Справа № 727/11503/22
Провадження № 1-в/727/190/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року ' м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представникаСІЗО - ОСОБА_4 ,
адвоката - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про заміну покарання або невідбутної її частини більш м'яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Котелеве Чернівецького району Чернівецької області, громадянина України, одруженого, освіта середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,
Засудженого: 31.03.2022 Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі,
початок строку відбування покарання: 05.12.2021 року
закінчення строку відбування покарання: 05.12.2023 року
УСТАНОВИВ:
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив замітини йому невідбуту частину покарання з позбавлення волі на громадські роботи.
В клопотанні зазначив, що 31 березня 2022 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Покарання ОСОБА_6 відбуває з 05 грудня 2021 року, по даний час, засуджений вину визнав в повному обсязі та вважає, що став на шлях виправлення та заслуговує на заміну покарання або її невідбутої частини більш м'яким.
Так, як вбачається з характеристики, виданої державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор», від 02 листопада 2022 року, ОСОБА_6 зарекомендував себе добре, стягнень немає. Один раз заохочувався за сумлінне ставлення до праці, а саме: 10 жовтня 2022 року засудженому оголошено подяку.
За час перебування під вартою засуджений виявив бажання працювати, після чого був зарахований до відділення засуджених залишених для господарського обслуговування установи на посаду оператора котельні. Особисті речі тримав в охайному порядку, дотримується норм санітарії, власне спальне місце утримує в чистоті та порядку.
Також, ОСОБА_6 приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу, а саме: «Духовне відродження», «Фізкультура і спорт», «Правова освіта».
Під час перебування у державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор», 13 вересня 2022 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_7 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено відповідний актовий запис №962.
Станом на сьогодні, ОСОБА_8 самостійно утримує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Окрім того, старша дитина - ОСОБА_11 , страждає на глибоку розумову відсталість внаслідок органічного ураження центральної нервової системи в ранньому віці з нижнім змішаним парапезом, внаслідок чого потребує постійного догляду та матеріального утримання.
На даний час ОСОБА_6 , вину визнав у повному обсязі, зрозумів наслідки своїх діянь та жаліє про їх скоєння, вважає, що став на шлях виправлення та заслуговує на заміну покарання або невідбутої її частини більш м'яким. Після пом'якшення покарання планує працевлаштуватися, приділяти більше часу сім'ї та її матеріальному забезпеченню.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав клопотання та просив його задовольнити.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання, просила задовольнити.
В судовому засіданні представник СІЗО ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання з підстав того, що засуджений неналежно ставиться до участі в програмах диференційованого виховного впливу, до робіт благоустрою установи та колективу та те, що комісія з розгляду питань застосування ст. 82 КК України не вбачає підстав для застосування ст.. 82 КК України до ОСОБА_6 ..
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення подання.
Заслухавши засудженого, адвоката, думку представника СІЗО, думку прокурора, суд доходить до висновку.
Судом встановлено, що вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31.03.2022 ОСОБА_6 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Початок строку покарання ОСОБА_6 починається 05.12.2021, кінець строку покарання: 05.12.2023.
Станом на 20.12.2022 ОСОБА_6 відбув вже 1/2 строку призначеного вироком суду за тяжкий злочин.
Діючим кримінальним процесуальним законодавством, зокрема п. 3 ч.1 ст. 537 КПК України надає право суду, визначеному ч. 2 ст. 539 цього ж кодексу, вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК України, у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 КК України, громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м'яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст. ст. 81, 82 КК України є:
- ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
- участь у суспільно-корисній праці;
- участь у виховних заходах;
- участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
- участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
- участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
- поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
- прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
- визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
- підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Тобто, при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення, суд виходить з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування ним покарання, а не за короткий період часу.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Отже, становлення особи на шлях виправлення розцінюється як сукупність даних щодо прагнення засудженого до такого виправлення, тобто позитивні зрушення в його поведінці, так й його ставленні до праці, які, в свою чергу, свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може бути ефективно продовжуватись й в умовах відбування менш суворого покарання.
При цьому, висновок про становлення особи на шлях виправлення ґрунтуватись не лише на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування зміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.
Разом з цим під сумлінною поведінкою необхідно розуміти дотримання режиму відбування покарання, виконання покладених на засудженого законних обов'язків, виконання законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання, поведінкою в побуті, стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Діюче законодавство наголошує на тому, що при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, слід ретельно з'ясувати той факт, що засуджений став на шлях виправлення, що вбачається із сукупності даних, а саме: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльності, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці тощо.
Згідно з характеристикою засудженого ОСОБА_6 , затвердженої 02.11.2022 установою «Чернівецький слідчий ізолятор», ОСОБА_6 зарекомендував себе добре, стягнень немає. Один раз заохочувався за сумлінне ставлення до праці, а саме - 10 жовтня 2022 року, засудженому оголошено подяку. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, не конфліктний. Інколи допускає порушення форми одягу.
Згідно з строковим трудовим договором № 4 від 16.03.2022 року, укладеного між ДУ «Чернівецькій слідчий ізолятор» та ОСОБА_6 , працівник за строковим трудовим договором залучається до суспільної корисної оплачуваної праці на посаду оператор котельні.
За змістом ст. 82 КК України заміна невідбутої частини основного покарання більш м'яким є правом, а не обов'язком суду.
Застосування більш м'якого покарання застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України,- виправлення засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання є не тільки сплив певної частини строку покарання, а й обов'язків факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м'якого покарання.
Ставлення особи на шлях виправлення характеризується окрім зразкової поведінки, й сумлінним ставленням до праці за весь період відбування покарання, з урахуванням даних про особу.
Той факт, що за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 працює, одружився під час відбування покарання, на думку суду, не може бути безумовною підставою для застосування до засудженого більш м'якого покарання.
Під час прийняття рішення про застосування або відмову в застосування заміни невідбутої частину покарання більш м'яким покарання, окрім відбуття певної частини строку покарання, до уваги береться й ставлення засудженого до праці, колективу, програм.
Суд вважає правильним, урахування того, що до нього за весь час відбування покарання не застосовувалось жодного заходу стягнення та заохочення, працевлаштований, втім, неналежно ставиться до участі в програмах диференційованого виховного впливу, до робіт благоустрою установи та колективу, що у сукупності обґрунтовано розцінені судом як такі, що не доводять того факту, що останній своєю сумлінною поведінкою, довів той факт, що він став на шлях виправлення.
Отже, враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, тяжкість та характер скоєних злочинів та вид покарання, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до нього норм ст.82 КК України, а тому клопотання про заміну покарання або невідбутної її частини більш м'яким останнього не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 82 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання про заміну покарання або невідбутної її частини більш м'яким ОСОБА_6 .
Копію ухвали надіслати для виконання в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» та до відома Першотравневому районному суду м. Чернівці і засудженому ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1