ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/918/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2022 (суддя Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 09.09.2022) у справі №904/918/22
за позовом Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 92 617,5 грн
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року Фізична особа-підприємець Філоненко Юрій Станіславович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92 617,50 грн, з яких: 59 200,00 грн - основний борг, 20 981,08 грн - пеня, 98 977,02 грн - інфляційне збільшення, 3 459,40 грн - 3 % річних, витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 080719 від 08.07.2019, зокрема в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Так, Позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 856 656,00 грн, який останній оплатив частково, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 200,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.09.2022 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 59 200,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на користь Фізичної особи - підприємця Філоненка Юрія Станіславовича основний борг у розмірі 59 200,00 грн, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез'ясування обставин справи, ухвалення рішення на підставі неналежних доказів, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що на підтвердження факту передання-отримання товару відповідно до вищевказаного договору Відповідач надав суду копії видаткових накладних у кількості 20 шт. (арк.с. 26-45). Однак, частина вказаних видаткових накладних містить у собі у графі «отримав» підпис невідомої особи.
Зокрема, зауважує, що підпис директора підприємства містять накладні: № 507 від 16 грудня 2019 року (арк.с 26); № 330 від 15 серпня 2019 року (арк.с 33); № 315 від 30 липня 2019 року (арк.с.34); № 328 від 15 серпня 2019 року (арк.с. 36); решта ж видаткових накладних у кількості 16 шт. містять підписи невідомої особи, не містять ідентифікацію цієї особи (тобто прізвища та ініціали хоча б) і не можуть слугувати доказами отримання Відповідачем товару.
З урахуванням наведеного, вважає, що позивачем фактично надано підтвердження поставки Відповідачу товару на суму 148 344 грн, а не на суму 856 656 грн. Між тим, Відповідач, за твердженням Позивача, сплатив йому грошові кошти у сумі 797 456 гривень, в той час, як жодних підтверджуючих дане твердження документів позивачем не надано.
У зв'язку з наведеним апелянт вважає, що суд помилково визнав доведеним факт заборгованості Відповідача перед Позивачем з огляду на те, що належних документів на підтвердження заборгованості Позивачем надано не було.
Одночасно у змісті скарги викладеного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано отриманням рішення засобами електронного зв'язку 12.09.2022 на підтвердження чого надано скріншот листування з господарським судом.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним і обґрунтованим, а скаргу безпідставною і необґрунтованою, звертає увагу, що Відповідач зазначає, що частина видаткових накладних у кількості 16 штук, містять підпис невідомої особи, не містять ідентифікацію цієї особи, про те ніде не зазначає, яким чином цей підпис «невідомої особи» засвідчено відбитком печатки підприємства. При цьому, якщо ставиться під сумнів отримання товару за цими видатковими накладними, то відповідно до умов Договору поставки № 080719 від 08.07.2019, мав бути направлений Акт невідповідності або письмові зауваження (саме такі вимоги прописані у розділі 5 укладеного між сторонами Договору).
Наголошує, що на виконання вимог пункту 3.5. Договору поставки № 080719 від 08.07.2019, за результатами поставки товару, за усіма видатковими накладними було зареєстровано, у встановленому законом порядку, податкові накладні, які є прийнятими і підтвердженими контрагентом (Відповідачем), копії яких позивач долучив до Відзиву. Таким чином, Відповідач з липня 2019 року користується податковим кредитом на загальну суму 142 776,00 гривень, що також свідчить про належне виконання зобов'язань позивачем.
Посилається на те, що саме відповідач потребує доказів сплати ним же коштів у розмірі 797 456,00 гривень, тому, відповідно, в заперечення вимог апеляційної скарги, позивач долучає належним чином завірені копії банківських виписок на всю суму проплат до матеріалів справи. Звертає увагу, що відповідні докази не були подані суду першої інстанції, оскільки вказана сума була безспірною, зокрема при перемовинах та у відповіді на претензію, підписану виконавчим директором Крупіковою І.В., яка одночасно є кінцевим бенефіціарним власником та має прямий вирішальний вплив, було визнано суму заборгованості та не підіймалося питання щодо фальсифікації або інших невідповідностей товару або будь-яких документів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.10.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/918/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.10.2022 матеріали справи №904/918/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2022 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (3721,50грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
20.10.2022 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.10.2022, надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжне доручення №150 від 17.10.2022 про сплату 3721,50 грн., які зараховано до державного бюджету.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) поновлено апелянту строк на подання скарги; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2022; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; з урахуванням суми спору справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань - протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
08.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Філоненком Юрієм Станіславовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" (покупець) було укладено договір поставки № 080719 (арк.с.15).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити у встановлений строк у власність покупця товар в належній якості, кількості та в порядку, узгодженому сторонами, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.2 договору, вид товару, асортимент, сортамент, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками і є невід'ємною частиною цього договору.
Сторонами були підписані специфікації до договору (арк.с.18-25).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 856 656,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:
- № 507 від 16.12.2019 на суму 22 992,00 грн;
- № 446 від 04.11.2019 на суму 3 600,00 грн;
- № 448 від 04.11.2019 на суму 15 840,00 грн;
- № 447 від 04.11.2019 на суму 20 280,00 грн;
- № 455 від 06.11.2019 на суму 15 120,00 грн;
- № 456 від 06.11.2019 на суму 10 080,00 грн;
- № 477 від 18.11.2019 на суму 17 832,00 грн;
- № 330 від 15.08.2019 на суму 41 712,00 грн;
- № 315 від 30.07.2019 на суму 43 800,00 грн;
- № 343 від 20.08.2019 на суму 14 400,00 грн;
- № 328 від 15.08.2019 на суму 39 840,00 грн;
- № 374 від 11.09.2019 на суму 28 800,00 грн;
- № 385 від 27.09.2019 на суму 144 000,00 грн;
- № 420 від 15.10.2019 на суму 137 640 грн;
- № 388 від 01.10.2019 на суму 52 500,00 грн;
- № 443 від 29.10.2019 на суму 420,00 грн;
- № 361 від 04.09.2019 на суму 25 440,00 грн;
- № 444 від 31.10.2019 на суму 3 600,00 грн;
- № 394 від 07.10.2019 на суму 142 800,00 грн;
- № 440 від 29.10.2019 на суму 28 560,00 грн (арк.с.26-45).
