Справа № 487/1975/22
Провадження № 2/487/1581/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
13 грудня 2022 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Горохівського О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 02.04.2021 в сумі 295000 доларів США та за договором позики від 01.06.2021 в сумі 834850 доларів США, з яких: 295000 доларів США борг за договором позики та 539850 доларів США - пеня.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказував, що 02.04.2021 він передав відповідачу в позики грошові кошті у сумі 295 000 доларів США, що підтверджується відповідною власноручно написаною розпискою та строк повернення коштів за вказаним договором 31.12.2021, проте в обумовлений сторонами строк відповідач гроші не повернув. Окрім того, 01.06.2021 між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, яка складає 8102883 грн. (п.1). Згідно п. 2 Договору отримані на умовах цього договору кошти позичальник зобов'язується повернути також в національної валюті, відповідно еквіваленту суму 295 000 доларів США, строк повернення коштів, за домовленістю між сторонами, здійснюється до 31.12.2021 (п.4) та позичальник зобов'язується повернути позику в іноземній валюті у доларах США (п.4.2). З метою отримання грошових коштів відповідачем була оформлена розписка 01.06.2021, на підтвердження факту отримання від позивач в позику 295000 доларів США та обов'язок повернути кошти до 31.12.2021. Згідно п. 7 Договору позики від 01.06.2021, у разі несвоєчасного повернення коштів, винна сторона повинна сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позики, розмір пені за період з 31.12.2021 по 01.07.2022 , виходячи з суми боргу 295000 доларів США, становить 539850 доларів США.
Ухвалою від 08.07.2022 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судового засідання.
11.10.2022 представник позивача надала до суду заяву про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою від 11.10.2022 закрите підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
13.12.2022 представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просила про їх задоволення, надала згоду на ухвалення заочного рішення, також суду надані оригінали розписок від 02.04.2021, 01.06.2021 та договір позики від 01.06.2021.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився та представник позивача проти такого вирішення справи не заперечувала.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що 02.04.2021 ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 295000 доларів США, що еквівалентно 8210646 грн., які зобов'язався повернути до 31.12.2021, про що в той же день 02.04.2021 була складена.
Крім того, 01.06.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у національної валюті 8102883 грн., що на день укладення договору еквівалентно 295000 доларів США за офіційним курсом НБУ (п.1 Договору) , отримані на умовах цього договору кошти, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю також в національній валюті відповідно еквіваленту суми 295000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату вказану у п. 4 цього договору (п. 2 Договору), за домовленістю сторін повернення позики здійснюється до 31.12.2021 (п. 4 Договору).
На підтвердження отримання грошових коштів за Договором позики, 01.06.2021 була складена розписка, згідно якої ОСОБА_2 засвідчив факт отримання від ОСОБА_1 01.06.2021 грошових коштів в сумі 8102883 грн., що на день передачі складає еквівалент суми 295000 доларів США, на умовах Договору позики від 01.06.2021 та зобов'язався повернути грошові коштів в строк до 31.12.2021.
Проте, відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання за договорами позики не виконав, суму позики не повернув, судом оглянути оригінали розписок від 02.04.2021 і 01.06.021 та договір позики від 01.06.2021.
Наявність оригіналом боргових розписок у позивача (кредитора), з урахуванням положень ст. 545 ЦК України, свідчить про те, що боргові зобов'язання на момент розгляду справи судом не виконані.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зважаючи на вище викладене, суд вважає, що між сторонами виникло зобов'язання із договорів позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача.
Договір позики від 02.04.2021 оформлений письмовою розпискою, складеною відповідачем, яку було передано позивачу, та яка є борговим документом.
01.06.2021 між сторонами укладено Договір позики та 01.06.2021 також оформлена письмова розписка, яка складена відповідачем, яку було передано позивачу, та яка є борговим документом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, на переконання суду, надані суду позивачем докази підтверджують той факт, що між сторонами по справі були укладені договори позики, які підтверджують факт отримання відповідачем коштів у борг у позивача в сумі 295000 доларів США і 8210646 грн..
Як вбачається зі змісту розписки від 02.04.2021, відповідач отримав в борг суму в іноземній валюті - 295000 доларів США.
Стягнення грошових коштів саме у іноземній валюті відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Так, відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом КабінетуМіністрів Українивід 19лютого 1993року №15-93«Про системувалютного регулюванняі валютногоконтролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 533ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу у валюті, визначеній договором від 02.04.2021, у розмірі 295000 доларів США.
Проте, враховуючи, що за умовами Договору позики та розписки про отримання грошових коштів в позику від 01.06.2021, ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у національної валюті 8102883 грн., що на день укладення договору еквівалентно 295000 доларів США за офіційним курсом НБУ, тобто фактично у позику були передані кошти в національній валюті гривні, за змістом Договору позики (п. 2) позичальник повинен повернути позику в національній валюті, відповідно до еквіваленту суми 295000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату фактичного повернення грошових коштів, вказаних позовних вимог не заявлено, а позивач просить стягнути на його користь за Договором позики 295000 доларів США, що суперечить змісту договору, тому суд вважає, що за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов'язання повернути борг саме у національній валюті - гривні у розмірі 8102883 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, визначеному договором позики від 01.06.2021, у розмірі 8102883 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Позивач також просив стягнути 1% пені від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 7 договору позики від 01.06.2021, сторона винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Ця умова поширюється і на випадок відмови від отримання письмового повідомлення про час повернення боргу.
Встановлено, що за договором позики від 01.06.2021 сума боргу складає 8102883 грн. строк повернення до 31.12.2021 включно, а отже за період з 01.01.2022 по 01.07.2021, період в межах позовних вимог, підлягає нарахуванню пеня встановлена п. 7 цього договору.
Розрахунок здійснюється за формулою: Пеня = С x РП x Д : 100, де С - Сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення. Вказаний відсоток: 1% на день.
Отже, розмір пені за несвоєчасне поверненні грошових коштів становить 14 747 247,06 грн. (8 102 883,00 x 1 x 182 : 100 = 14 747 247,06 грн.) та вказана сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12405 грн.
Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольни частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.04.2021 в сумі 295000 (двісті дев'яноста п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.06.2021 у сумі 8102883 (вісім мільйонів сто дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. та пеню у сумі 14 747 247,06 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 12405 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 23.12.2022.