ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/13715/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Червоноградської окружної прокуратури до Великомостівської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
I. Стислий виклад позиці учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Червоноградської окружної прокуратури код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 81000, Львівська область, м.Червоноград, вул.св.Володимира, 15 до Великомостівської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 04056316, місцезнаходження: 80074, Львівська область, Червоноградський район, м.Великі Мости, вул.Шевченка, 6, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;
- зобов'язати відповідача утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Позов обґрунтований тим, що нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачене створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини. Проте, відповідач вказану вимогу закону не виконав, оскільки не створив спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини. Зазначає, що відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради не може виконувати обов'язки спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, оскільки згаданий відділ володіє значно вужчим колом повноважень, ніж ті, що закріплені в Законі України «Про охорону культурної спадщини» для спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини. На думку позивача, такі обставини створюють загрозу для об'єктів культурної спадщини, які знаходяться на території Великомостівської міської ради Львівської області.
28.10.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що законодавець не зобов'язує органи місцевого самоврядування утворювати спеціально уповноважений виконавчий орган як окремий орган охорони культурної спадщини, а зазначає про спеціальні повноваження виконавчого органу ради. Рішенням відповідача №459 від 29.09.2021 затверджено Положення відділу архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради. Основними завданнями вказаного відділу є, зокрема, забезпечення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині охорони та збереження пам'яток архітектури та містобудування. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що належним чином виконав вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
07.11.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, обґрунтована тим, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» встановлює вимогу щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а не покладення спеціальних повноважень на інші виконавчі органи влади. Вважає помилковим трактування відповідачем норм вказаного Закону.
25.11.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи листа-відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.11.2022 №06/35/3966-22, листа департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 21.11.2022 №16-2724/0/2-22, в яких погоджується створення органу охорони культурної спадщини - відділу архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради.
ІІ. Рух справи
Ухвалою 10.10.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Великомостівська міська рада Львівської області є органом місцевого самоврядування, зареєстрованим 12.04.2002 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.09.2022.
07.02.2022 Червоноградська окружна прокуратура звернулася до Великомостівської міської ради Львівської області із запитом №15.58/03 щодо виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
Згідно з відповіддю Великомостівської міської ради Львівської області від 14.02.2022 №236/05-10/1 уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини не утворювався. Питання щодо доцільності створення окремого відділу з питань охорони культурної спадщини буде розглядатися на засіданні профільної комісії Великомостівської міської ради Львівської області.
17.02.2022 Червоноградська окружна прокуратура звернулася до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації із запитом №16-607/0/2-22 щодо надання інформації про утворення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на території Червоноградського району.
06.04.2022 Червоноградська окружна прокуратура повторно звернулася до Великомостівської міської ради Львівської області із запитом №14.58/03 щодо виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
Згідно з відповіддю Великомостівської міської ради Львівської області від 11.04.2022 №518 на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині охорони та збереження пам'яток архітектури та містобудування виконання обов'язків спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини покладено на відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради.
18.05.2022 Червоноградська окружна прокуратура звернулася до Великомостівської міської ради Львівської області із запитом №14.58/03, в якому просила надати копію Положення про відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради.
Копію вказаного Положення відповідач надіслав позивачу листом від 19.05.2022 №704/05-10/1.
Рішенням Великомостівської міської ради Львівської області від 30.11.2021 №532 внесено зміни до Положення про відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради (далі - Положення), зокрема доповнено розділ 2 «Основні функції та обов'язки органу» підпунктом 3.1.11 У відповідності до Закону України від 17.06.2020 №199-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» забезпечує ведення держаного реєстру адрес після розгляду виконавчого комітету Великомостівської міської ради.
Крім того, відповідно до пункту 2.4 Положення до основних завдань відділу архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради належить забезпечення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині охорони та збереження пам'яток архітектури та містобудування.
03.08.2022 Червоноградська окружна прокуратура звернулася до Великомостівської міської ради Львівської області із запитом №14.58/03, в якому просила надати інформацію щодо створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та погодження його створення з Львівською обласною державною адміністрацією чи Міністерством культури та формаційної політики України.
Згідно з відповіддю Великомостівської міської ради Львівської області від 09.08.2022 №1165/05-10 спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини вказаною радою не створювався, звернення до Львівської обласної державної адміністрації чи до Міністерства культури та формаційної політики України за його погодженням не здійснювалось.
