ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2022 Справа № 914/2231/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Чортківське лісове господарство», м. Чортків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп М», с. Пісочна, Миколаївський район, Львівська область,
про стягнення заборгованості в розмірі 118 664,43 грн.
представники сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Чортківське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп М» про стягнення заборгованості в розмірі 118 664,43 грн.
Ухвалою від 21.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків. Після усунення недоліків, суд ухвалою від 11.10.2022 визнав позовні матеріали достатніми для відкриття провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 14.11.2022.
Судове засідання 14.11.2022 відкладено на 05.12.2022, 05.12.2022 на 23.12.2022.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 23.12.2022 прийнято рішення по справі.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору № 159/3-2021/ЗА від 28.05.2021 купівлі - продажу необробленої деревини у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 118 664,43 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Державне підприємство “ Чортківське лісове господарство» ( далі по тексту Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Груп М» (далі по тексту Відповідач) за результатами проведеного аукціону уклали Договір № 159/3-2021/3А від 28.05.2021 купівлі-продажу необробленої деревини.
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець - Позивач зобов'язується передати, а Покупець - Відповідач прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаних в Договорі. В межах дії даного Договору Відповідачу реалізовувалася продукція партіями та відповідно оплачувалася частинами.
Пункт 2.4. Договору встановлює порядок розрахунків, а саме: «Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).
Позивач стверджує, що відповідачу відпущено товар на суму 213 958,11 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (сер., номер) :
- ТРА925032 від 08.09.2021;
- ТРБ300077 від 15.09.2021;
- ТРБ200779 від 17.09.2021;
- ТРА925119 від 30.09.2021;
- ТРА925122 від 30.09.2021.
Також в позовній заяві зазначено, що відповідачем проведена проплата у розмірі 95 293,68 грн. На підтвердження оплати позивачем представлено платіжні доручення №1268 від 30.09.2021, №33147 від 23.06.2022 та №1260 від 28.09.2021 на 40 000,00 грн., 5 293,68 грн. та 50 000,00 грн. відповідно.
Відповідачу направлялася претензія з вимогою погасити борг та підписати акт звіряння, що залишилася без відповіді. Належних доказів надіслання саме претензії (з описом вкладення) позивачем не представлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 655 ЦК України, зі договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк сплати товару.
Стаття 193 ГК України визначає, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні викопувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положенням п. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу, так ч. 4 ст. 538 ЦК України передбачено, у випадку якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Стаття 220 ГК України зазначає боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Відповідно до розділу 2 договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає: п'ятсот тридцять дві тисячі триста тридцять сім гривень 70 копійок включаючи ПДВ (п.2.1). По факту готовності партії товару, Продавець надає Покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження) (п.2.2). Покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення, при необхідності проводить відбір товару. За результатами відбору товару складається Специфікація. В разі, якщо відбір товару Покупцем не проводиться, рахунок виставляється Продавцем через три дні з моменту повідомлення Покупця (п.2.3). Покупець здійснює оплату (передоплата 100 % вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом трьох банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків)(п.2.4). У випадку ненадходження коштів на рахунок Продавця протягом 5 (п'яти)банківських днів після дня направлення Продавцем рахунку (рахунків) для оплати, Покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару і Продавець може реалізувати цю партію на свій розсуд, при цьому сума гарантійного внеску Продавцем не повертається (п.2.5). Повідомлення про готовність партії товару та запрошення на відбір товару здійснюється Продавцем шляхом направлення Покупцю телефонограми, факсу, електронного листа, поштового листа тощо.
Продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару Продавець надає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортна (залізнична) накладна, специфікація.
Що стосується товарно - транспортних накладних суд зазначає наступне.
Наказом №961/707 від 29.11.2013 затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Затвердити Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) (далі Інструкція). Вказаний наказ втратив чинність, однак станом на час оформлення товарно - транспортних накладних був чинним.
Відповідно до п. 16 Інструкції у графі «Прийняв до перевезення» зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину для перевезення за товарно-транспортною накладною.
Відповідно до п. 17 Інструкції у графі «Деревину одержав: за дорученням від ___20____ року № __ » від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис.
На вищевикладене суд зазначає, що в товарно - транспортних накладних, які долучені до матеріалів справи відсутні номер доручення, дата та підпис особи, яка прийняла зазначену деревину за договорами купівлі продажу. В якості доказів не представлено доручення на право отримання деревини уповноваженою особою.
Крім того матеріали справи не містять наступних товарно - транспортних накладних, на які посилається позивач: ТРА925032 від 08.09.2021, ТРБ300077 від 15.09.2021.
Видаткова накладна №ТРБ200779 від 17.09.2021 не підписана сторонами та не містить відтиски печаток сторін. Дана накладна містить посилання на договір від 01.07.2021, однак сторонами укладено договір 28.05.2021.
Товарно транспортні накладні не містять посилання на договір за яким здійснювалась поставка деревини та не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк сплати товару. Однак договором сторони погодили здійснювати попередню оплату в розмірі 100%.
Долучені до матеріалів справи платіжні доручення №1268, №33147 та №1260 не містять посилання на укладений сторонами договір чи будь-якої інформації, яка б дала можливість встановити дійсне призначення коштів.
Що стосується наявних у матеріалах справи актів звірки розрахунків суд зазначає, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.
Необхідно зазначити, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:
-назву документа (форми);
-дату складання;
-назву підприємства, від імені якого складено документ;
-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Наказу №88 від 24.05.1995 про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто первинний документ має бути підписаний учасником господарської операцію.
Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. В ситуації, яка склалась та на підставі доказів долучених до матеріалів справи, акти звірки не підтверджують заборгованість саме за договором купівлі продажу деревини №159/3-2021/3А від 28.05.2021.
Окремої уваги заслуговує те, що в порушення умов договору не представлено повідомлення про готовність продукції, рахунків на оплату. Крім того на підставі п.2.5 договору продавець вправі реалізовувати продукцію на власний розсуд у разі ненадходження коштів на рахунок.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
За наведених вище обставин, суд не має можливості встановити, що заборгованість зазначена в актах звіряння відбулася внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, які склались в ході укладення договору №159/3-2021/3А. На підставі долучених до матеріалів справи доказів відсутня об'єктивна можливість встановити факт поставки деревини Відповідачу, факт отримання такої деревини уповноваженою на те особою (учасником господарських зобов'язань). Суд не заперечує факт укладення договору купівлі- продажу деревини, погодження договірної ціни, однак всебічно, повно та об'єктивно оцінивши усі обставини справи в їх сукупності встановив, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Чортківське лісове господарство» про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 27.12.2022.
Суддя Горецька З.В.