ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2908/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерфорс", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 689 634 грн 98 коп. за договором поставки від 12.04.2021 № 20/416
Представники:
від позивача: Сокуренко А.Ю., витяг ЄДР, представник;
від відповідач: Яковлєва А.В., ордер АЕ №1161570 від 02.11.2022, адвокат.
СУТЬ СПОРУ:
Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 05.09.2022 № 20/107, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерфорс" заборгованість у загальному розмірі 689 634 грн 98 коп., з яких: 508 385 грн 20 коп. - попередня оплата, 91 509 грн 34 коп. - пеня за порушення строків поставки товару, 50 838 грн 52 коп - штраф за порушення строків поставки товару, 21 352 грн 18 коп. - пеня за порушення строку повернення попередньої оплати, 17 549 грн 74 коп. - 30% річних за порушення строку повернення суми попередньої оплати, відповідно до умов договору поставки від 12.04.2021 № 20/416.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної поставки оплаченого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду від 14.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 06.10.2022.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2022 підготовче засідання відкладене на 03.11.2022, у зв'язку із неявкою відповідача та ненаданням ним витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження за клопотанням сторін, підготовче засідання відкладене на 22.11.2022.
21.11.2022 на електронну адресу суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву від 21.11.2022, в якому зазначив, що відповідно до специфікації № 3 від 20.07.2021 до спірного договору поставка товару відповідачем здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010) склад покупця: Україна, Запорізька область, Васильківський район, село Мала Білозірка, Веселівске шосе, 7 км. Проте, Малобілозірська сільська територіальна громада з кінця лютого 2022 відноситься до територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні, блокуванні, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022. № 75. Таким чином, здійснення постачання товару за зазначеної у специфікації № 3 адресою не
було можливо, оскільки позивачем не була повідомлена відповідачу інша адреса постачання
товару. 01.06.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 25/1 -КО, в якому повідомив, що комплект фільтрів знаходиться в порту м. Салоники, Греція з 07.03.2022, у зв'язку з введенням воєнного стану та про неможливість його постачання за адресою, вказаною в специфікації № 3. Відповідач повідомив позивача, що йому стало відомо 31.05.2022 про організацію позивачем складу у м. Запоріжжі. Таким чином, у зв'язку з неможливістю доставки товару в порт м. Одеса та неможливістю його подальшого зберігання в порту м. Салоники, відповідачем запропоновано позивачу здійснити постачання товару автомобільним транспортом та збільшити вартість товару у специфікації № 3, у зв'язку зі збільшенням витрат на його транспортування. Листом від 02.06.2022 № 06-22/3 позивач відмовився збільшувати вартість товару за специфікацією № 3 та зазначив, що у випадку не поставки товару до 15.06.2022 на склад у м. Запоріжжя, буде вимагати розірвання договору та повернення попередньої передоплати та штрафних санкцій. При цьому, попередня оплата, повернення якої вимагає позивач, становить 508 385 грн 20 коп., а загальна сума усіх нарахованих штрафних санкцій в сукупності складає 181 249,78 грн. Відповідач просить суд врахувати, що протягом 2020 - 2022 підприємство відповідача знаходиться в тяжкому матеріальному стані, через пандемію гострої респіраторної хвороби СOVID-19 та воєнний стан в України. Згідноз фінансовою звітністю відповідача від 01.01.2022 його збитки складали 1 426 500,00 гри. З введенням воєнного стану відповідач призупинив свою господарську діяльність. Відповідно до відомостей про трудові відносини осіб та період проходженні військової служби за 2 квартал 2022 усі працівники ТОВ «Аерфорс» припинили трудові відносини з підприємством. У зв'язку із зазначеними обставинами, відповідач просив суд зменшити загальну суму усіх нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90% та стягнути штрафні санкції у загальному розмірі 18 124 грн 98 коп.
Ухвалою господарського суду від 22.11.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.12.2022.
12.12.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну місцезнаходження від 05.12.022 № б/н.
У судовому засіданні14.12.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладений у позові; представник відповідача просив зменшити розмір штрафних санкцій, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
12.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерфорс" (постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 20/416 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна, кількість, код за УКТЗЕД, строк поставки якого вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.
