ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/2221/22 пров. № А/857/11087/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №460/2221/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції - Недашківська К.М., місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 26.04.2022),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості пенсійної виплати в розмірі 15179,76 грн; стягнути недоотриману з 01.09.2019 пенсію в розмірі 15179,76 грн однією сумою; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним проведенням перерахунку та несвоєчасною виплатою перерахованої раніше призначеної пенсії; зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним проведенням перерахунку та несвоєчасною виплатою перерахованої раніше пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Позовна заява обґрунтована тим, що Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/350/21 прийнято рішення від 03.08.2021, відповідно до якого зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2019 на підставі оновленої довідки. На виконання вказаного рішення відповідачем був здійснений перерахунок і заборгованість за минулі періоди склала 15179,76 грн. Позивач звертався про виплату йому даної заборгованості єдиним платежем, однак йому відмовлено. Позивач вважає, що не виконуючи судове рішення відповідач позбавляє його права на належне йому майно. Крім того, відповідач вважає належне йому право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку їх виплати. А тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні посилається на докази, які взагалі відсутні у справі на час прийняття рішення. Наголошує, жодних підтверджень у даній справі про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №460/2221/22, дотримуючись Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20 немає.
Суд першої інстанції проігнорував правову позицію, зазначену у Постанові Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №280/788/19.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимоги постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі». Зокрема, - У разі якщо суд не взяв до уваги визнання позову, обставин, які визнаються сторонами, або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем вимог, він зобов'язаний це обґрунтовувати в мотивувальній частині рішення, що відповідно зроблено не було.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 05.11.2015 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №460/350/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.09.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно з оновленою довідкою, виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 22.12.2020 № 22/6-949, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення 28 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії позивача, яка з 01.01.2021 становить 13003,02 грн, що підтверджено протоколом у пенсійній справі №1703005292-МВС.
Доплата за період з вересня по листопад 2019 року по судовому рішенню становить 15179 грн 76 коп (розрахунок на доплату пенсії).
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 10.01.2022 про виплату нарахованої заборгованості по судовому рішенню у справі №460/350/21 єдиним платежем, однак отримав 29.01.2022 відмову.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Судом установлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №460/350/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій, - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення від 22.12.2020 № 22/6-949, станом на 01.09.2019, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.09.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно з оновленою довідкою, виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 22.12.2020 № 22/6-949, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 26.10.2021.
На виконання вказаного рішення 28 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії позивача, яка з 01.01.2021 становить 13003,02 грн, що підтверджено протоколом у пенсійній справі №1703005292-МВС. Доплата за період з вересня по листопад 2019 року по судовому рішенню становить 15179 грн 76 коп (розрахунок на доплату пенсії), яка на даний час не виплачена.
За правилами частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина друга статті 370 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, що містяться у постановах від 26.05.2020 у справі №522/5265/17, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом у цій справі з позовними вимогами про стягнення з ГУ ПФУ в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заборгованості із виплати пенсії за період в розмірі 15179 грн 76 коп., позивач фактично оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що мали місце під час виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №460/350/21.
Таким чином, оскаржувані дії відповідача, прийняті на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №460/350/21 можуть бути оскаржені, відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Тобто, винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Крім того, щодо позовних вимог про нарахування компенсації втрати частини доходу, то колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в цій частині, оскільки сума перерахованої пенсії не виплачена, а відтак права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу також ще не порушені.
У розрізі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у справі (надалі також - ЄСПЛ).
У пункті 58 Рішення ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі №460/2221/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький