Рішення від 14.12.2022 по справі 910/641/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2022Справа №910/641/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/641/22

За позовом Приватного акціонерного товариства «Кінто»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 4662800,48 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Кологойда О.В.;

від відповідача: Жила М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Кінто" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 4662800,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання з виплати акціонерам, корпоративні права яких перебувають в управлінні позивача, дивідендів за 2018 рік на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом №31 від 18.05.2021, у строк до 17.11.2021 у відповідності до рішення наглядової ради ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом №9/21 від 27.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2022 відкрито провадження у справі №910/641/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 08.02.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення сторонам строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання на 01.03.2022.

16.02.2022 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, з підстав того, що він не порушував та не оспорював права та законні інтереси своїх акціонерів, вживав всіх можливих заходів для забезпечення виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік, в той час як ПАТ «Національний депозитарій України» неправомірно 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022 відхилило розпорядження відповідача про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами та повернуло грошові кошти, призначені для виконання вказаного розпорядження і такі дії Національного депозитарію стали об'єктивними обставинами за існування яких товариство не змогло виконати свої зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік, у тому числі і тим акціонерам, в інтересах яких заявлено даний позов.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві підготовче засідання, призначене на 01.03.2022 року, не відбулось.

18.04.2022 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, з огляду на те, що у відповідача наявний законний обов'язок виплатити всім акціонерам дивіденди у встановлений строк і відповідач мав достатньо можливостей для його виконання, однак свої зобов'язання не виконав і будь-які дії ПАТ «Національний депозитарій України» не звільняють його від виконання встановленого рішенням загальних зборів акціонерів відповідача зобов'язання щодо виплати всім акціонерам дивідендів у встановлений строк. При цьому, разом з відповідю на відзив на позов позивачем подано клопотання про поновлення строку на його подання, яке обгрунтовано тим, що преклюзивний строк припав на початок широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України, що є надзвичайними та невідворотними обставинами у зв'язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, підготовче засідання у справі №910/641/22 призначено на 22.07.2022.

22.07.2022 через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.07.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку для подання відповіді на відзив, про залишення без розгляду клопотання позивача про приєднання доказів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.08.2022.

За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Встановлений ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.02.2022 строк для подання позивачем відповіді на відзив є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №910/19980/20, від 21.04.2021 у справі №910/14646/19 та в ухвалах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №908/936/15-г, від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.

Тому, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив.

Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання.

Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження позивачу строку для подачі відповіді на відзив до дати фактичного її подання та прийняття відповіді до розгляду.

При цьому, згідно приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позаяк, позивач, подаючи додаткові докази, жодним чином не обґрунтував неможливість їх подання до суду відразу після отримання від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, враховуючи, що, як зазначає сам позивач в своєму клопотання про приєднання доказів, вони ним отримані 23.06.2022, тоді як з клопотаннями звертається до суду через місяць, без наведення обґрунтованих причин, що не залежали від нього про неможливість подання відповідного клопотання в розумні строки.

У судовому засіданні 16.08.2022 суд, у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 26.08.2022.

22.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» саме 512037,50 грн. Подана заява обґрунтована тим, що при складання позовної заяви позивачем в прохальній частині допущено технічну описку в розмірі стягнення, тоді як і визначена ним ціна позову, виклад обставин, що наведені в позові і додані документи підтверджують невиплату відповідачем дивідендів за 2018 рік на користь Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» саме у розмірі 512037,50 грн. При цьому, подана заява містить клопотання про поновлення строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки через значний обсяг позовних вимог та введення воєнного стану технічна помилка була виявлена на стадії розгляду справи по суті.

25.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог. Подана заява обґрунтована тим, що наведені позивачем міркування в підтвердження поновлення строку не є тим виключними обставинами за якими закон пов'язує їх поважність.

З урахуванням обставин даної справи, у судовому засіданні 26.08.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про повернення на стадію підготовчого провадження у даній справі, прийняття до розгляду заяви про уточнення розміру позовних вимог та призначення підготовчого засідання у справі.

Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання та строк підготовчого провадження. Так, згідно з ч. 1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З аналізу приписів статті 181 Господарського процесуального кодексу України слідує, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання, дата і час якого призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до пунктів 3, 10, 19 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У свою чергу відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 22.07.2022, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 16.08.2022.

При цьому, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №907/651/18 зазначано, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: «Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя».

Таким чином, ураховуючи обставини справи та доводи сторін, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей фактичних даних, у зв'язку з необхідністю уточнення розміру сум, які позивач просить стягнути з відповідача, для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, суд прийшов до висновку про необхідність повернення на стадію підготовчого провадження для розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Кінто» про збільшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що вона за своїм змістом є саме заявою про уточнення позовних вимог, зважаючи на те, що загальний розмір ціни позову, який позивач визначив у позовній заяві не змінюється і по тексту позовної заяви та доданих розрахунків, сума невиплачених дивідендів за 2018 рік на користь Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» зазначена саме в сумі 512037,50 грн, однак у резолютивній частині позовної заяви допущено помилку щодо дійсного розміру дивідендів, які підлягають сплаті Непідприємницькому товариству «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт».

Відтак, зважаючи на приписи пункту 3 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, та приймаючи до уваги, що подана заява про уточнення дійсної суми, яку позивач просить стягнути на користь Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт», враховуючи розбіжності між мотивувальною та резолютивною частиною позовної заяви, не змінює суті та предмету поданого позову, з огляду на першочергово визначену ціну позову саме в сумі 4662800,48 грн, суд прийшов до висновку прийняти її до розгляду і відповідно вважати належною сумою стягнення на користь Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» 512037,50 грн.

Судове засідання, призначене на 09.09.2022, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 призначено підготовче засідання на 13.10.2022.

Судове засідання, призначене на 13.10.2022, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 призначено підготовче засідання на 14.12.2022.

У судовому засіданні 14.12.2022, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та про початок розгляду справи по суті у цей самий день.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити; представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У нарадчій кімнаті 14.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на проголошення якої сторони не з'явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", згідно пунктів 1.1, 1.3 Статуту, в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол №29 від 19.09.2019) (далі-Статут), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93, з подальшою, згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011, зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Пунктами 3.1 та 3.2 Статуту акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п.п. 6.1, 6.16 Статуту).

Як встановлено судом, Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний», Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Казначейський», Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій «КІНТО-Еквіті», Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Індекс Української Біржі», Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток», Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал», Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» та Непідприємницьке товариство «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» є акціонерами, які володіють простими іменними акціями ПАТ «Укрнафта» (далі - Товариство, відповідач), що підтверджується обмеженими виписками про стан рахунків в цінних паперах станом на 11.06.2021 року.

18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом № 31 від 18.05.2021, до порядку денного яких, окрім інших, було винесено 17-те питання про розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 рік.

Так, згідно протоколу № 31 від 18.05.2021, зокрема, було прийнято рішення: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2018 рік: на виконання ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1931619526,20 грн (один мільярд дев'ятсот тридцять один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 20 копійок), що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн (чотири мільярди п'ятсот шість мільйонів п'ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят три гривні 80 копійок), що скдадає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку.

Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1931619526,20 грн (один мільярд дев'ятсот тридцять один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 20 копійок).

Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн (тридцять п'ять гривень 62 копійки)».

27 травня 2021 року відбулось засідання наглядової ради ПАТ «Укрнафта», рішення якої було оформлене протоколом №9/21 від 27.05.2021, згідно з Додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2018 році.

Так, визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021.

Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 - 1 931 619 526,20 грн (один мільярд дев'ятсот тридцять один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 20 копійок).

Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію - 35,62 грн (тридцять п'ять гривень 62 копійки).

Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021; дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.

Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.