З огляду на те, що відповідачем не утворено спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Оцінюючи наявність підстав для звернення прокурора з позовом, суд враховує таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому згаданим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 КАС України).
Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання охорони культурної спадщини, що свідчить про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” підстав для представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до частини третьої статті 23 вказаного Закону України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави”.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави”, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Також, виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99). Вказані міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України “Про прокуратуру”. Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Великомостівської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача призводить до ризику заподіяння шкоди об'єктам культурної спадщини, які знаходяться на території вказаної ради.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Відтак, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
Враховуючи наведене, суд висновує, що у Червоноградської окружної прокуратури є достатні підстави, визначені статею 23 Закону України “Про прокуратуру”, для звернення до суду з позовом у процесуальному статусі позивача.
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо вжиття заходів щодо створення спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Частиною 1 статті 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
У статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Відповідно до пунктів 5, 6 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Згідно з підпунктом 1 пункту «а» статті 27 вказаного Закону України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Статею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та згаданого Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Крім того, частиною 3 статті 6 вказаного Закону України передбачено, що органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини.
Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (частина 3 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини визначені частиною 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини». До таких належить:
1) забезпечення виконання згаданого Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;
2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;
3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць;
4) забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;
5) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;
7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;
8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;
9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;
11) укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;
12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їх територій;
13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;
15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;
18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;
19) участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;
20) організація досліджень об'єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;
21) застосування фінансових санкцій за порушення згаданого Закону;
22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновків, що до спеціально уповноважених органів культурної спадщини відносяться, зокрема виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (частина 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
З таких підстав, суд відхиляє аргументи позивача про обов'язкове створення окремого спеціально уповноважених органів культурної спадщини, оскільки такі функції покладено до відповідний орган місцевого самоврядування.
У містах, занесених Списку історичних населених місць України відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщин (частина 3 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 місто Великі Мости включено до Списку історичних населених місць України.
На виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині охорони та збереження пам'яток архітектури та містобудування рішенням Великомостівської міської ради Львівської області від 30.11.2021 №532 внесено зміни до Положення про відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради (далі - Положення), зокрема доповнено розділ 2 «Основні функції та обов'язки органу» підпунктом 3.1.11 «У відповідності до Закону України від 17.06.2020 №199-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» забезпечує ведення держаного реєстру адрес після розгляду виконавчого комітету Великомостівської міської ради».
Відповідно до пункту 2.4 Положення до основних завдань відділу архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради належить забезпечення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині охорони та збереження пам'яток архітектури та містобудування.
27.10.2022 Великомостівська міська рада звернулася до Міністерства культури та інформаційної політики України та департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, в яких просила погодити виконання відділом архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради функцій спеціально повноваженого органу охорони культурної спадщини.
У листі департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 21.11.2022 №16-2724/0/2-22 роз'яснено відповідачу необхідність звернутися за відповідним погодженням до Міністерства культури та інформаційної політики України.
Згідно з листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.11.2022 №06/35/3966-22 вказане міністерство погодило виконання відділом архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради функцій спеціально повноваженого органу охорони культурної спадщини.
З урахуванням вказаного листа Міністерства культури та інформаційної політики України суд висновує, що відповідач виконав свій обов'язок, передбачений частиною 3 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», щодо створення за погодженням із центральним органом виконавчої влади спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Таким чином, суд констатує, що на момент звернення позивача до суду з позовом відповідач допускав протиправну бездіяльність, яка полягала у неповному виконанні законодавчо встановленого порядку створення та функціонування спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини. Проте, в ході розгляду справи відповідач вчинив всі необхідні дії для створення спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо невідображення, на його думку, у Положенні про відділ архітектури та просторового планування Великомостівської міської ради всіх повноважень, якими наділяє Закон України «Про охорону культурної спадщини» спеціальний уповноважений орган охорони культурної спадщини, з таких міркувань.
Предметом доказування у цій справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо створення спеціального уповноваженого органу охорони культурної спадщини. Суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи відповідач створив спеціальний уповноважений орган охорони культурної спадщини. Спірні відносини щодо обсягу та змісту повноважень такого органу, відображених у відповідному положенні на момент звернення до суду не існували, а сам спір з такого питання виник вже після звернення до суду та в процесі розгляду справи. З'ясування та перевірка таких обставин виходять за межі предмету доказування у цій справі.
Отже, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його створити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відсутні.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову Червоноградської окружної прокуратури до Великомостівської міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик