив, в якому зазначено, що, відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Відповідно до п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно- вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Згідно п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Таким чином Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Тобто законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. №1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. №623). Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174 (далі - Порядок №1174).Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу, формує в його (позивача) діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Згідно інформаційної картки ГВК навантаження на здвоєні транспортного засобу складало 20 586 кг, що перевищує нормативний показник - 16 т, що і, відповідно, було відображено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано суду відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що твердження суб'єкта владних повноважень у відзиві, що позивачем не надано жодного доказу для звільнення від відповідальності, як не належного користувача транспортного засобу, позивач звертає увагу на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ТОВ «Українські лінії», як користувача автобусу марки SETRA модель S 431DT, д.н.з. НОМЕР_5 , та договір оренди автобусу від 27 листопада 2020 року №62, які додані до позовної заяви. Крім того звертає увагу, що у цій справі у позивача наявний дійсний договір оренди та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оформлене на ТОВ «Українські лінії». Посилання суб'єкта владних повноважень на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №803/1540/16 стосується вантажного транспортного засобу марки DAF, модель 95ХF430. Крім того, посилання суб'єкта владних повноважень на наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 №363 є таким, що не стосується предмету спору, оскільки регулює перевезення вантажів, його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами. Зазначає, що автобус не є засобом перевезення вантажів, він перевозить багаж та пасажирів, які можуть бути рухомими під час руху автобуса, а тому його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу під час руху. Посилання на п. 12.5 вказаного вище наказу Міністерства транспорту України, що для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, звертає увагу, що таке твердження стосується перевезення вантажів, а не пасажирів. З урахуванням наведеного, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 25.01.2022 у справі №758/871/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.
На підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00006918 від 11 січня 2022 року, винесеної старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Колєснік Н.Г., транспортний засіб SETRA S 431DT, д.н.з. НОМЕР_1 , 09.01.2022 о 01 год. 57 хв. за адресою М-06, Київ - Чоп, км 54+285, відповідальна особа допустила рух з перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8 % (4,586 т), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та на відповідальну особу ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Не погодившись з постановами посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті, позивач позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд вважає, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту, а позовні вимоги - задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частиною 2 і 3 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальність особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутності відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
В судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб автобус SETRA S 431DT, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на підставі договору оренди автобусу від 27.11.2020 №2.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автобус SETRA S 431DT, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 зареєстровано за ТОВ «Українські лінії», який є орендарем автобусу.
Відтак посилання представника відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 552/6239/21 як на обґрунтування заперечень проти позову, суд не приймає до уваги, оскільки вказана постанова стосується користувача транспортного засобу який неналежно оформив право користування таким транспортним засобом, а в даній справі суду надано докази укладення між позивачкою та ТОВ «Українські лінії» договору оренди транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлене відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, станом на 09 січня 2022 року транспортний засіб перебував у користуванні ТОВ «Українські лінії».
Згідно з ч.1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Змістом права власності в розумінні ст. 317 ЦК України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що власник речі має право передавати своє майно у найм (оренду) іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 як власник транспортного засобу SETRA S 431DT, номерний знак НОМЕР_1 , передала його в оренду ТОВ «Українські лінії».
Так, у день вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб SETRA S 431DT, номерний знак НОМЕР_1 , у користуванні позивачки не перебував, оскільки перебував в користуванні ТОВ «Українські лінії».
Отже, належним користувачем транспортного засобу SETRA S 431DT, номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення була уповноважена особа ТОВ «Українські лінії».
Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197.
Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку № 1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.
Згідно з п. 24 Порядку № 1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.
Отже, обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача. Саме керівник або інший представник ТОВ «Українські лінії» зобов'язані визначити працівника, за яким закріпити автобус SETRA S 431DT, номерний знак НОМЕР_1 . Невиконання ним цього обов'язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
Також відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.
Оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження, зазначеному розміру перевищення навантаження визначеному в тоннах.
До того ж, відповідачем не доведено чи врахована похибка при винесенні постанови, у постанові не описано розрахунку перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 № 363, оскільки вказаний Наказ регулює перевезення вантажів, його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними установами, а не пасажирських перевезень.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії ВМ № 00006918 від 11 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного інспектор є неналежним відповідачем у даній справі, відтак задоволенню підлягає саме вимога, скерована до Державної служби України з безпеки на транспорті.
З огляду на викладене суд вважає, що постанову серії ВМ № 00006918 від 11 січня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП слід скасувати.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 496,20 грн, сплачений позивачем за подання позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00006918 від 11 січня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 гривень, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І.Якимець