При цьому, оскільки за накладною №469 від 11.11.2019 на суму 47 400 грн. товар був оплачений 11.11.2019, цю накладну позивач не долучав до позову.
Відповідно до пункту 3.2 договору, порядок та строк оплати визначається сторонами у специфікаціях до цього договору.
Згідно пункту 1 специфікацій, розрахунки проводяться у такому порядку:
- покупець здійснює 50% передоплати від вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 5 банківських днів. Остаточний розрахунок - інші 50% вартості товару згідно з цією специфікацією - на підставі виставленого рахунку перед відвантаженням продавцем товару.
За умовами п.6.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 797 456,00 грн.
03.09.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію, в якій останній зазначив про наявність заборгованості за спірним договором на суму 149 200 грн. (а.с.47).
Відповідач у відповіді на претензію (лист від 07.09.2020 №7-07/09) визнав наявність заборгованості на суму 134 200 грн (оскільки 15 000 грн останнім оплачено 04.09.2020 під час листування), просив узгодити розрахунки рівними частками на три місяці (а.с.48).
Через невиконання зобов'язань відповідачем, Позивачем на адресу відповідача 13.07.2021 знов направлено претензію (арк.с.46), в якій позивач просив сплатити решту заборгованості за договором №№080719 у розмірі 59 200,00 грн.
Відповіді на зазначену претензію відповідач не надав.
Несплата вказаної суми заборгованості і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права і є предметом позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконані зобов'язання з поставки товару, в свою чергу, відповідач в порушення термінів оплати, визначених умовами п.3.2 та специфікацій, не здійснено оплату товару у повному обсязі та вчасно, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується щодо стягнутої суми заборгованості за договором.
Оскільки рішення суду в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, з наступних мотивів.
Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт поставки товару, факт настання/ненастання строку оплати товару, належне/неналежне виконання відповідачем обов'язків з оплати товару.
Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору поставки позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 856 656,00 грн., який було оплачено частково в сумі 797 456,00 грн, Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість в сумі 59 200 грн, строк оплати якої настав, яка підставно стягнута з відповідача.
При цьому доводи апеляційної скарги стосовно того, що первинні документи мали дефекти, зокрема тільки чотири видаткові накладні підписані директором, а решта невідомою особою, не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.
У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”:
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом поняття видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Частинами 1-2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або а електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Видаткові накладні, які надані Позивачем до суду як доказ здійснення поставки товару (а.с.26-45) мають такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення, а також печатки підприємства постачальника та підприємства одержувача. Накладні мають посилання на основний договір. Слід зазначити, що асортимент накладних повністю збігається з асортиментом специфікацій, підписаних між сторонами.
Таким чином, надані накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин.
При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі видаткові накладні, долучені Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог підписані особисто представниками Відповідача, підпис скріплено печаткою ТОВ "ВКФ «Донпроммаш»".
Також слід наголосити, що у відповіді на претензію від 07.09.2020 відповідач факт поставки товару за цим договором і наявність заборгованості визнав, тому доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо дефектів первинних документів не відповідають принципу добросовісності, чесності та розумності.
Більш того, апелянт жодним чином не оспорює факту наявності на первинних документах печатки його підприємства, та не надає доказів, що остання вибула із його володіння незаконним шляхом.
Наведеним також спростовуються доводи апелянта стосовно доведення позивачем факту поставки Відповідачу товару на суму 148 344 грн, а не на суму 856 656 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про непідтвердження позивачем належними доказами суми заборгованості, то ці доводи апелянта також відхиляються, з урахуванням змісту відповіді на претензію від 07.09.2020, відтак, наведена сума у ній є безспірною.
При цьому суд апеляційної вважає необхідним долучити до справи виписки про рух коштів по рахунку, яким підтверджуються проплати, здійснені в межах спірного договору саме відповідачем, так і податкові накладні, оформлені на суми поставок, як надані у спростування доводів апеляційної скарги, за якими відповідач не визнає факту поставки товару на суму 856 656,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 зазначила, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Таким чином, у цій постанові Верховний Суд конкретизував правовий висновок, наведений у п.44 постанови від 28.08.2020 по справі №922/2081/19, зокрема, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
З урахуванням стандарту «вірогідності доказів» та наявних у справі доказів, зокрема первинних документів (видаткових накладних), наданих позивачем у спростування доводів апеляційної скарги щодо факту поставки зареєстрованих податкових накладних, за яким на відповідну суму поставленого товару, відповідачем сформований податковий кредит, часткову оплату товару, визнання наявності суми боргу відповідачем у відповіді на претензію, суд першої інстанції підставно встановив, що позивачем надані докази, що більше вірогідно свідчать про поставку товару позивачем на суму 856 656,00 грн., часткову оплату товару на загальну суму 797 456,00 грн. та наявність заборгованості у розмірі 59 200,00 грн, ніж відповідачем щодо недоведення позивачем факту поставки товару на обумовлену суму, наявності заборгованості.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 59 200,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2022 у справі №904/918/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2022 у справі №904/918/22 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ДОНПРОММАШ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.12.2022.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік