ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
23.12.2022Справа № 41/207
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий мандарин ОЙЛ»
до Акціонерного товариства «К.Енерго»
треті особи із самостійними вимогами на предмет спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»
2. Дочірнє підприємство «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «»Донметалзбут»
про виконання зобов'язання в натурі
Представники учасників справи:
від заявника (стягувача): Єфремова І.В.;
від боржника: Щербань Л.А.;
від позивача: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
від ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»: Гаркавенко С.В., Халимон С.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» задоволено частково; зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго»; в іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» відмовлено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси'задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тонн заставною вартістю 55839674,00 грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго'АЕК «Київенерго». Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».
Також, вказаним рішенням суду стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 38 грн. 83 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
06.05.2009 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 року у справі №41/207. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 54179613 грн.40 коп. вартості мазуту. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» 54626671 грн. 00 коп. вартості мазуту.
Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва №41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго». Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тонн заставною вартістю 55839674,00 грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго». Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».
13.05.2009 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.
29.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» надійшла заява, в якій заявник просить суд замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження ВП№13930081) боржника Акціонерне товариство «К.Енерго» на двох боржників - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як основного боржника та Акціонерне товариство «К.Енерго» як субсидіарного боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 розгляд вказаної заяви призначено на 21.12.2022.
15.12.2022 від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси», які суд долучив до матеріалів справи.
20.12.2022 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «К.Енерго» надійшли письмові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення розгляду заяви на 23.12.2022.
23.12.2022 заявником подані письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.12.2022 представник заявника надав усні пояснення з приводу поданої ним заяви, заяву просив задовольнити; представники Акціонерного товариства «К.Енерго» та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надали усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення заяви заперечили.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (стягувачем) заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на наступні обставини.
Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом, 13.05.2009 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.
27.07.2009 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№13930081 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.07.2019 ВП№13930081 замінено назву боржника у виконавчому провадженні - з Акціонерного товариства «Київенерго» на Приватне акціонерне товариство «Київенерго».
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.08.2019 відбулась державна реєстрація змін найменування боржника (відповідача 1) - з Акціонерного товариства «Київенерго» на Акціонерного товариства «К.Енерго».
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.09.2019 ВП№13930081 змінено назву боржника - з Приватного акціонерного товариства «Київенерго» на Приватне акціонерне товариство «К.Енерго».
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 Цивільного кодексу України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.02.2018 до реєстру внесено запис про рішення засновників (учасників) Акціонерного товариства «Київенерго» щодо виділу.
Правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне).
При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання.
При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
У главі 47 Цивільного кодексу України термін «зобов'язання» вживається у вузькому сенсі для позначення конкретного правового зв'язку між кредитором та боржником. Оскільки договір може містити, а в договорах в сфері підприємницької діяльності - зазвичай містить, комплекс прав та кореспондуючих їм обов'язків, то кредитора та боржника можна виявити тільки у простому зобов'язальному правовідношенні (наприклад, у грошовому зобов'язанні), а не в межах договору загалом.
Правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної особи (сингулярне правонаступництво), за умови переходу до такої особи прав та обов'язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі.
При реорганізації юридичної особи у формі виділу відбувається відокремлення з її складу однієї чи кількох юридичних осіб, при цьому сама реорганізована юридична особа фактично продовжує існувати і після завершення процесу такої реорганізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства» злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення акціонерного товариства здійснюються за рішенням загальних зборів, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів влади.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства.
Відповідно до ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов'язальних правовідносинах.
Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.
Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов'язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред'явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).
Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося.Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ (ч. 5 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, законодавець установив правило про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за всіма зобов'язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.
У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов'язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №922/4109/19.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19), за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками); після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові наголосила, що у зв'язку з передачею ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" боргу до ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" через проведення реорганізації шляхом виділу замість одного боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" у відповідному зобов'язанні з'явилися два боржники: основний боржник - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" та субсидіарний боржник - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської", оскільки останнє не вибуло із зобов'язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у господарській справі № 905/1956/15, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для заміни в господарській справі № 905/1956/15 боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" на двох боржників ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" як основного боржника і ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" як субсидіарного боржника.
