ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 157/1254/22 пров. № А/857/15848/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.;
суддів - Кухтея Р.В., Обрізка І.М.;
за участю секретаря судового засідання - Максим Х.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України на рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року у справі № 157/1254/22 (головуючий суддя Тімонова В.М., м. Камінь-Каширський) за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колєснік Богдан Володимирович до Департаменту патрульної поліції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
13 жовтня 2022 року Колєснік Богдан Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся у Камінь-Каширський районний суд Волинської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 5982454 від 05.10.2022, винесену інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Житомирській області ДПП Данилко О.Б., а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стягнути понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна протиправно притягнула його до адміністративної відповідальності за здійснення руху транспортним засобом заднім ходом на перехресті вул. Перемоги та пр. Визволення у м. Житомирі та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за відсутності належних доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колєснік Богдан Володимирович до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектор 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Данилко Олена Борисівна, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.
Постанову інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данилко Олени Борисівни від 05 жовтня 2022 року серії ЕАР №5982454 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано.
Провадження по адміністративній справі закрито.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 496,20 гривень (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) судового збору та 3300 гривень (три тисячі триста гривень) витрат на правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року, відповідач - Департамент патрульної поліції України подав апеляційну скаргу у якій просить, скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що інспектором дотримано процедуру оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та встановлено порушення позивачем вимог п. 10.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також, апелянт звертає увагу на те, що стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу свідчать про неспівмірність вказаних витрат до ціни позову. З огляду на зазначені обставини, скаржник вважає, що наявні усі підстави для задоволення його апеляційної скарги.
16 грудня 2022 року представником позивача Шахна А.Л. подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року - без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, постановою інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данилко О.Б. серії ЕАР № 5982454 від 05.10.2022 накладено на ОСОБА_1 штраф за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 510 грн.
Відповідно до вказаної вище постанови, 05.10.2022 року о 13.29 год в м. Житомир на пр. Визволення, 11, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив рух заднім ходом на перехресті вул. Перемоги та пр. Визволення та на пішохідному переході, чим порушив п. 10.10. Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятою постановою інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данилко О.Б. серії ЕАР № 5982454 від 05.10.2022, позивач оскаржив її в Камінь-Каширський районний суд Волинської області, де просив визнати протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору дійшов до висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, у наявності є лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки відповідач, до якого позивач звернувся до суду з даним позовом, не є належною особою до якої може бути пред'явлено позов у спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олени Борисівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5982454 від 05.10.2022 передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі зазначено Департамент патрульної поліції.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) регламентовано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У силу ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.2 ст.122, покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, у даному випадку - від імені Управління патрульної поліції в Житомирській області.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а,
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Управління патрульної поліції в Житомирській області, від імені якого виступає інспектор 1 батальйону 3 роти УПП в Житомирській області Данилко О.Б., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Управління патрульної поліції в Житомирській області, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Належним відповідачем у даній справі є Управління патрульної поліції в Житомирській області, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами ст.48 КАС України змінити первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим Управління патрульної поліції в Житомирській області до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було.
За приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежних відповідачів, оскільки ч. 7 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
У відповідності до ч. 4 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «… позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.
Колегія суддів також зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. (справа №724/716/16-а).
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції враховуючи норму ч. 7 ст. 139 КАС України дійшов до висновку, що оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колєснік Богдан Володимирович до Департаменту патрульної поліції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, то як наслідок у задоволенні стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 3300 грн та судового збору у сумі 496,20 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 229 ч. 4, 242, 272, 286, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України задовольнити частково, рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року у справі № 157/1254/22 - скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колєснік Богдан Володимирович до Департаменту патрульної поліції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 26 грудня 2022 року.