Справа № 727/11465/22
Провадження № 2/727/2110/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
при секретарі судового засідання: Рудій І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що 04 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем Багнянською сільською радою Вижницького району Чернівецької області було зареєстровано шлюб під актовим записом № 05. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину, а саме доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У листопаді 2022 року між сторонами було досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, участі у вихованні, забезпеченні умов життя дитини того з батьків, який проживатиме окремо. За домовленістю з відповідачем, сторони вирішили, що після розірвання шлюбу малолітня донька ОСОБА_4 буде проживати та залишиться на вихованні та утриманні разом з батьком дитини, позивачем по справі. Позивач вказує, що їх шлюб на даний час розпався через несумісність характерів, наявність протиріч та різні погляди на життя. В подальшому збереження шлюбу між відповідачем та позивачем на думку останнього не можливе, так як вказане суперечить його особистим інтересам, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивач просить суд розірвати шлюб, після розірвання шлюбу малолітню доньку залишити на проживання, виховання та утримання разом з батьком дитини.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 - 04 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем Багнянською сільською радою Вижницького району Чернівецької області було зареєстровано шлюб під актовим записом № 05 (а.с. 4).
Сторони мають малолітню дитину, а саме доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.5).
Таким чином, наявність у сторін дітей віком до одного року судом не встановлена.
Між сторонами 08 листопада 2022 року було укладено нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, згідно п. 1.1 якого сторони досягли домовленості, що їх малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживати разом з батьком ОСОБА_1 . Матір дитини після розірвання шлюбу буде проживати окремо від батька і дитини.
Згідно п. 3.1 батько зобов'язується піклуватися про здоров'я дитини, брати участь у вихованні дитини, забезпечити достатній рівень освіти дитини (а.с. 11).
З огляду на вищезазначене, судом не вбачається спору між сторонами про місце проживання дитини, та з ким на вихованні та утриманні буде перебувати дитина.
Відповідно до ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.
При цьому, відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Законодавцем визначено, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас у даному випадку судом під час розгляду цієї справи не вирішується спір про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час залишення малолітньої дитини на проживанні, утриманні та вихованні разом з батьком, не суперечитиме її інтересам, про це між сторонами наявна домовленість, і таке питання може бути вирішене судом разом з вимогою про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У даному випадку відповідач не ставить питання про зміну її прізвища на дошлюбне, а тому суд після розірвання шлюбу вважає за необхідне залишити відповідачу її шлюбне прізвище.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідач визнала позовні вимоги, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову, тобто 496 гривень 20 копійок.
При цьому, з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням положень ч.1 ст. 142 ЦПК України, слід стягнути 50 відсотків судового збору, який позивач сплатив при поданні до суду даного позову, тобто 496 гривень 20 копійок.
Керуючись ст. 5-13, 76-81, 89, 141-142, 151, 157, 161, 206,211, 258-259, 265, 272, 280-281 ЦПК України, ст. 109, 110,112-114СКУкраїни, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу, - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб, укладений 04 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який було зареєстровано Багнянською сільською радою Вижницького району Чернівецької області під актовим записом № 05.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Після розірвання шлюбу, залишити прізвище відповідачу набуте в шлюбі « ОСОБА_6 ».
Копію рішення суду протягом двох днів надіслати учасникам справи, які не були присутні в судовому засідання до відома та після набрання законної сили копію рішення суду надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - після розірвання шлюбу залишити на проживанні, вихованні та утриманні разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, який позивач сплатив при поданні до суду даного позову, тобто 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя П.С. Гавалешко