Одним з визначальних чинників для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов'язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №922/4519/14 (пункти 6.16-6.21) зазначила, що «враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов'язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов'язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов'язань.
Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.
Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.
Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).
Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі 905/1956/15.»
При цьому у пункті 6.23 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що: «у зв'язку із цим вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов'язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.»
Верховний Суд зазначає, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ГПК України). Відповідно, у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов'язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження.
У справі №922/4519/14 (справа, в якій Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позиції висловлену нею у постанові від 26.06.2019 справі № 905/1956/15) до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов'язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 слід розглядати ураховуючи і висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14, оскільки Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позицію, висловлену нею у постанові від 26.06.2019 у справі №905/1956/15.
Вищевказані правові висновки Верховного Суду у цих справах обґрунтовано тим, що до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли/чи перейшли зобов'язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом.
Системний аналіз положень частин третьої та четвертої статті 109 ЦК України дозволяє дійти висновку, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, настає лише щодо зобов'язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи, а не щодо зобов'язань, які виникнуть у майбутньому (після виділу).
У постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/11030/18 викладено правову позицію, що для здійснення заміни первісного боржника основним та субсидіарним, відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України, визначальним є, зокрема, момент створення нової юридичної особи шляхом виділення. Так, зобов'язання, які виникли після такого створення юридичної особи, виключають можливість понесення новоствореною юридичною особою, що утворена внаслідок виділу, відповідальності за зобов'язання юридичної особи з якої був здійснений виділ.
У зв'язку з цим для вирішення питання щодо можливості субсидіарної відповідальності юридичної особи, створеної шляхом виділу, важливим є і визначення моменту виникнення зобов'язань у основного боржника.
Судом встановлено, що на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київенерго», результати яких оформлено протоколом № 3/2017 від 13.11.2017, на виконання п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо обов'язку вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання (Публічного акціонерного товариства «Київенерго») вжито заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства «Київенерго» шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», статутний капітал якого становитиме 21672856,00 грн.
Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», які оформлено протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».
Крім того, позачерговими загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Київенерго», результати яких оформлено протоколом № 4/2017 від 22.12.2017, прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу (що є додатком до рішення).
Зокрема, п. 2.3 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що згідно ч. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині прав та обов'язків, а саме:
пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;
за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;
за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;
за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;
за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;
за зобов'язаннями, пов'язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов'язаннями, пов'язаними з власними або придбаними цінними паперами.
Пунктом 2.5 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що до моменту отримання Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов'язки (зобов'язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме Публічне акціонерне товариства «Київенерго», але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Пунктом 2.6 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» також в частині прав та обов'язків (зобов'язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та датою фактичної передачі прав та обов'язків (зобов'язань) за актами приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав та обов'язків (зобов'язань).
16.02.2018 проведена державна реєстрація Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 2.3. Статуту Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (протокол № 1/2017 від 22.12.2017) (далі - Статут), товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 4.2. Статуту предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі «Види діяльності» товариства зазначено: «Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний)».
Підсумковий (завершальний) розподільний баланс ПАТ «Київенерго» було складено 28.02.2018, в якому визначено, в якій частині ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником.
Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 1/2018 від 29.11.2018 (п. 2.1) погоджено підсумковий (завершальний) розподільний баланс між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» станом на 28.02.2018, з метою врахування змін у складі (вибуття та набуття) майна та загальної вартості майна, змін у складі та структурі майнових прав та обов'язків (зобов'язань), що виникли у результаті здійснення ПАТ «Київенерго» діяльності з розподілу та постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та які відображено в обліку у відповідності до п.п. 2.7, 2.8 протоколу № 4/2017 позачергових Загальних зборів ПАТ «Київенерго» від 22.12.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» (далі - поклажедавець) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі -зберігач) було укладено договори зберігання № 171008-К, № 175 (надалі -Договори), відповідно до умов яких позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв на зберігання мазут марки М-100 у загальній кількості 74839,072 тонн (в перерахунку на суху масу).