Порядок виплати дивідендів: виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу; - дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами; виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, по мірі надходження коштів на рахунок ПАТ «Укрнафта» у межах встановленого строку виплати дивідендів; витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів, тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання; для отримання дивідендів кожний акціонер ПАТ «Укрнафта» повинен звернутись до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах по акціях ПАТ «Укрнафта» станом на 11.06.2021 та заключити з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунка в цінних паперах (у разі відсутності договору); відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера; дивіденди, нараховані на акції AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України «Про управління об'єктами державної власності».

До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами 2018 року, окрім інших включені акціонери, що володіють акціями Товариства: Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний» у кількості 5010 шт.; Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Казначейський» у кількості 1580 шт.; Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій «КІНТО-Еквіті» у кількості 1320 шт.; Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Індекс Української Біржі» у кількості 15160 шт.; Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток» у кількості 1800 шт.; Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний» у кількості 2060 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» у кількості 26590 шт., Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» у кількості 9213 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» у кількості 5300 шт., Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» у кількості 27546 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» у кількості 20950 шт. та Непідприємницьке товариство «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» у кількості 14375 шт.

При цьому, Приватне акціонерне товариство "Кінто" є компанією з управління активами та на підставі ч. 1 ст. 41, ч. 6 статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», ст. 6, 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», розділу 11 Статуту діє від власного імені в інтересах учасників пайових інвестиційних фондів, які не є юридичними особами, а саме: Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», корпоративних інвестиційних фондів: Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» та в інтересах учасників Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт», про що свідчать долучені до матеріалів справи договори про управління активами, укладені між позивачем та вказаними особами та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

22.11.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою №497 про погашення заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік та надання документів.

У відповідь відповідач листом від 09.12.2021 №01/01/08/03-02/04/323 надав запитувані позивачем документи та повідомив, що недосконалість чинного законодавства не дозволила реалізувати йому виплату дивідендів за 2018 рік у встановлений строк. Відповідач повідомив, що активно працює з НКЦПФР над вирішенням питання виплати дивідендів за 2018 рік та очікує, що найближчим часом дивіденди за 2018 рік будуть виплачені через депозитарну систему України, акціонерам, які мають право на їх отримання.

Депозитарною установою, на обліку та зберіганні якої перебувають акції вказаних вище акціонерів ПАТ «Укрнафта», є Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ».

Листом вих. №5717/11-ІІІ від 26.11.2021 AT «Піреус Банк МКБ», на запит позивача від 26.11.2021 №502, повідомив, що не отримував від Центрального депозитарію розпоряджень про виплату дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік за акціями ПАТ «Укрнафта», грошових коштів для здійснення виплати таких дивідендів.

При цьому, позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року у справі № 640/18646/21 були встановлені обставини щодо повернення надміру сплачених ПАТ «Укрнафта» грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072, 00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186, 00 грн), та повернення 381 852 502, 87 грн на рахунок ПАТ «Укрнафта» в установі банку.

Втім, відповідач, як зазначає позивач, виконав зобов'язання щодо виплати дивідендів за 2018 рік лише на користь акціонера AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» шляхом зарахування надміру сплачених до Державного бюджету України грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік в сумі 965 730 186,00 грн, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», а іншим акціонерам дивіденди не виплатив, що суперечать абз. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо рівних умов виплати дивідендів для всіх власників акцій одного типу та класу та порушує права інших акціонерів на отримання дивідендів за 2018 рік, граничний строк для виплати яких сплив 17.11.2021, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, визнав факт невиплати дивідендів за 2018 рік, але проти позову заперечив з посиланням на те, що він не порушував та не оспорював права та законні інтереси своїх акціонерів, а вживав всіх можливих заходів для забезпечення виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік. Так, відповідач зазначив, що на виконання рішення акціонерів Товариства від 18.05.2021 та наглядової ради Товариства від 27.05.2021 направляв 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022 до ПАТ «Національний депозитарій України» розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами в розрізі депозитарних установ, в тому числі і АТ "Піреус Банк МКБ" з одночасним перерахуванням грошових коштів для здійснення виплати дивідендів, втім ПАТ «Національний депозитарій України» розпорядження не виконав та повернув грошові кошти на користь Товариства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

З огляду на положення вище викладених норм законодавства, правовою підставою набуття корпоративних прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права власності на акції товариства.

