ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2022Справа № 910/5483/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"
про стягнення 6 821 760,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Савулій В. О.
від відповідача: Носик Б. М.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (далі - ТОВ "Алтаюр", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 6 821 760,00 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № ПК1/21 від 05.11.2021 в частині своєчасної поставки замовленого позивачем товару, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані штрафні санкції.
У позові АРМА просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 655 280, 00 грн., штраф у сумі 1 755 600,00 грн. та подвійний розмір штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором у сумі 3 410 880,00 грн., що разом становить 6 821 760,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Разом із позовом АРМА подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Алтаюр" і знаходяться у нього чи у інших осіб, а також, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах сум позовних вимог та судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 у задоволенні заяви АРМА про забезпечення позову було відмовлено з підстав, зазначених у цій ухвалі.
У строк, визначений законом, відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив про неправильний розрахунок штрафних санкцій. Зокрема, вказав, що позивач не врахував дату припинення дії умов договору, від чого залежить період обчислення пені та штрафу. Крім того, відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %.
Також ТОВ "Алтаюр" подало зустрічний позов про визнання недійсним листа-повідомлення № 1271/1-33-2217 від 18.02.2022 щодо розірвання в односторонньому порядку укладеного сторонами договору № ПК1/21 від 05.11.2021. Зазначений позов був поданий з порушенням процесуального строку, визначеного законом для подачі відзиву, тому зустрічний позов був повернутий заявнику без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022.
У підготовчому засіданні судом було розглянуте клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарської справи № 910/9125/22, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва, за позовом ТОВ "Алтаюр" до АРМА про визнання недійсним договору поставки № ПК1/21 від 05.11.2021, у якому судом було відмовлено з наступних підстав.
Згідно з приписами ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
У даному випадку суд врахував, що наявність господарської справи № 910/9125/22 не перешкоджає розгляду даної справи - № 910/5483/22, і матеріали цієї справи дозволяють суду під час її розгляду самостійно встановити та надати правову оцінку усім фактам та обставинам, викладеним сторонами у своїх заявах по суті позову, зокрема щодо виконання/невиконання відповідачем зобов'язання. Отже, суд визнав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі безпідставним, а тому відмовив у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
Після закриття підготовчого провадження від ТОВ "Алтаюр" надійшли клопотання (від 29.11.2022): клопотання про залишення позову АРМА без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України; про залишення позову АРМА без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України; клопотання про повернення справи на стадію підготовчого засідання.
Зазначені клопотання суд залишив без розгляду як такі, що були подані поза межами визначеного законом процесуального строку та без заяв про його поновлення, на підставі ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК України, відповідно до положень яких право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, клопотання, документи, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд залишає без розгляду у зв'язку із пропуском процесуального строку для їх подання.
Також під час розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю її направлення до Північного апеляційного господарського суду для перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 про повернення зустрічного позову. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2022, відмовив у його задоволенні з огляду на його безпідставність, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 17.10 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17, 19, 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або про повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження) - до суду апеляційної передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи (п. 17.11 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України). Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи (п. 17.12 вказаного розділу).
Проте, в даному випадку на адресу Північного апеляційного господарського суду були направлені матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2022, як це передбачено пунктом 17.10 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, а не всі матеріали справи, тому суд вважав, що підстав для зупинення провадження у справі № 910/5483/22 не існувало.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у своєму відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 05.11.2021 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (замовник) та ТОВ "Алтаюр" (виконавець) був укладений договір № ПК1/21 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується поставити та передати у власність замовнику мережеве обладнання ДК 021:2015 32420000-3 (апаратно-програмний комплекс для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні з монтажем та пусконалагодженням обладнання відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти товар і оплатити на умовах договору (п. 1.1).
Асортимент, кількість, комплектність, ціна товару визначена у специфікації (додаток), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). Загальна ціна цього договору становить 25 080 000,00 грн. відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору місцем поставки товару є адреса замовника: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; поставка здійснюється силами і засобами виконавця.
Виконавець здійснює поставку товару і монтаж та пусконалагодження товару не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами договору, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж 17.12.2021 (п. 3.2 договору). Моментом здійснення поставки товару є його отримання замовником з відповідними відмітками у товаросупровідний документації (видатковій накладній і акті монтажу та пусконалагодження товару) (п. 3.3 договору). Виконавець буде вважатись таким, який належно виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він у строк поставив товар з усією товаросупровідною документацією, яка вимагається законодавством України та цим договором у кількості та якості, передбаченими умовами цього договору, і здійснив монтаж та пусконалагодження товару на місцях його безпосередньої експлуатації (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1.1 договору виконавець зобов'язаний здійснити поставку товару в строк, визначений цим договором, та здійснити монтаж та пусконалагодження товару на місцях його безпосередньої експлуатації.
Згідно з п. 2.2, 2.3 договору оплата здійснюється на рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 6431010, шляхом безготівкового перерахування замовником на рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, монтажу та пусконалагодження товару. У разі затримки бюджетного фінансування оплата здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати отримання замовником асигнувань на свій реєстраційний рахунок (п. 2.5 договору).
Договір набирає чинності з моменту його укладення, а саме - з дати підписання сторонами договору і скріплення печаткою (за умови використання у своїй діяльності), і діє до 31.12.2021, а в частині зобов'язань, що лишились невиконаними, до їх повного виконання (п. 8.1).
Згідно з п. 9.3, 9.4 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір або припинити виконання умов договору, надіславши повідомлення виконавцю у разі невиконання або неналежного виконавцем своїх зобов'язань. У разі, якщо рішення про розірвання договору або припинення виконання умов договору приймається відповідно до умов п. 9.3, договір вважається розірваним або припиненим з дня одержання іншою стороною повідомлення про таке рішення.
У додатку до договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму 25 080 000,00 грн., його технічні характеристики та кількість.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Алтаюр" поставку обумовленого товару на суму 25 080 000,00 грн. у визначений договором строк (до 17.12.2021) не здійснило, а 18.01.2022 направило на адресу АРМА лист № 180/01-1, у якому вказало, що поставка товару затримується, оскільки країною більшості невід'ємних комплектуючих предмета закупівлі є Китай, у якому протягом 2021, у зв'язку з пандемією коронавірусу, неодноразово закривались термінали міжнародних вантажних портів та вводились інші обмеження міжнародної торгівлі. У цьому ж листі ТОВ "Алтаюр" зобов'язувалось виконати умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі щодо невиконання постачальником зобов'язання, а також щодо наявності підстав для нарахування пені та штрафу, визнаються сторонами, у той час, як спір між ними виник стосовно розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У договорі сторони також погодили (п. 6.2), що у разі порушення господарського зобов'язання замовник має право до виконавця застосувати штрафні санкції, а саме - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
А відповідно до п. 6.3 договору у разі, якщо виконавець не виконує зобов'язання за договором на день закінчення договору, розмір штрафних санкцій подвоюється.
На підставі викладеного, враховуючи підтверджений факт невиконання відповідачем зобов'язання (поставки товару) та зміст договору, суд вважає, що вимоги про нарахування штрафних санкцій позивачем заявлені правомірно.
Перевіривши правильність нарахування штрафу та пені, суд зазначає наступне.
Так, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленого в строк товару на суму 1 655 280,00 грн. за період з 18.12.2021 по 21.02.2022 та 7 % штрафу у сумі 1 755 600,00 грн. У своєму розрахунку АРМА пов'язує період нарахування пені з направленням 18.02.2022 відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з істотним порушенням договору, яке ТОВ "Алтаюр" отримало 22.02.2022, а тому позивач вважає, що згідно з п. 9.3, 9.4 договору він є розірваним з 22.02.2022.
Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки АРМА неправильно трактує відповідні положення закону та договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, а саме - з дати підписання сторонами договору та скріплення печаткою (за умови використання у своїй діяльності), і діє до 31.12.2021, а в частині зобов'язань, що лишилися невиконаними, - до їх повного виконання.
