ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 810/1961/16
адміністративне провадження № К/9901/28309/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року (Судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.),
у справі № 810/1961/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві,
Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені, -
ВСТАНОВИВ:
10 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - позивач, ТОВ «Васт-Транс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило: зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 98 241, 00 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 11.06.2012 по 29.08.2016 у розмірі 60 838,11 грн (а.с. 4-8, 90-93).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року позов задоволено частково: зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1) суми податку на додану вартість у розмірі 98 241, 00 грн. за грудень 2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1) пеню у розмірі 38 546,20 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, скасовано постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтував тим, що суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення статті 200 Податкового кодексу України та не надав належної оцінки діям відповідача щодо порушення строків проведення перевірки звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року не надано належної оцінки листуванню Товариства з відповідачами з 2013 по 2016 рік щодо результатів перевірки та направлення висновку до Казначейства. Бюджетне відшкодування не погашене і кінцевий термін нарахування пені не наступив, а отже не наступив і момент початку відліку строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені.
Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2012 року позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, у рядку 23.1 якої було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 98 241,00 грн. (а.с. 10-17). До вказаної декларації позивачем подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) (а.с. 14) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року) (а.с.15).
Відповідно до квитанції № 2 вказану декларацію було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі 20.01.2012 року та зареєстровано за №9014211960 (а.с. 18).
З огляду на викладене та зважаючи на приписи пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України Товариством було заявлено про стягнення на його користь суму пені за несплату бюджетного відшкодування за період з 03.03.2012 року по 07.06.2016 у розмірі 67 711 грн.
Судами також встановлено, що в матеріалах справи містяться запити позивача до відповідача про надання інформації щодо результатів перевірок заявленої до відшкодування у декларації з ПДВ за грудень 2011 року суми податку у розмірі 98 241,00 грн та про направлення відповідачем до органу державного казначейства висновку про відшкодування ТОВ «Васт-Транс» підтверджених сум податку ПДВ та пені (а.с. 30, 31, 32, 40, 42).
У відповідь на вказані запити податковими органами було надано позивачу загальну інформацію щодо обсягів вже відшкодованої суми податку та суму податку на додану вартість, що залишилась невідшкодованою. Причини неможливості здійснення бюджетного відшкодування заявленої у декларації з ПДВ за грудень 2011 року суми податку у розмірі 98241,00 грн позивачу повідомлені не були (а.с. 33-37, 39, 41).
Листом від 11.06.2016 року № 7202/10/10-13-15-01 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача, що надати інформацію про дату прийняття та направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків по ТОВ «Васт-Транс» із зазначенням суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню є неможливим з огляду на вилучення відповідних документів СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі у рамках розслідування кримінального провадження, порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) (а.с. 43).
Неперерахування відповідачами на користь позивача відповідної суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року та пені стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством вчинені всі необхідні дії для своєчасного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем. Отже бездіяльність відповідача щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про таке відшкодування призвело до несплати позивачу сум бюджетного відшкодування з ПДВ, а своєчасно несплачена сума податку на додану вартість вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня, яка підлягає стягненню на користь позивача разом з сумою бюджетного відшкодування з ПДВ.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не погодився з таким рішенням суду першої інстанції з посиланням на те, що позивач мав право звернутися до суду з даним позовом протягом 1095 днів з дати виникнення права на бюджетне відшкодування за декларацією за грудень 2011 року, тобто, у період з 24.02.2012 по 24.02.2015. Проте позивач звернувся з даним позовом до суду поза межами строку, визначеного п.102.1 ст.102 ПК України - 10.06.2016 року, тобто більш як через 3 роки з дати виникнення права на таке звернення.
З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
У відповідності до пункту 200.14 статті 200 якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Наведене дає підстави для висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.
Факт нарахування пені нерозривно пов'язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов'язку вчасного відшкодування від'ємного значення суми ПДВ.
При цьому, якщо вимога про нарахування та виплату пені за пунктом 200.23 статті 200 ПК України є похідною від основної вимоги, спрямованої на відшкодування від'ємного значення суми ПДВ, то строк звернення до суду повинен обчислюватися з наступного дня від виникнення бюджетної заборгованості.
Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами й у постановах від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17), від 18 квітня 2019 року у справі № 810/1932/16 (К/9901/4005/18) дійшов правового висновку про те, що позовні вимоги стосовно стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України можуть бути заявлені в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що в доводах касаційної скарги скаржник наполягав на тому, що бюджетне відшкодування не погашене і кінцевий термін нарахування пені не наступив, а отже не наступив і момент початку відліку строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили, чи погашено бюджетне відшкодування за спірний період, що нерозривно пов'язано з моментом початку відліку строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені.
За таких обставин, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: В.В. Хохуляк
В.П. Юрченко