За умовами п. 2.1. договору вартість договору на момент підписання становить без ПДВ - 791 058,84 грн., ПДВ 20% - 158 211,77 грн., з ПДВ - 949 270,611 грн.
Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід'ємними частинами даного договору (п. 2.2. договору).
Згідно з п.3.1. договору умови поставки товару вказуються в специфікаціях до договору. Право власності на товар переходить до покупця змоменту підписання покупцем видаткової накладної.
Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі.
Оплата здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 4.2., 4.3. договору).
У п. 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки понад 10 календарних днів постачальник, починаючи з 11-го дня прострочення, зобов'язаний сплатити покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.
За порушення строків поставки, заміни, усунення дефектів і відшкодування вартості дефектного товару понад 20 календарних днів постачальник зобов'язаний додатково сплатити покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості зазначеного товару, при простроченні понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості зазначеного товару, а також постачальник відшкодовує покупцеві збитки, що виникли у зв'язку з простоєм неякісного, дефектного товару.
За умовами п. 7.3. договору у разі здійснення покупцем передплати і, якщо постачальник порушив строк поставки більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання товару та вимагати повернення раніше сплачених сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця. Отриманим постачальником повідомлення вважається після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем за адресою постачальника, вказаною в цьому договорі. При несвоєчасному поверненні передплати постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від суми, що підлягає поверненню за кожен день прострочення і сплачує покупцеві 30% річних від несвоєчасно повернутої суми, за користування грошовими коштами, відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.07.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Сторонами підписано специфікацію № 3 від 20.07.2021 до договору (надалі - специфікація), в якій сторони погодили найменування товару, його кількість ціну та загальну вартість (а.с. 19)
Відповідно до п. 1 специфікації загальна сума договору з урахуванням специфікації складає: без ПДВ - 8 610 143,45 грн., ПДВ 20% - 1 722 028,69 грн., разом з ПДВ - 10 332 172,14грн.
Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах DDР (Інкотермс - 2010) склад покупця за адресою: Україна, Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозерка, Веселівське шосе,
7км. (п. 2 специфікації).
Пунктом 3 специфікації визначені умови оплати: оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату товару у два етапи:
1) на умовах попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару у цій специфікації, що становить: без ПДВ - 423 654,32 грн., ПДВ - 20% - 84 730,87 грн., разом з ПДВ - 508 385,19грн.;
2) на умовах відстрочки платежу, яка складає 10 календарних днів, з дати прийняття товару на складі покупця та підписання видаткової накладної та інших супровідних документів уповноваженим представником покупця у розмірі 50% вартості товару у цій специфікації, що становить: без ПДВ - 423 654,33грн., ПДВ 20% - 84 730,87грн., разом з ПДВ - 508 385,20 грн.
У п. 5 специфікацій сторони погодили строк поставки: 70 календарних днів з дати отримання передоплати з правом дострокової поставки.
На виконання умов договору та специфікації відповідач виставив для оплати рахунок № 52 від 26.07.2021 на суму 508 385 грн 20 коп., який був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від19.08.2021 № 497985 (а.с. 21).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору та специфікації в узгоджений сторонами строк після отримання передплати товар не поставив, у зв'язку із чим 14.07.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про повернення раніше сплачених сум за договором від 01.07.2022 № 20/78 (а.с. 27-28, 29).
23.07.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією від 19.07.2022 № 20/85, в якій вимагав сплатити на користь позивача неустойку та штраф за порушення строків поставки товару (а.с. 24-25, 26).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження задоволення відповідачем повідомлення позивача, надання ним відповіді на пред'явлену позивачем вимогу або поставки позивачу товару на суму 508 385 грн. 20 коп.
На підставі п. 7.2 договору позивачем нараховані відповідачу до сплати пеня у розмірі 91 509 грн 34 коп. за період з 08.11.2021 по 06.05.2022, та штраф в сумі 50 838 грн 52 коп.
На підставі п. 7.3. договору позивачем нараховані відповідачу до сплати пеня в сумі 21 352 грн 18 коп. за період з 22.07.2022 по 01.09.2022 та 30% річних у розмірі 17 549 грн 74 коп. за той самий період .