10 лютого 2009 року позивач, керуючись п.2.5 Договору №171008-К звернувся до відповідача з вимогою про повернення мазуту марки М-100 в кількості 40990,759 тонн (в перерахунку на суху масу) переданого за Договором №171008-К та мазуту марки М-100 в кількості 33848,313 тонн переданого за Договором №175 (в перерахунку на суху масу), з повідомленням позивача про банківські реквізити АК «Київенерго» для оплати послуг зі зберігання та наливу Мазуту, про порядок, умови та час подачі залізничних цистерн для його наливу до місця зберігання Мазуту М-100, а також повідомленням порядку, умов та час для проведення будівельно-монтажних робіт щодо підготовки схеми наливу мазуту в залізничні цистерни в місці зберігання Мазуту М-100 (до Філіалу «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго», адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4 та до Філіалу «Теплоелектроцентраль №6 Київенерго», адреса: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1а), що засвідчується листами №26/2 від 09.02.2009 року та №25 від 09.02.2009 року, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.
Відповідач своїми листами №Д19/1016 від 16 лютого 2009 року та №Д19/1017 від 16 лютого 2009 року повідомив позивача про неможливість виконання умов Договорів щодо повернення мазуту марки М-100 у зв'язку з технологічними причинами, пояснюючи це тим, що під'їзні колії електроцентралей постійно зайняті цистернами з мазутом, який зливається в резервуари, а тому технологічно на цей час процедуру наливу мазуту, з незалежних від відповідача причин, провести неможливо.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно - мазут марки-100, був отриманий позивачем, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» за Договором поставки №27/05м від 04.07.2008року.
Позивач за поставлений мазут розрахувався частково, у зв'язку з чим, 31.10.2008 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ресурси», укладено Додаткову Угоду №3 до Договору поставки №27/05м від 04.07.2008р., за умовами якої, позивач зобов'язувався повернути, а постачальник прийняти неоплачений товар в кількості 51711,975 тонн.
Судом було встановлено, що відповідач мазут марки М-100 загальною кількістю 74839,072 тонн заставною вартістю 164645958,40 грн., з яких 24627,097 тонн належить позивачу, 25381,67 тонн належить ТОВ «Торговий дім «Ресурси» та 24830,305 тонн належних ДП «Стальінвест'ТОВ «Донметалзбут» не повернув, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем та третіми особами відповідач не надав.
Тобто, спір у справі №41/207 виник з правовідносин, які не пов'язані з ліцензованою діяльністю з розподілу електричної енергії або майном, яке забезпечує діяльність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як оператора системи розподілу відповідно до ч. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Крім того, подаючи до суду заяву, заявник стверджує, що обов'язки боржника за судовим рішенням у справі №41/207 були передані від Акціонерного товариства «К.Енерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі».
Однак, суд вважає необгрунтованими вказані доводи заявника, оскільки з Розшифровки активів, зобов'язань та капіталу, що були передані до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (Додаток 2_П до підсумкового (завершального) розподільчого балансу) не вбачається, що зобов'язння за правовідносинами, якими були предметом розгляду у справі №41/207, були передані від Акціонерного товариства «К.Енерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі».
У частині 3 ст. 109 Цивільного кодексу України зазначено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Як вбачається з прохальної частини поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» до суду заяви, заявник просить суд замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження ВП№13930081) боржника Акціонерне товариство «К.Енерго» на двох боржників - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як основного боржника та Акціонерне товариство «К.Енерго» як субсидіарного боржника, стверджуючи, що зобов'язання за правовідносинами, які були предметом розгляду у справі №41/207, були передані від Акціонерного товариства «К.Енерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі».
Однак, оскільки в силу положень законодавства та Статуту Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» новостворена в результаті виділу юридична особа (Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі») є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», а судом встановлено, що зобов'язання, які були предметом дослідження у справі №41/207:
1) не пов'язані з ліцензованою діяльністю з розподілу електричної енергії або майном, яке забезпечує діяльність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як оператора системи розподілу відповідно до ч. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та
2) не були передані за розподільчим балансом від Акціонерного товариства «К.Енерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207 Акціонерного товариства «К.Енерго» на двох боржників - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як основного боржника та Акціонерне товариство «К.Енерго» як субсидіарного боржника.
Подібна правова позиція відносно того, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» не є правонаступником Акціонерного товариства «К.Енерго» за зобов'язаннями, не пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу, викладена у постанові Верховного Суді від 05.11.2020 у справі №910/1485/19.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 52, 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 26.12.2022.
Суддя О.М. Спичак