Як свідчать наявні в матеріали справи (виписки про стан рахунку в цінних паперах на 11.06.2021) та не заперечується відповідачем, Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний») у кількості 5010 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Казначейський») у кількості 1580 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій «КІНТО-Еквіті») у кількості 1320 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Індекс Української Біржі») у кількості 15160 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток») у кількості 1800 шт.; Приватне акціонерне товариство «КІНТО» (Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний») у кількості 2060 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» у кількості 26590 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» у кількості 9213 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» у кількості 5300 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» у кількості 27546 шт.; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» у кількості 20950 шт. та Непідприємницьке товариство «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» у кількості 14375 шт. є власниками простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта».

Відтак вказані особи як акціонери акціонерного товариства відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" мають право на отримання дивідендів.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Із наведеної норми слідує, що у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок виплатити акціонеру дивіденди у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Пунктом 6.18 Статуту визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (п.6.20 статуту).

Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (п.6.21 статуту).

Як встановлено судом вище, 18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом №31 від 18.05.2021, до порядку денного яких, окрім інших, було винесено 17-те питання про розподіл прибутку Товариства за підсумками 2018 року.

Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.

Отже, виходячи зі змісту рішення Загальних зборів акціонерів відповідача, які містяться у протоколі №31 від 18.05.2021, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта» прийняло на себе грошове зобов'язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 в розмірі 35,62 грн на 1 (одну) акцію у строк до 17.11.2021.

При цьому, з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Акціонер не зобов'язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена в постановвах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/15324/19 та від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17.

Таким чином, акціонери, виходячи з кількості належних їх акцій, мають право на виплату дивідендів за 2018 рік у наступному розмірі: Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Класичний» в сумі 178456,20 грн; Відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Казначейський» в сумі 56279,60 грн; Відкритий спеціалізований пайовий інвестиційний фонд акцій «КІНТО-Еквіті» в сумі 47018,40 грн; Закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Індекс Української Біржі» в сумі 539999,20 грн; Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «Достаток» в сумі 64116,00 грн; Інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд «КІНТО-Народний» в сумі 73377,20 грн; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» в сумі 947135,80 грн; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» в сумі 328167,06 грн; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» в сумі 188786,00 грн; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» 981188,52 грн; Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» 746239,00 грн та Непідприємницьке товариство «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» в сумі 512037,50 грн, а всього в сумі 4662800,48 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).

Позаяк, у даному випадку, як встановлено судом, не зважаючи на наявний у відповідача обов'язок, згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленого протоколом № 31 від 18.05.2021, із виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у строк з 15.06.2021 по 17.11.2021 виконано не було, доказів зворотнього суду під час розгляду справи не надано.

У той час, як невиконання відповідачем обов'язку з виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік, у визначених рішенням загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 розмірі та статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» строк свідчить про порушення прав акціонерів ПАТ "Укрнафта" на отримання прибутку акціонерного товариства.

При цьому, судом враховано, що приписами частини 4 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що у разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

З огляду на встановлені вище обставини справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4662800,48 грн дивідендів за 2018 рік.

Згідно з частин 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про інститути спільного інвестування", пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами, а особливості функціонування пайового фонду визначаються його регламентом (стаття 42 та 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб (ч. 3 ст. 41 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), активи пайового фонду, в тому числі нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого фонду.

Учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність компанії з управління активами (ч. 2 ст. 45 Закону «Про інститути спільного інвестування»).

Корпоративний фонд - це юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (частина 1 статті 8 Закону України «Про інститути спільного інвестування»). Органами корпоративного фонду є загальні збори та наглядова рада. Утворення органів корпоративного фонду, не передбачених цим Законом, забороняється (ст. 15 Закону України «Про інститути спільного інвестування»).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону «Про інститути спільного інвестування» управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами (ч. 6 ст. 63 Закону «Про інститути спільного інвестування»).

Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному законами України порядку (абзац шістнадцятий статті 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Органами управління пенсійного фонду є збори засновників та рада пенсійного фонду (рада фонду). Створення інших органів управління пенсійного фонду, заборонено. Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами осіб, визначених цим Законом, на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду (частина 7, 8 статті 6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Управління активами пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами, яка видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Управління активами пенсійного фонду здійснюється відповідно до умов договору про управління активами пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду. Договір про управління активами укладається в письмовій формі (частина 2, 3 статті 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

У даному випадку, як встановлено судом, позивач на підставі ч. 1 ст. 41, абз.2 ч. 6 ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування», ст. 6, 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та розділу 11 Статуту Приватного акціонерного товариства «КІНТО», договорів про управління активами корпоративних та недержавного пенсійного фонду як компанія з управління активами виступає від імені та в інтересах учасників корпоративних і пайових інвестиційних фондів, недержавного пенсійного фонду та, окрім іншого, має право на звернення до суду в їх інтересах.

Так, Приватне акціонерне товариство «КІНТО» здійснює діяльність з управління активами: на підставі договору № 8 про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» від 02.04.2007, в редакції додаткової угоди від 18.04.2017; на підставі договору №9 про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» від 07.09.2007, в редакції додаткової угоди від 20.04.2017; на підставі договору №10 про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» від 12.03.2008, в редакції додаткової угоди від 11.04.2017; на підставі договору №3 про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» від 17.06.2004, в редакції додаткової угоди від 24.04.2017; на підставі договору №4 про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» від 12.11.2004, в редакції додаткової угоди від 27.04.2017; на підставі договору про управління активами Відкритого пенсійного фонду «Соціальний стандарт» від 03.03.2005 № 1; на підставі Свідоцтва №45-2 від 04.01.2011 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний» Приватного акціонерного товариства «КІНТО»; на підставі Свідоцтва №00036 від 27.04.2012 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський» Приватного акціонерного товариства «КІНТО»; на підставі Свідоцтва №1312-2 від 26.10.2018 про внесення відомостей про інститут спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті» Приватного акціонерного товариства «КІНТО»; на підставі Свідоцтва №1553 від 12.01.2011 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі» Приватного акціонерного товариства «КІНТО»; на підставі Свідоцтва №396-2 від 04.01.2011 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний» Приватного акціонерного товариства «КІНТО» та на підставі Свідоцтва №4-1 від 13.02.2010 про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток» Приватного акціонерного товариства «КІНТО», а отже наділено право звернення до суду з даним позовом в їх інтересах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення дивіденди.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про об'єктивні причини, які стали причиною невиплати дивідендів, оскільки саме на відповідача покладений тягар вчинення всіх належних та достатніх дії задля виконання свого цивільного обов'язку. Невиконання договірного зобов'язання третьою особою, в даному випадку, ПАТ «Національний депозитарій України», не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов'язків перед акціонерами, що встановлені чинним законодавством та рішеннями акціонерів акціонерного товариства, тим більш, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів належного перерахування дивідендів, нарахованих акціонерам, в інтересах яких позивачем подано позов, за 2018 рік у встановлених розмірах ПАТ «Національний депозитарій України» для їх подальшого переказу належним особам.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «КІНТО».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивач, з урахуванням поданої 15.08.2022 заяви, просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 14500,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №153-АО/2019 від 29.07.2019 про надання правової допомоги (далі - договір про надання правової допомоги), укладений між Приватним акціонерним товариством «Кінто» (далі - замовник) та адвокатським об'єднанням «Інтеракціо» (далі - виконавець), додаткової угоди від 11.01.2022 до договору про надання правової допомоги №153-АО/2019 від 29.07.2019 (далі - додаткова угода №1), розрахунку від 11.08.2022 витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) по першій інстанції по справі №910/641/22, платіжних доручень від 22.11.2021 №780, від 19.01.2022 №53, від 27.01.2022 №61, від 08.02.2022 №129, від 12.07.2022 №732, від 09.08.2022 №847, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8077/10, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1159377 від 11.01.2022.

