Справа № 404/5981/21
Номер провадження 2/404/1563/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 19.01.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною зареєстрований в реєстрі №203 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 55 487,99 грн.; зобов'язання Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» повернути ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом від 19 січня 2021 року, реєстраційний №203 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною кошти в сумі 7 009,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що із виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. зареєстрованого в реєстрі за № 203 від 19 січня 2021 року вбачається, що між позивачем та ПАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «Перший Український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 1001431097201 від 18.10.2019 року та стягнуто заборгованість, яка складає 55 237,99 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11 096,22 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 11 983,92 грн.; прострочена заборгованість за процентами -2,5 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 31 905,66 грн., строкова заборгованість за комісією 249,65 грн., строкова заборгованість за процентами 0,04 грн.
Стягнення заборгованості проводиться з 21.04.2020 року по 23.11.2020 року. З врахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 250,.00 грн., загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом складає 55 487,99 грн.
Позивач вказує, що здійснений виконавчий напис від 19 січня 2021 року, є незаконним та такими, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим що виконавчий напис було вчинено за відсутності надання нотаріусу особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів, а також за відсутності доказів, що підтверджують безспірність вимоги.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.08.2021 року задоволено заяву про забезпечення позову.
26.10.2021 року ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда клопотання про витребування доказів задоволено
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, надала до суду заяву, якою просила провести розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, на електронну адресу суду надав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнав.
В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не з'явились, повідомлялись судом про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє, із наступних підстав..
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019 року між ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001431097201.
19.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С за реєстровим № 203 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 1001431097201 від 18.10.2019 року укладеним з ПАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, є АТ «Перший Український міжнародний банк».
У вищевказаному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 21.04.2020 року по 23.11.2020 року. Сума заборгованості складає 55237,99 грн., в т.ч.: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11 096,22 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 11 983,92 грн.; прострочена заборгованість за процентами -2,5 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 31 905,66 грн., строкова заборгованість за комісією 249,65 грн., строкова заборгованість за процентами 0,04 грн.
За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.. 31 Закону України «Про нотаріат» в розмірі -250,00,00 грн.
Загальна сума, яка підлягає стягненню - 55 487,99 грн.
Виконавчий напис від 19.01.2021 року за № 203 відповідачем пред'явлено на виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни.
18.02.2021 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 64550631 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, та в межах здійснення даного провадження, зокрема, 25.02.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріусом регулюються нормами Цивільного кодексу України,Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.
Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29,06.1999.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються.
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми
заборгованості та строків її погашення відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Доказів надсилання позивачу повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень матеріали справи не містять. Крім того, повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення також не містять.
Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило її можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
З тексту оспорюваного виконавчого напису № 203 від 19.01.2021 року судом встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. при вчиненні нотаріальної дії керувалась 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
У зв'язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Суд враховує, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За вказаного, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 19.01.2021 року застосувала не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі.
Перелік № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Перший Український міжнародний банк»», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, є АТ " Перший Український міжнародний банк».
Таким чином, позовні вимоги в частині вимог щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають до задоволення.
Разом з цим, згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Як вбачається із довідки виданої ОСОБА_1 , директором ОСОБА_2 та головним бухгалтером Лебединець О.І. ТОВ «Придніпровського олійноекстракційного заводу від 13.07.2021 року, загальна сума стягнутих з ОСОБА_1 коштів, згідно постанови ВП № 64550631 від 25.02.2021 року становить 7009,66 грн.
Враховуючи, що виконавчий напис, вчинений 19.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з про стягнення з стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 55 487,99 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, то суд приходить до висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 7009,66 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивач при подачі позову до суду сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн , що підтверджується документально.
З огляду на те, що представник відповідача визнав позов до початку розгляду справи по суті, у відповідності зі ст.ст. 141,142 ЦПК України слід повернути позивачу з державного бюджету 454,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позову та 227,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, стягнути з відповідача на користь позивача 454,00 грн. сплаченого судового збору за подання позову та 227,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни № 203 від 19.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 55 487,99 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 7 009,66 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 227,00 грн.
Управлінню державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області повернути ОСОБА_1 50% судового збору в розмірі 454,00 грн. та 227,00 грн. внесених на розрахунковий рахунок UA968999980313191206000011565; Код банку отримувача (МФО) 899998; отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Фортечн.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 по квитанції №24 від 09.08.2021 року та №22 від 09.08.2021 року, згідно оригіналів квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, місце здійснення діяльності: вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 35-Б, м. Київ;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місце здійснення діяльності: вул.. Січових Стрільців, 37-41, оф. 215, м. Київ.
Повний текст рішення складено 26.12.2022 року.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В. Мохонько