ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.12.2022Справа № 910/8441/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО"
до фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни
про стягнення 102 739,84 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" (далі - позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення 102 739,84 грн, з яких 86 560,70 грн - основний борг, 8 569,51 грн - інфляційні втрати, 1 074,30 грн - 3% річних, 6 535,33 грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 28 від 19.05.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8441/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 06.09.2022 була отримана позивачем та відповідачем - 23.09.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.
03.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з якими представник відповідача ознайомився 04.10.2022, що підтверджується розпискою представника на клопотанні про ознайомлення.
09.10.2022 від відповідача, у встановлений судом строк (здано до відправлення відділенню зв'язку 06.10.2022), надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у даній справі, вказуючи, що позивачем не забрано товару у відповідача, який останній мав бажання повернути.
09.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем заперечуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
19.05.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 28 (далі - договір), за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари постачальника на умовах цього договору, згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які є невід'ємною частиною цього договору.
Вказаний договір укладено сторонами з протоколом розбіжностей.
Відповідно до п. 3.3 договору ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно з відповідними накладними за цим договором.
Згідно з п. 3.7 договору оплата за товар здійснюється протягом 90 календарних днів від дати поставки, за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 3.6.
Як погоджено сторонами, п. 4.3 договору передбачає право покупця повернути товар та випадки, за яких здійснюється таке повернення, серед яких, зокрема (згідно протоколу розбіжностей): угода між сторонами, наявність заборони реалізації товару чи вилучення товару з вільного обігу у встановленому законом порядку; наближення спливу терміну реалізації або строку придатності товару; закінчення реалізації (продажу) та/або терміну (строку) придатності товару.
У випадку прийняття покупцем рішення про повернення товару постачальникові, покупець письмово або в електронному вигляді повідомляє постачальника про кількість і вартість товару, а також причини, з яких товар підлягає поверненню, місце та час передачі товару постачальнику (п. 4.5 договору).
Відповідно до п. 4.6 договору постачальник зобов'язаний за власний рахунок протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення про повернення товару вивести товар, вказаний у повідомленні покупця.
Повернення оформлюється відповідною накладною на повернення (п. 4.7 договору).
Згідно з п. 4.8 договору вартість товару, що повертається, зараховується сторонами у рахунок зменшення належних покупцеві до сплати постачальнику грошових коштів за цим договором. У випадку, якщо у покупця немає грошового зобов'язання та/або боргу перед постачальником, постачальник зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати виставлення покупцем рахунку сплатити (повернути) 100% сплаченої вартості повернутого товару.
Згідно з п. 4.9 договору у випадку невивезення постачальником товару, який мав бути повернутий, покупець має право притримати оплату вартості товару, який був поставлений до і після вимоги про таке вивезення постачальникові до моменту фактичного вивезення товару постачальником. Сторони домовились, що таке притримання оплати вартості поставленої партії товару не буде вважатись простроченням оплати.
Як погоджено в п.п. 9.1 та 9.2 договору, вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання та закінчується 31.12.2021.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем на підставі накладної від 30.10.2021 № ЛВА00114211 поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 19 028,70 грн, на підставі накладної від 25.12.2021 № ЛВА00148623 на суму 29 686,80 грн, на підставі накладної від 25.12.2021 № ЛВА00148624 на суму 1 518,00 грн, на підставі накладної від 25.12.2021 № ЛВА00148626 на суму 9 915,30 грн, на підставі накладної від 25.12.2021 № ЛВА00148682 на суму 14 963,40, на підставі накладної від 25.12.20.21 № ЛВА00148683 на суму 6 574,80 грн, на підставі накладної від 25.12.2021 № ЛВА00149008 на суму 8 215,50 грн, на підставі накладної від 28.12.2021 № ЛВА00149800 на суму 5 087,10 грн, на підставі накладної від 28.12.2021 № ЛВА00149802 на суму 2 748,00 грн, на підставі накладної від 30.12.2021 № ЛВА00150808 на суму 3 726,00 грн, на підставі накладної від 31.12.2021 № ЛВА00152467 на суму 4 125,00 грн.