Згідно пункту 2.1 договору про надання правової допомоги, за цим договором виконавець зобов'язується надавати правову допомогу замовнику на підставі, в порядку і обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.

Правова допомога, що надається на підставі цього договору, може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. Види, характер, обсяг, порядок надання і строки надання правової допомоги визначаються сторонами в умовах даного договору. Окремі вимоги щодо предмету даного договору, що не встановлені у пункті 2.1, 2.2 договору, визначається в окремому додатку до нього (п. п. 2.2 - 2.4 договору про надання правової допомоги).

За умовами пункту 5.2 договору про надання правової допомоги абонентська плата за надання правової допомоги за цим договором складає 2800 грн і сплачується замовником виконавцю в строк до 5 числа місяця наступного за звітним. Розмір додаткової винагороди виконавця за виконання робіт (надання послуг) за окремими категоріями спорів встановлюється, виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

При належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний акт підписується сторонами щомісячно та після виконання окремих робіт (надання послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахунку винагороди виконавця, яка є платою за виконані роботи (надані послуги) (п. 5.4 договору про надання правової допомоги).

11.01.2022 між сторонами договору про надання правової допомоги підписано додаткову угоду до нього, яка визначає порядок оплати правової допомоги щодо захисту прав та законних інтересів замовника, пов'язаних із захистом інтересів замовника щодо стягнення невиплачених у визначений законом та рішенням наглядової ради ПАТ «Укрнафта» від 27.05.2021 року (протокол №9/21) строк дивідендів за результатами господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» у 2018 році на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 року (протокол №31 від 18.05.2021р.).

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що правова допомога включає: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень; збір, аналіз та оцінка доказів та матеріалів по справі; підготовку справи до розгляду в суді; складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, процесуальних та інших документів процесуального характеру; захист прав і представництво інтересів замовника у господарських судах, в тому числі, але не виключно, Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, Великій Палаті Верховного Суду; складання та подання процесуальних та інших юридичних документів, вчинення інших, необхідних для захисту прав та представництва інтересів замовника, юридичних дій, в тому числі, захист прав і представництво інтересів замовника у будь-яких інших органах державної влади, установах, підприємствах та організаціях, перед юридичними і фізичними особами, що випливають із суті правової допомоги, яка надається замовнику згідно з положеннями дійсного договору; надання правової допомоги на стадії примусового виконання судового рішення.

Вартість послуг визначається відповідно до пункту 7 цієї додаткової угоди, може оплачуватися у формі абонентської плати за договором про надання правової допомоги №153-АО/2019 від 29.07.2019 року або окремим платежем на поточний рахунок виконавця. Правова допомога за цією додатковою угодою надається адвокатом Кологойдою О.В. Вартість послуг за надання правової допомоги включає: збір, аналіз та оцінка доказів та матеріалів по справі, не включаючи плату за отримання доказу - 500 грн за 1 годину; усна консультація замовника, визначення правової позиції по справі - 500 грн за 1 годину; складення і подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги на ухвалу або рішення суду - 5000 грн за 1 документ; складення і подання процесуальних документів: заперечень на відзив на позовну заяву, заяв та заперечень, відзив на апеляційну або касаційну скаргу, письмових пояснень по справі, клопотань, заперечень проти відкриття апеляційного або касаційного провадження тощо - 2000 грн 1 документ; участь у судових засіданнях - 2000 грн судодень; надання правової допомоги на стадії примусового виконання судового рішення - 1000 за 1 годину. Виконання робіт за договором та цією додатковою угодою посвідчується розрахунками витрат на надання правової допомоги по справі, в тому числі по окремій інстанції, актами виконаних робіт (п. п. 5-8 додаткової угоди).

11 серпня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Кінто» та адвокатським об'єднанням «Інтеракціо» складено та підписано розрахунок витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) по першій інстанції по справі №910/641/22, яким підтвердили розмір понесених витрат на правову допомогу замовнику щодо ведення справи №910/641/22 у Господарському суді міста Києва, який становить 14500 грн і складається: збір, аналіз та оцінка доказів та матеріалів по справі, 2 години вартістю 1000 грн; усна консультація, визначення правової позиції по справі, розрахунок суми позовних вимог та судового збору 1 година вартістю 500 грн; складення і подання позовної заяви - 5000 грн; складення і подання відповіді на відзив на позовну заяву - 2000 грн; участь у судових засіданнях - три судодні вартістю 6000 грн.

Судом встановлено, що Кологойда Олександра В'ячеславівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідач подав заяву щодо неспівмірності понесених витрат на професійну правову допомогу, посилаючись на те, що підготовка адвоката до розгляду цієї справи у суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, у провадженні цього ж адвоката знаходиться інша справа з аналогічними юридичними та фактичними обставинами, що також розглядається судом першої інстанції, позиція та напрацювання в якій використовувались цілком і повністю адвокатом у даній справі: нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у ході розгляду справи не змінювалися, а практика господарських судів щодо питання стягнення дивідендів стала та досі обширна, отже суму заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 14500 грн є неспівмірною із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а також те, що представником позивача адвокатом Кологойдою О.В вже предметно досліджувались, аналізувалися спірні правовідносини, складалися проекти процесуальних документів, формувалась правова позиція, пов'язана зі стягненням заборгованості з виплати дивідендів за рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 18.05.2021 у справі №910/660/22, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам справедливості, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обставин даної справи та не є розумним та виправданим в даних правовідносинах.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 12000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кінто" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 4662800,48 грн задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) як невиплачені в строк дивіденди за 2018 рік на підставі Рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», оформленого протоколом №31 від 18.05.2021, грошові кошти, з яких:

178456 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 20 коп. на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний»;

56279 (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн 60 коп. на рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський»;

47018 (сорок сім тисяч вісімнадцять) грн 40 коп. на рахунок НОМЕР_3 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду акцій «КІНТО-Еквіті»;

539999 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 20 коп. на рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі»;

64116 (шістдесят чотири тисячі сто шістнадцять) грн 00 коп. на рахунок НОМЕР_5 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Достаток»;

73377 (сімдесят три тисячі триста сімдесят сім) грн 20 коп. на рахунок НОМЕР_6 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, відкритий для обліку операцій з активами Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний»;

947135 (дев'ятсот сорок сім тисяч сто тридцять п'ять) грн 80 коп. на рахунок НОМЕР_7 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4» (ідентифікаційний код 35031362);

328167 (триста двадцять вісім тисяч сто шістдесят сім) грн 06 коп на рахунок НОМЕР_8 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5» (ідентифікаційний код 35331070);

188786 грн (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 00 коп. на рахунок НОМЕР_9 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» (ідентифікаційний код 35744353);

981188 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн 52 коп. на рахунок НОМЕР_10 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал» (ідентифікаційний код 32980900);

746239 (сімсот сорок шість тисяч двісті тридцять дев'ять) грн 00 коп. на рахунок НОМЕР_11 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Клаб» (ідентифікаційний код 33151991);

512037 (п'ятсот дванадцять тисяч тридцять сім) грн 50 коп. на рахунок НОМЕР_12 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658 Непідприємницького товариства «Відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт» (ідентифікаційний код 33058272).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства "Кінто" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б; ідентифікаційний код 16461855) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 69942 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн 01 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Т.В. Васильченко

Попередній документ

108123991

Наступний документ

108123993

Інформація про рішення:

№ рішення:	108123992
№ справи:	910/641/22
Дата рішення:	14.12.2022
Дата публікації:	29.12.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (25.04.2023)
Дата надходження:	14.01.2022
Предмет позову:	про стягнення 4 662 800,48 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
01.01.2026 12:10	Господарський суд міста Києва
13.10.2022 15:30	Господарський суд міста Києва
14.12.2022 15:15	Господарський суд міста Києва
13.03.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
14.03.2023 14:15	Господарський суд міста Києва
20.04.2023 12:30	Господарський суд міста Києва
25.04.2023 11:30	Господарський суд міста Києва
02.05.2023 16:45	Господарський суд міста Києва