печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34217/21-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Пушкарьов Ігор Олегович до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року адвокат Пушкарьов І.О., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк), в якому, просить: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938 суму залишку вкладу в розмірі 13 000,00 доларів США, 19 962,71 долари США - заборгованість зі сплати відсотків, 2 951,17 долар США - 3 % річних та 26 782 867,80 грн - пені в розмірі 3 % за кожен день прострочення, а також за договором від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 суму залишку вкладу в розмірі22 863,79 долари США, 20 927,95 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків, 5 190,31 доларів США - 3 % річних, і 47 151 740,31 грн - пені в розмірі 3 % за кожен день прострочення.
В обґрунтування позову, представник позивача указував на те, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладені договори про банківські строкові вклади (депозити), з виплатою суми вкладу та суми процентів в кінці терміну дії договору від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938 та від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154, строком на 12 та 6 місяців відповідно.
Зауважував, що як передбачено умовами вказаних договорів, позивач не відмовлялася від продовження строку дії вкладів, а тому дії договорів продовжувалися автоматично не на один строк.
Вказував, що навесні 2014 року банк позбавив права позивача безперешкодно користуватись своїми грошовими коштами, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків і проведення інших операцій за рахунками, заблокувавши доступ до них.
Посилаючись на те, що позивач зверталася із зверненням до банку про повернення коштів, однак АТ КБ «Приватбанк» відмовлено в поверненні усіх належних ОСОБА_1 сум грошових коштів за договорами банківських вкладів у добровільному порядку, остання змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді від 01 липня 2021 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.
13 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позову до АТ КБ «Приватбанк», вказуючи на те, що 17 листопада 2014 року банк виявив факт переведення боргу за вказаними позивачем договорами банківських вкладів на нового боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон») на підставі договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року (з урахуванням додаткової угоди до договору від 18 листопада 2014 року), укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», та електронного додатку № 1 до Договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, тому ТОВ ФК «Фінілон» є новим боржником та належним відповідачем у вказаній справі; договір банківського вкладу від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 є припиненим, він має статус «рахунок закрито» та переведено на депозитний договір № SAMDN80000730729704, а тому кошти за договором не підлягають стягненню; розмір суми заявлених позивачем вимог про стягнення пені перевищує розмір можливих збитків; позивачем неправильно розраховано суму стягнення 3 % річних без врахування трирічного строку позовної давності; відсутні підтвердження звернення позивача до банку із вимогою про повернення коштів за договорами банківського вкладу, а тому в АТ КБ «Приватбанк» не виникло обов'язку повернути грошові кошти.
Крім того, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ФК «Фінілон».
14 лютого 2022 року до суду від представника позивача - адвоката Пушкарьова І.О. надійшла відповідь на відзив представника відповідача на позовну заяву, в якій вказано про те, що позивач не надавала згоди на переведення боргу за договорами, які є предметом спору в цій справі, тому відсутні підстави вважати, що переведення боргу відбулось за згодою ОСОБА_1 , отже вказаний договір є нікчемним; доказом звернення позивача до банку є лист АТ КБ «ПриватБанк» від 31 серпня 2017 року про відмову в поверненні коштів; оскільки відповідачем порушено свої зобов'язання за депозитними договорами, тому позивач має право на отримання неустойки; представником відповідача не надано підтверджень про закриття рахунку за договором від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 та переведення коштів.
Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ «ФК «Фінілон».
16 лютого 2022 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в касаційному порядку справи №199/3152/20.
Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
12 травня 2022 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких вказано про те, що АТ КБ «Приватбанк» не є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки договір про переведення боргу не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
12 травня 2022 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи №199/3152/20.
Ухвалою суду від 12 травня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 12 травня 2022 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є вкладником АТ КБ «Приватбанк», зокрема 29 квітня 2011 року між сторонамиукладено договір банківського вкладу № SAMDN25000716128938, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала банку 13 000,00 доларів США, зі сплатою 8,5 % річних строком до 29 квітня 2012 року включно.
Крім того, 18 травня 2011 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу № SAMDN28000716594154, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала банку грошові кошти на загальну суму 22 863,79 долари США, зі сплатою 7,75 % річних строком до 18 листопада 2011 року включно, що підтверджується заявою на оформлення вкладу «Копилка» від 18 травня 2011 року, з якої вбачається, що остання ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті відповідача, а також наявними в матеріалах справи клієнтськими виписками за договором № SAMDN28000716594154.
Вказані обставини, так само як і факт внесення коштів на депозитні рахунки підтверджується письмовими доказами та сторонами не оспорюються.
Також судом з'ясовано, що у 2014 році АТ КБ «Приватбанк» кошти на рахунках позивача було заблоковано у зв'язку з агресією РФ на території України.
Листом відповідача від 31 серпня 2017 року № 20.1.0.0.0/7- 20170816/4446 за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року 1063184, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило її про те, що банком вимушено припинено свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, де позивачем оформлено вклади.
Факт звернення позивача до банку із заявою про повернення банківських вкладів підтверджує у відповіді на відзив на позовну заяву й представник позивача, зазначаючи також, що таким доказом є лист АТ КБ «ПриватБанк» від 31 серпня 2017 року № 20.1.0.0.0/7- 20170816/4446 за наслідками розгляду звернення позивача від 16 серпня 2017 року.
Вказані обставини, а також мотиви направлення відповідачем ОСОБА_1 листа не з підстав порушеного останньою питання щодо повернення депозитних коштів, банком не спростовано.
Станом на момент звернення належні позивачу суми коштів АТ КБ «Приватбанк» в добровільному порядку не повернуто.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов'язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку, слід дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з банку на користь позивача суми вкладів.
Згідно з частиною першою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Частинами 5, 6 статті 1061 ЦК України передбачено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Таким чином, повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 28 січня 2015 року в справі № 6-247цс14.
Разом з тим, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідно до умов укладених сторонами договорів банківського вкладу передбачене нарахування процентів на суму вкладу по процентній ставці для вкладів даного найменування та строку, що діє в Банку до закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод за договором.
Крім того, умовами договорів передбачено право сторін дострокового розірвання вказаних договорів з повідомленням сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору.
Суд установив, що позивач, зверталася до банку із заявою про повернення банківських вкладів, яку відповідач отримав 16 серпня 2017 року (вх. № 1063184 від 16 серпня 2017 року).
Отже, строком вимоги позивачав даному випадку є дата отримання відповідачем заяви про повернення коштів за договорами банківських вкладів плюс 2 банківські дні, що передбачено укладеними сторонами договорами банківських вкладів, а саме:18 серпня 2017 року.
Саме з цієї дати договори вважаються розірваними.
Враховуючи той факт, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами щодо повернення вкладнику грошових коштів, заяву позивача з проханням повернути депозитні кошти залишено без реагування, тому з банку підлягають стягненню на користь позивача відповідні суми прийнятих від неї банківських вкладів.
При цьому, суми отриманих банком коштів від позивача, стороною відповідача не оспорюються.
Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надалазгоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаними вище договорами банківських вкладів та належним відповідачем у цій справі, отже, посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» грошових коштів, належних ОСОБА_1 та закриття рахунку позивача не звільняють відповідача від обов'язку по поверненню отриманих ним від позивача грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов'язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивач.
Отже, представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.
Що стосується сум, невиплачених та ненарахованих банком, процентів за договорами банківських вкладів, які підлягають стягненню, то суд зазначає наступне.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, в цьому випадку право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку дії депозиту чи у разі пред'явлення до боржника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.
При цьому, виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.
Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов'язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються.
Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після припинення договорів банківського вкладу, не застосовуються.
Отже, позивач, звернувшись із заявою про повернення коштів до відповідача, фактично змінила умови зобов'язань щодо строку дії договорів, порядку сплати процентів за депозитом, тому втратила право на отримання процентів відповідно до умов договорів банківського вкладу з 18 серпня 2017 року, тобто з моменту спливу 2 банківських днів після отримання АТ КБ «Приватбанк» заяви ОСОБА_1 про виплату вкладів.
Так, за договором банківського вкладу від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 строк вкладу складає 365 днів, тобто кожного 29 квітня наступного року продовжується.
Таким чином, суму процентів за ставкою 8,5% річних слід розраховувати за період з 30 квітня 2011 року по 29 квітня 2017 року, що складає: 6 636,05 доларів США = 13 000,00 доларів США:100х8,5%х2 192дні: 365 днів.
За період з 30 квітня 2017 року до 18 серпня 2017 року проценти слід розраховувати за процентною ставкою вкладу «на вимогу», оскільки мінімальний строк вкладу становить6 місяців(п. 7 договору банківського вкладу від 29 квітня 2011 року), який з дня подання позивачем заяви про розірвання договорів банківського вкладу не сплив.
Отже, сума процентів, що підлягає стягненню за цей період складає: 0,39 долара США = 13 000,00 доларів США:100х0,01%х110днів: 365 дні.
Також за договором банківського вкладу від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та позивачем строк вкладу складає 6місяців, тобто 18 числа кожного шостого місяця наступного, після укладення договору, продовжується.
Тому, суму процентів за ставкою 7,75 % річних слід розраховувати, з урахуванням заявлених позивачем вимог за період з 30 листопада 2013 року по 18 травня 2017 року, що складає: 6 587,75 доларів США = 22 863,79 долари США:100х7,75%х1 357 днів: 365 днів.
За період з 19 травня 2017 року до 18 серпня 2017 року проценти слід розраховувати за процентною ставкою вкладу «на вимогу», оскільки строк вкладу становить 6 місяців, який з дня подання позивачем заяви про розірвання договорів банківського вкладу не сплив.
Отже, сума процентів, що підлягає стягненню за цей період складає: 0,57 долара США = 22 863,79 доларів США:100х0,01%х91 день:365дні.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення 3 % річних за вказаними договорами, розрахованих за період з 30 листопада 2013 року по 24 червня 2021 року, то суд зазначає наступне.
Нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1061 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми вкладу відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1061 ЦК України, а за період після такого прострочення підлягають стягненню три процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що договори банківського вкладу вважаються розірваними з 18 серпня 2017 року, то лише з цієї дати у позивача виникає право на отримання 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України за невиплату основних сум вкладів за договорами, оскільки прострочення виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу почалось з дати розірвання договорів.
Поряд із цим, під час визначення до стягнення вказаних сум коштів, суд враховує заяву представника відповідача у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втраті трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Початком нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є 24 червня 2018 року, тобто за 3 роки до звернення до суду із вказаним позовом.
Тому, три проценти річних за депозитними договорами за період з 24 червня 2018 року по 24 червня 2021 року розраховуються за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка]/100%/365 днів х[Кількість днів].
За договором банківського вкладу від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938 - 3% річних становлять 1 171,07 долар США = 13 000,00 доларів СШАх3%/100/365 днівх1096 днів.
За договором банківського вкладу від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 - 3% річних становлять 2 059,62 долари США = 22 863,79 долари СШАх3%/100/365 днівх1096 днів.
Крім того, позивач ставить питання про стягнення пені договором банківського вкладу від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938 в розмірі 26 782 867,80 грн та за договором від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 в розмірі 47 151 740,31 грн, розрахованої розмірі 3 % за кожен день прострочення за період з 30 листопада 2013 року по 24 червня 2021 року.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Як вже зазначалось судом, укладеними сторонами договорами передбачено право сторін на розірвання вказаних договорів, шляхом повідомлення іншої сторони договору за 2 банківські дні, тому наявні підстави для висновку про припинення правовідносин сторін та розірвання укладених ними договорів саме з моменту повідомлення позивачем відповідача про розірвання договорів банківського вкладу за 2 банківські дні.
Зазначений висновок не суперечить висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі №320/5115/17, на яку посилається позивач.
Враховуючи те, що договори банківського вкладу вважаються розірваними з 16 серпня 2017 року - день отримання банком заяви позивача, плюс 2 банківські дні, то ОСОБА_1 втрачає право на отримання пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення.
Отже, за вказаних обставин вказана норма до спірних правовідносин, не застосовується.
При цьому, суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Суд дійшов такого висновку, виходячи з наступного.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного ст. 165 Податкового кодексу України).
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу Українидо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).
До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.
Згідно з п.п. «а» пп.164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю;б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання;Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.
Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.
При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.
Відповідно абз. «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.
Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Що стосується посилань відповідача про те, що договір банківського вкладу від 18 травня 2011 року №SAMDN 28000716594154 розірвано, оскільки 19 листопада 2012 року кошти переведено на рахунок № НОМЕР_1 від 19 листопада 2012 року є безпідставними, оскільки надані 15 листопада 2022 року відповідачем докази не підтверджують належність вказаного в наданих доказах рахунку № НОМЕР_1 від 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 , тому доводи про розірвання даного договору є необґрунтованими.
Оскільки позивач при поданні позову звільнені від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 11 350,00 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1074, 1075, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Пушкарьов Ігор Олегович до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу від 29 квітня 2011 року № SAMDN25000716128938 в розмірі: 13 000,00 доларів США - сума неповернутого вкладу, 6 636,44 доларів США - несплачені проценти відповідно до умов договору, 1 171,07 долар США- 3 % річних за невиконання зобов'язання, та за договором банківського вкладу від 18 травня 2011 року № SAMDN28000716594154 в розмірі: 22 863,79 долари США - сума неповернутого вкладу, 6 588,32 доларів США - несплачені проценти відповідно до умов договору, 2 059,62 долари США- 3 % річних за невиконання зобов'язання.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 11 350 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», КОД ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001).
Повний текст рішення складено 25 листопада 2022 року.
Суддя О.Л. Бусик