У позові позивачем зазначається, що відповідно до умов договору оплата товару згідно з видатковими накладними мала здійснюватись за поставкою від 30.10.2021 - 28.01.2022, за поставками від 25.12.2021 - 25.03.2022, за поставками від 28.12.2021 - 28.03.2022, за поставкою від 30.12.2021 - 30.03.2022, а за поставкою 31.12.2021 - 31.03.2022.
Як вказується позивачем в позові, оплаченою частково є накладна від 30.10.2021 № ЛВА00114211 на суму 19 028,70 грн, зокрема, в розмірі 19 027,90 грн та заборгованість по якій становить 0,80 грн, а загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та не оплачений товар становить 86 560,70 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідачем вказується, що розпорядженням Броварської міської ради у періоди оплати за поставлений позивачем товару було заборонено продаж алкоголю на території Броварського району, а переважна кількість поставленого позивачем товару є алкогольними виробами. Також відповідач вказує на те, що позивачем не здійснено вивезення залишків нереалізованого товару. Крім того, відповідачем вказується, що у зв'язку з військовою агресією проти України відповідач зазначала збитків на суму понад 10 000 000,00 грн, а тому вона не має фізично можливості виконувати свої зобов'язання в повному обсязі.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Так, сторонами у п. 3.7 договору погоджено, що оплата за товар здійснюється протягом 90 календарних днів від дати поставки.
Таким чином, поставлений товар мав бути оплачений відповідачем за останньою поставкою від 31.12.2022 до 31.03.2022 включно.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що він у листі від 01.03.2022 просив позивача забрати нереалізований ним товар, оскільки відповідачем не надано доказів існування такого листа, а також доказів направлення такого листа позивачу.
Крім того, відповідачем не доведено, що він звертався до відповідача в письмовій або електронній формі з повідомленням про повернення такого товару відповідно до п.п. 4.5-4.7 договору.
Щодо долученої відповідачем до відзиву на позов роздруківки електронного листування суд зазначає, що з вказано листа неможливо встановити його адресатів, та зі змісту такого листа не вбачається вимоги про повернення товару, адресованої позивачу у даній справі, з зазначенням залишків товару та місця, з якого позивач має здійснити його вивезення.
Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не доведено факту звернення до позивача з вимогою про повернення товару з зазначенням залишків нереалізованого товару.
Щодо тверджень відповідача про неможливість його реалізації у зв'язку з введеною забороною на продаж алкогольних виробі на території Броварського району, суд зазначає про наступне.
Так, товари були поставлені відповідачу до запровадження такої заборони, а саме в період з 30.10.2021 по 31.12.2021, тому у відповідача була можливість їх реалізації до запровадження воєнного стану в Україні, а нереалізовані залишки відповідач у даній справі міг повернути позивачу до моменту звернення останнього до суду з даним позовом (29.08.2022).
Проте, відповідачем під час даної справи не надано суду доказів, які б підтверджували кількість нереалізованого товару, а також доказів звернення до позивача з повідомленням про повернення залишків нереалізованого товару.
При цьому, судом також не беруться до уваги твердження відповідача про неможливість фізично виконати свої зобов'язання через понесення збитків з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення позовних вимог у даній справі щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 86 560,70 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 535,33 грн пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку, порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну пеню в розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору, тобто позивачем застосовано саме розмір пені передбачений умовами договору (0,05%), оскільки розмір подвійної облікової ставки НБУ був більшим за такий розмір. Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме з відповідача підлягає стягненню 6 535,33 грн пені.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 074,30 грн 3% річних, 8 569,51 грн інфляційних втрат.
Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме з відповідача підлягає стягненню 1 074,30 грн 3% річних та 8 569,51 грн інфляційних втрат.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР АЛКО" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, 9, код 42784646) основний борг в сумі 86 560,70 грн (вісімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп.), пеню в розмірі 6 535,33 грн (шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять грн 33 коп.), втрати від інфляції в розмірі 8 569,51 грн (вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн 51 коп.), 3% річних в розмірі 1 074,30 грн (одна тисяча сімдесят чотири грн 30 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 26.12.2022.
Суддя О.Г. Удалова