Таким чином, сторони за взаємною згодою чітко визначили термін дії договору - до 31.12.2021, а після закінчення строку договору він продовжує свою дію виключно в частині зобов'язань, що лишилися невиконаними. У той же час, штрафні санкції відповідно до чинного цивільного та господарського законодавства не є зобов'язаннями, а є різновидом правової відповідальності.
За змістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть реалізувати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З урахуванням цього розірванню підлягає чинний договір, а не договір, строк дії якого закінчився. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 р. у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19.
Отже, суд доходить висновку, що договір поставки № ПК1/21 від 05.11.2021 припинив свою дію 31.12.2021 за закінченням свого строку, а не 22.02.2022 у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку. Відтак, дія умов договору щодо відповідальності сторін за невиконання зобов'язань припинилася зі спливом строку дії договору, а саме - 31.12.2021 року, що виключає можливість застосування цих умов договору після вказаної дати, а значить - відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язання після 31.12.2021 року.
Провівши перерахунок заявлених штрафних санкцій з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню подвійна сума пені 702 240,00 грн. (351 120,00 * 2) за період з 18.12.2021 по 31.12.2021, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач. А у задоволенні штрафу в сумі 1 755 600,00 грн. суд відмовляє, оскільки прострочення зобов'язання мало місце з 18.12.2021 по 31.12.2021, а тому 30-денний термін для його нарахування, передбачений договором, не настав.
Отже, позов АРМА підлягає частковому задоволенню.
Також суд розглянув заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90 % від заявленої у позові суми, у якій ТОВ "Алтаюр" послалось на обставини, які не залежали від волі відповідача (невиконання поставки його контрагентами), відсутність контролю з боку позивача за строками поставки, завищений розмір неустойки, відсутність доказів, що свідчать про погіршення фінансового становища позивача. За результатами розгляду вказаної заяви суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також за приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.
У даному випадку суд вважає, що відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов'язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.
Доводи відповідача про те, що невиконання іноземними контрагентами відповідача призвело до порушення ТОВ "Алтаюр" обов'язків договору поставки, суд відхиляє, оскільки вказані відповідачем обставини не підтверджені належними доказами.
Також з цього приводу суд зазначає, що карантин, який діє і на час розгляду даної справи був введений на всій території України з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами). Тобто, на момент укладення договору поставки (у листопаді 2021) відповідач був обізнаний про вказані обставини, зокрема, про наявність карантинних обмежень, введених у 2020 році, у тому числі й у країні виробника комплектуючих деталей (КНР), а тому мав зважати на них під час підписання договору для належного виконання зобов'язань з поставки позивачу замовленого товару. Отже, посилання відповідача на вказані обмеження не є підставою для звільнення його від відповідальності за договором.
При цьому слід зазначити, що ТОВ "Алтаюр" здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому має враховувати відомі йому обставини при плануванні обсягів поставки продукції своїм контрагентам, щоб уникати прострочення зобов'язання.
Водночас, суд вважає, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні договору закупівлі, та сума пені не є значною у порівнянні з ціною договору (25 080 000,00 грн.). З іншого боку, неналежне виконання постачальником зобов'язань вплинуло й на інтереси замовника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору (отримання обладнання), а також досягнення мети неустойки - стимулювання відповідача до належного виконання зобов'язання.
Посилання ТОВ "Алтаюр" на нездійснення позивачем контролю за строками поставки суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 4.4.1 договору закріплене право позивача контролювати поставку в строк, встановлений договором, у той час, як за умовами п. 4.1 договору здійснення поставки в строк є обов'язком виконавця.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов'язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) у визначеному судом розмірі, при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за заяву АРМА про забезпечення позову - на позивача, у зв'язку з відмовою у цій заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про стягнення 6 821 760,00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 56/21 офіс 8.4, ідентифікаційний код 37210479) на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 41037901) пеню в сумі 702 240 (сімсот дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 533 (десять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 60 коп.
У решті вимог - відмовити.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 13 грудня 2022 року.
Повний текст рішення складений 23 грудня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.