ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/9639/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною відмову у виплаті нарахованої пенсії та припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати виплатити нараховану пенсію за період, що пенсія направлялась до відділення поштового зв'язку з 01.02.2021 року по 01.08.2021 року, яку відмовилися видавати представнику позивача за довіреністю;
зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021.
Під час розгляду справи суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що представник позивача неодноразово направляв до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заяву про виплату пенсії на банківський рахунок. Працівниками відповідача повідомлено, що для вирішення питання щодо виплати пенсії через установу банку позивачу необхідно звернутись особисто та надати відповідну заяву. Однак позивач на даний час перебуває у Канаді, має похилий вік, приїхати особисто не має змоги через військові дії на території України, а пенсія є її єдиним джерелом існування. Представник позивача вказує, що позивач має право звертатись до відповідача не особисто, а діючи через своїх представників по довіреності, зокрема, з приводу поновлення чи призначення пенсії.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо протиправного припинення виплати пенсії позивача на банківський рахунок та незаконної відмови поновити виплату пенсії на визначений ним банківський рахунок є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству, сталій судовій практиці, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
19.12.2022 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що 30.11.2021 від імені ОСОБА_1 до Сервісного центру Пенсійного фонду України була подана заява на поновлення виплати пенсії за довіреністю. Але в 2021 році позивач не була в Україні, державний кордон не перетинала. Подання заяви представником за довіреністю для поновлення виплати пенсії за довіреністю чинним законодавством України не допускається.
А тому, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло відповідно до Конституції України, на підставах та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України, і позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та одержує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виплата пенсійних сум по 31.01.2021 здійснювалася через АКБ "Індустріалбанк".
На виконання вимог пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, банківською установою була надана інформація, що пенсія ОСОБА_1 більше року отримується за дорученням.
У визначений термін ОСОБА_2 не надала нову заяву про на перерахування пенсії до банківської установи, тому з 01.02.2021 виплата пенсійних коштів була оформлена через відділення поштового зв'язку №39610 м.Кременчука.
У зв'язку з неотриманням належних сум протягом шести місяців підряд в серпні 2021 року виплата пенсії з 01.02.2021 призупинена.
Рішення про призупинення виплати пенсії у матеріалах справи відсутнє.
30.11.2021 від імені ОСОБА_1 до Сервісного центру Пенсійного фонду України була подана заява на поновлення виплати пенсії за довіреністю.
Рішення за заявою від 30.11.2022 відповідачем не приймалося, докази, які б підтверджували протилежне, ГУ ПФУ в Полтавській області не надано.
19.01.2022 представник позивача повторно звернувся до відповідача зі заявою щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 26.01.2022 відповідач повідомив представника позивача, що заява від 30.11.2022 не підлягає опрацюванню, довіритель повинна особисто звернутись до територіального органу Пенсійного фонду з оригіналами документів, що ідентифікують особу та місце реєстрації.
Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Статтею 44 Закону №1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону №1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною другою статті 47 Закону №1058-VI передбачено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Стаття 49 Закону №1058-VI регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1(далі - Порядок №22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 16 постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках" від 30 серпня 1999 р. №1596 (далі - Порядок 1596) передбачено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Висновки щодо правозастосування
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з її заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону №1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.10.2009.
Як вказано в Рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009, оспорюваними нормами Закону №1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як окреслив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тобто, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058 громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон користуються правами на призначення пенсії на рівні з тими громадянами України, які проживають на території України.
Отже, громадяни України, які проживають в інших країнах, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, які проживають в Україні, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596.
Дійсно, позивачем своєчасно не подано нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 Порядку №1596, тому з 01.02.2021 виплата пенсійних коштів була оформлена через відділення поштового зв'язку №39610 м. Кременчука.
У зв'язку з неотриманням належних сум протягом шести місяців підряд, в серпні 2021 року виплата пенсії з 01.02.2021 призупинена.
Суд враховує, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058-VI виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Отже, відповідач правомірно припинив виплату пенсії позивачу. Тому позовна вимога про визнання протиправною відмови у виплаті нарахованої пенсії та припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд враховує, що зазначені виплати від пенсійного органу позивач не могла отримати на поштовому відділені у місті Кременчук, оскільки вона виїхала на постійне місце проживання за кордон, про що було відомо відповідачу та це не є тотожнім неотриманню пенсії з вини позивача.
Суд вважає, що обмеження позивача лише особистим звернення до пенсійного органу є порушенням прав на соціальний захист у вигляді отримання пенсійних виплат. Окрім того, представником позивача надавалась відповідачу особисто підписана заява від 30.11.2021, разом з посвідченою Генеральним консульством України в Торонто (Канада) довіреністю.
Оскільки відповідачем було припинено виплату пенсії на банківський рахунок з 01.02.2021 відповідно права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.02.2021 на визначений позивачем банківській рахунок, що охоплює позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений ним банківській рахунок.
За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, оскільки позивач звернулася до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, виплата якої була піддана формальним обмеженням з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, то згідно частини другої статті 46 Закону №1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн. З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої з 01.02.2021 пенсії на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков