Ухвала від 20.12.2022 по справі 335/5886/21

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5886/21 1-кп/335/278/2022

20 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

перекладача ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

провівши в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021080000000006 від 20.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали, як наслідок, обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, на його переконання є дійсними.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 15.01.2023 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, попередніми ухвалами слідчих суддів та суду була встановлена наявність існування ризику можливого переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків у кримінальному провадженні, які наразі не допитані.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципами поваги до людини та особистої свободи, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_5 злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КПК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_5 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд на цій стадії не вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, висунутого щодо ОСОБА_5 , поза як таке може бути здійснене лише за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, оцінюючи тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, один з яких є особливо тяжким, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено, тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Суд наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_5 та тяжкості інкримінованого йому діяння, вік та стан його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити на 60 днів, з 20 грудня 2022 року по 18 лютого 2023 року включно, з утриманням обвинуваченого ОСОБА_5 в Держаній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1