ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3140/22
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 108 876,72 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 108 876,72 грн. плати за користування вагонами.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем плати за користування вагонами за час, протягом якого вагони простоювали на коліях станції Кривий Ріг з вини відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
31.10.2022 від представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що з тексту прохальної частини позовної заяви від 16.09.2022 за вих. №НЮс-01/223 не вбачається відомостей щодо змісту позовних вимог до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", позивач в прохальній частині позову просить суд стягнути плату за користування вагонами в розмірі 108 876,72 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00грн з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 позовну заяву залишено без руху, ухвалено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" протягом 5 днів з дати отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме викласти зміст позовних вимог до відповідача у справі Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" .
14.11.2022 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви додатком до якої долучено уточнену позовну заяву в прохальній частині якої просить стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 108 876,72грн плати за користування вагонами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
28.11.2022 від представника Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на уточнену позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до умов договору №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 обов'язок щодо подачі вагонів на станцію Допоміжна, яка вже і є під'їзною колію товариства, покладено саме на залізницю, а тому безпідставним є твердження позивача про несвоєчасне забирання відповідачем спірних вагонів на під'їзну колію.
Зазначено й про те, що в день прибуття спірних вагонів на станцію призначення залізницею були складені акти загальної форми ГУ-23 №445, 469, 471, 523, 483, 507, 567, про початок затримки вагонів що прибули на адресу відповідача, які підписані представником вантажовласника з застереженнями, зокрема в актах загальної форми ГУ-23 №445, 523, 483, 507, що затримки вагонів на ст. Кривий Ріг, виникли з причин, що не залежить від вантажоотримувача - воєнні дії.
Окрім того, звертає увагу суду й на той факт, що предметом дійсної справи є стягнення плати за користування вагонами затриманих після запровадження комендантської години, натомість з розрахунку суми позовних вимог вбачається нарахування плати без урахування рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) яким затверджено "Пірелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовних послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні", що значно завищує спірної суми позову.
Також, в прохальній частині відзиву представник Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить витребувати у Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пояснення та докази на підтвердження виконання/невиконання приписів рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2022 запропоновано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пояснення / заперечення на відзив на уточнену позовну заяву, в тому числі й щодо виконання приписів рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т)
20.12.2022 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив в якій заперечує щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
05.12.2019 між Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір № ПР/М-19-753/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", за пунктом 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг через спарену стрілку №2/4 в парній горловині станції і яка обслуговується локомотивом власника колії.
Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії" який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна Власника колії на відстані 4779 м. від стрілки примикання.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 238340 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізаціях на залізницях України.
Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється:
- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу -1,5год;
- передача розбірних поїздів, маршрутів завантаження аглорудою та вапняком-за повідомленням.
Згідно з пункту 6 договору вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну із приймально-відправних колій № 1-11 станції Допоміжна Власника колії
Про готовність вагонів до забирання маневровий диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ Власника колії повідомляє по прямому телефонному зв'язку маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з подальшим письмовим підтвердженням за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999за №165/3458 (пункт 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 25,1 годин (пункт 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів 12,782 км в обидва кінці, в тому числі 9,558 км на балансі залізниці та 3,224км на балансі власника. (пункт 13 договору).
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1);
- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії-згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ» (п. 15 договору про експлуатацію під'їзної колії)
Пунктом 16 договору встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 21.12.2019 до 20.12.2024 включно (пункт 20 договору).
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Матеріалами справи підтверджується, що в березні, квітні 2022 на станцію призначення Кривий Ріг, на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прибували порожні вагони.
Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було готове вчасно забрати всі вагони, вони тривалий час простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акти загальної форми, які представник Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписав без зауважень, та нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів.
Плата за користування вагонами була нарахована за весь період простою, спочатку за перші 15 діб, а потім за кожні 5 діб окремо залежно від того, як довго вагони простоювали на коліях станції Кривий Ріг з вини Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Так, на підставі накладних № 68820, 68845, 08632, 68875, 69075, 42590919, 46148656, 46165338, 69081, 69082 на адресу Відповідача прибули вагони № 52728169, 56813413, 56681976, 56730849, 52737020, 56674567, 53572525, 52725421, 56647456, 56671910, 53572210, 53575726, 56671233. Відповідач був повідомлений про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію 26.03.2022 о 15:00 год, про що в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг було зроблено відповідний запис.
Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було готове вчасно забрати всі вагони, вони тривалий час простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акти загальної форми, у яких зазначено час початку та закінчення затримки вагонів: акт № 562 від 21.04.2022 за період з 26.03.2022 - 15:00 год до 21.04.2022- 11:45 год, та № 576 від 23.04.2022 за період з 21.04.2022 - 11:46 год до 23.04.2022 - 22 год 35 хв.
Після цього вагони були передані на під'їзну залізничну колію Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Загальний час, протягом якого вагони простоювали на коліях станції Кривий Ріг з вини Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" перед подаванням їх на під'їзну колію склав 679 год 34 хв.
Після повернення вагонів з під'їзної колії за весь цей час була нарахована плата за користування вагонами: спочатку за перші 15 діб користування, а потім за кожні наступні 5 діб до фактичної передачі вагонів Відповідачу, яку відповідач не визнав.
До ціни позову включено плату за користування вагонами, що була нарахована на підставі відомостей плати за користування вагонами №№ 27049242, 01059247, 02059248, 060599254 за останні 199 год 35 хв перед подаванням вагонів на під'їзну колію.
На підставі накладних № 42590919, 68429, 68620, 68621, 68721 на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прибули вагони 56660244, 61572707, 52733391, 64643414, 52725785. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було повідомлене про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію 23.03.2022 о 8:20 год, про що в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг було зроблено відповідний запис.
Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було готове вчасно забрати всі вагони, вони тривалий час простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акти загальної форми, у яких зазначено час початку та закінчення затримки вагонів: акт № 506 від 06.04.2022 за період з 23.03.2022 - 8:20 год до 06.04.2022 - 11:15 год, та № 563 від 21.04.2022 за період з 06.04.2022 - 11:16 год до 21.04.2022 - 11 год 45 хв та № 576 від 23.04.2022 за період з 21.04.2022 - 11:45 год до 23.04.2022 - 22 год 35 хв.
Після цього вагони були передані на під'їзну залізничну колію Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Загальний час, протягом якого вагони простоювали на коліях станції Кривий Ріг з вини Відповідача перед подаванням їх на під'їзну колію склав 758 год 13 хв.
Після повернення вагонів з під'їзної колії за весь цей час була нарахована плата за користування вагонами: спочатку за перші 15 діб користування, а потім за кожні наступні 5 діб до фактичної передачі вагонів Відповідачу, яку відповідач не визнав.
До ціни позову включено плату за користування вагонами, що була нарахована на підставі відомостей плати за користування вагонами №№ 29049245, 01059247, 02059248, 04059250 за останні 158 год 15 хв перед подаванням вагонів на під'їзну колію.
На підставі накладних № 68229 та 68622 на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прибули вагони №№53575403 та 53498507. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було повідомлене про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію 22.03.2022 о 20:30 год, про що в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг було зроблено відповідний запис.
Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було готове вчасно забрати всі вагони, вони тривалий час простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акт № 485 від 27.03.2022, у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів з 22.03.2022 - 20:30 год до 27.03.2022 - 5:05 год.
Після цього вагони були передані на під'їзну залізничну колію Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Загальний час, протягом якого вагони простоювали на коліях станції Кривий Ріг з вини відповідача перед подаванням їх на під'їзну колію склав 104 год 35 хв.
Після повернення вагонів з під'їзної колії за весь цей час на підставі відомостей плати за користування вагонами № 01059247 було нарахована плата за користування вагонами, яку відповідач не визнав.
На підставі накладної № 70821 на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" разом з іншими прибув вагон № 53597308. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було повідомлене про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію 09.04.2022 о 13:30 год, про що в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг було зроблено відповідний запис.
Оскільки Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було готове вчасно забрати цей вагон, він тривалий час простоював на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акт № 559 від 19.04.2022, у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів з 09.04.2022 -13:30 год до 19.04.2022 - 20:40 год.
Після цього вагон був переданий на під'їзну залізничну колію Відповідача.
Загальний час, протягом якого вагон простоював на коліях станції Кривий Ріг з вини відповідача перед подаванням на під'їзну колію склав 247 год 10 хв.
Після повернення вагону з під'їзної колії за весь цей час на підставі відомостей плати за користування вагонами № 04059250 було нарахована плата за користування вагонами, яку відповідач не визнав.
На підставі накладної № 66986 на адресу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" разом з іншими прибув вагон № 56456205. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було повідомлене про готовність вагонів до подавання на під'їзну колію 17.03.2022 о 7:10 год, про що в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг було зроблено відповідний запис.
Оскільки відповідач не був готовий вчасно забрати цей вагон, він тривалий час простоював на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акт № 446 від 17.03.2022, у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів з 17.03.2022 - 7:10 год до 17.03.2022-21:35 год.
Після цього вагон був переданий на під'їзну залізничну колію Відповідача.
Загальний час, протягом якого вагон простоював на коліях станції Кривий Ріг з вини Відповідача перед подаванням на під'їзну колію склав 14 год 25 хв.
Після повернення вагону з під'їзної колії за весь цей час на підставі відомостей плати за користування вагонами № 27049242 була нарахована плата за користування вагонами, яку відповідач не визнав.
Всі відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки представник Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписав із зауваженнями та зазначив, що з нарахованою сумою не погоджується у зв'язку з тим, що затримка вагонів виникла з причини, що не залежать від вантажоотримувача - воєнних дій.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" посилається на відмову Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити 108 876,72 грн. плати за користування вагонами, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії; факт надання послуг; встановлення розміру плати за користування вагонами; правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення плати за користування вагонами.
Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України (далі Статут), Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та пункту 71 Статуту - визначаються договором.
Пунктами 46, 47, 119, 125 Статуту визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
При цьому, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту).
Абзацом 2 пункту 64 Статуту визначено, що під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абз. 1, 4 пункту 71 Статуту).
Відповідно до пункту 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до пункту 46 Статуту Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.
Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
За пунктом 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Пунктом 73 Статуту встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені пунктом 121 Статуту та пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що в день прибуття спірних вагонів на станцію призначення залізницею були складені акти загальної форми ГУ-23 №445, 469, 471, 523, 483, 507, 567, про початок затримки вагонів що прибули на адресу відповідача, які підписані представником вантажовласника з застереженнями, зокрема в актах загальної форми ГУ-23 №445, 523, 483, 507, що затримки вагонів на ст. Кривий Ріг, виникли з причин, що не залежить від вантажоотримувача - воєнні дії. Господарським судом відхиляються вказані доводи, оскільки введення на території України воєнного стану не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не обґрунтовано, як саме введений воєнний стан перешкоджав виконанню умов договору та надано належних та допустимих доказів впливу воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором. Будь-яких повідомлень щодо неможливості подавання/забирання вагонів з під'їзних колій у зв'язку з веденням воєнного стану з боку сторін на станції Кривий Ріг не надходили.
Посилання відповідача на наявність телеграмного розпорядження Департаменту комерційної роботи № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, з якого вбачається, що рішенням правління АТ “Укрзалізниця” від 02.04.22р. (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення і вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами і та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні". Визначені у переліку обставини передбачають, в тому числі, звільнення замовників послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами у разі: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення, відхиляються судом з таких підстав.
Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного телеграмного розпорядження передбачено: "Довести до відома причетних зазначену інформації. Організувати виконання, в тому числі перерахунок часу затримки навантажених і порожніх вагонів та контейнерів с початку дії воєнного стану в Україні (24.02.2022). Скласти акти загальної форми ГУ-23 відповідно рішення Правління". На території Дніпропетровської області згідно з розпорядженнями начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної Державної адміністрації введено комендантську годину: з 24.02.2022 з 22:00 до 06:00; з 29.03.2022 з 21:00 до 06:00; з 18.04.2022 з 22:00 до 05:00; з 10.05.2022 з 23:00 до 05:00 (до закінчення строку дії воєнного стану в Україні). Обґрунтовуючи заперечення, відповідач вказує, що позивачем здійснено розрахунок плату за користування вагонами без врахування комендантського часу, який було введено по Дніпропетровській області починаючи з 24.02.22р.
Суд звертає увагу на те, що затверджене залізницею рішення є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів. Тому, позивач мав всі законні підстави нараховувати плату на підставі вказаних Статуту і Правил.
Також, у вищезазначеному телеграмному розпорядженні зазначається, що обставини, за умови настання яких замовник звільняється від сплати за користування вагонами, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23. При цьому такі акти мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання Акта.
Таким чином, для звільнення від плати за користування відповідач мав надати акти загальної форми ГУ-23, в яких були б зазначені обставини, що стали підставою для затримки вагонів.
Враховуючи те, що відповідачем на надано доказів складання відповідних актів в засвідчення обставин, на які посилається, як на підставу для звільнення замовника послуг від обов'язку вносити плату за користування вагонами, наданий відповідачем контррозрахунок плати за користування вагонами судом не приймається.
Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Інформація яка зазначена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" працювало та забирало вагони на свої під'їдні колії цілодобово.
Дослідивши розрахунок плати за користування вагонами, здійснений позивачем, суд встановив, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору перевезення, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 108 876,72 грн. плати за користування вагонами.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 108 876,72 грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) 108 876,72 грн. плати за користування вагонами, 2 481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.12.2022
Суддя Ю.А. Бажанова