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем або поставки товару позивачу сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, встановлення факту здійснення позивачем оплати товару, факту не здійснення відповідачем поставки товару, правомірності вимоги позивача про стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару та штрафних санкцій.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За нормами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
У цьому зв'язку та з огляду на умови договору, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 508 385 грн. 20 коп. перераховані позивачем на виконання умов договору, в той час як відповідачем свої зобов'язання виконані не були, доказів повернення передоплати у вказаному розмірі чи поставки товару матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" в частині стягнення з відповідача передплати за непоставлений товар у розмірі 508 385 грн 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що з огляду на тривалість порушення строків поставки товару, позивачем правомірно нараховані пеня та штраф на підставі п. 7.2 договору.
Позивач просить одночасно стягнути з відповідача за порушення умов договору як штраф, так і пеню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та штрафу судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.
Крім того, у п. 7.3. договору сторони погодили, що у разі здійснення покупцем передплати і, якщо постачальник порушив строк поставки більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання товару та вимагати повернення раніше сплачених сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця. Отриманим постачальником повідомлення вважається після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем за адресою постачальника, вказаною в цьому договорі. При несвоєчасному поверненні передплати постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від суми, що підлягає поверненню за кожен день прострочення і сплачує покупцеві 30% річних від несвоєчасно повернутої суми, за користування грошовими коштами, відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про повернення раніше сплачених сум за договором від 01.07.2022 № 20/78, у зв'язку із чим, відповідно до умов п. 7.3. договору, повідомлення вважається отриманим відповідачем 19.07.2022, відповідно повернути суму передплати на вимогу позивача відповідач повинен був у строк до 22.07.2022 включно.
Господарський суд зазначає, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем суми передплати на вимогу позивача, останнім правомірно нараховані пеня та 30% річних на підставі п. 7.3. договору.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 30% річних судом встановлено, що останнім невірно визначено початок періоду нарахування, оскільки, як встановлено вище судом, відповідач повинен був повернути суму передплати на вимогу позивача у строк до 22.07.2022 включно.
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 23.07.2022 по 01.09.2022 в сумі 20 843 грн 79 коп. та 30% річних за вказаний період у розмірі 17 131 грн 88 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 508 385 грн. 20 коп. попередньої оплати, 91 509 грн 34 коп. - пені на підставі п. 7.2 договору, 50 838 грн 52 коп. штрафу, 20 843 грн 79 коп. - пені на підставі п. 7.3 договору, 17 131 грн 88 коп. - 30% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до 18 124 грн 98 коп. суд зазначає таке.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У частині 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Отже зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був поставити спірний товар у строк до 28.10.2021.
Відповідачем не зазначено причин несвоєчасної поставки товару позивачу у вказаний строк та не доведено поважності причин пропуску такого строку, який настав задовго до початку військових дій на території України.
Водночас, господарський суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Положення аналогічно змісту містяться і у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Таким чином, посилання відповідача на фінансові труднощі не звільняє його від відповідальності.
Дослідивши доводи відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та подані докази, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказані відповідачем обставини не є винятковими. Господарський суд зазначає, що під час війни сторони знаходиться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії Російської Федерації.
Зважаючи на встановлені обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів сторін, господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та відмову у задоволенні клопотання відповідача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерфорс" (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 1а, офіс 613, код ЄДРПОУ 35607849) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, буд. 10-г, корпус С, код ЄДРПОУ 00191218) 508 385 грн 20 коп. (п'ятсот вісім тисяч триста вісімдесят п'ять грн 20 коп.) передплати, 91 509 грн 34 коп. (дев'яносто одну тисячу п'ятсот дев'ять грн 34 коп.) пені за порушення строку поставки товару, 50 838 грн 52 коп. (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 52 коп.) штрафу за порушення строку поставки товару, 20 843 грн 79 коп. (двадцять тисяч вісімсот сорок три грн 79 коп.) пені за несвоєчасне повернення передплати, 17 131 грн 88 коп. (сімнадцять тисяч сто тридцять одну грн 88 коп.) 30% річних за несвоєчасне повернення передплати, 10 330 грн 63 коп. (десять тисяч триста тридцять грн 63 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.12.2022
Суддя І.А. Рудь