ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року Справа № 160/16317/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110150/2022/000020/1 від 09.06.2022;
-cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UА110150/2022/000020/1 від 09.06.2022 прийнято митним органом без урахування усіх обставин, відтак останнє підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем 04.11.2022 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийнято оскаржувані рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" 07.11.2022 надано відповідь на відзив, згідно змісту якого останній просив позовні вимоги задовольнити. Також зазначив, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Надані декларантом документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з ракетними обстрілами міста Дніпра 16.12.2022, будівля суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4 була знеструмлена, у зв'язку із чим до 20.12.2022 у приміщенні суду за адресою: вул. Академіка Чекмарьова, 5 не функціонувала автоматизована система КП "Діловодство спеціалізованого суду", що підтверджується актом №75814/22 від 21.12.2022.
Зазначене унеможливило вчасне внесення повного тексту рішення до автоматизованої системи КП "Діловодство спеціалізованого суду" та направлення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
13.05.2020 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № HL/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій №2021-4В від 30.04.21 та №2022-1 від 31.05.21, рахунку-фактури № HL2022-1А від 22.11.2021 було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів (мотоблоки та фрези до них).
Товар №1 (згідно графи 31 МД):
Трактори, що керуються водієм, який іде поряд, одновісні, нові. Без фрези мотоблоку у комплекті: - Мотоблок Kentavr МБ40-2-4 - 300шт. (Потужність, кВт/к.с.: 5,2/7,0; Тип палива: Бензин; Об'єм двигуна: 208смЗ; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 570/810мм; Глибина культивації: до 200мм). - Мотоблок ДТЗ 470БН - 20шт. (Потужність, кВт/к.с.: 5,2Я,0; Тип палива: Бензин; Об'єм двигуна: 212смЗ; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 800мм; Глибина культивації: до 200мм).- Мотоблок Kentavr МБ2070В-4 (4.00-10) - 240шт. (Потужність, кВт/к.с.: 5,2/7,0; Тип палива: Бензин; Об'єм двигуна: 211 cm3; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 620/880/1140мм; Глибина культивації: до 200мм). - Мотоблок Kentavr МБ2013Б-4 (4.00-10) - 200шт. (Потужність, кВт/к.с.: 9,56/13,0; Тип палива: Бензин; Об'єм двигуна: 389см3; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 880/1140/1400мм; Глибина культивації: до 200мм). - Мотоблок ДТЗ 510ДН - 10шт. (Потужність, кВт/к.с.: 7,36/10,0; Тип палива: Дизель; Об'єм двигуна: 418смЗ; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 620/880/1140мм; Глибина культивації: до 200мм). - Мотоблок Kentavr МБ2010ДЗ-4 (4.00-10) - 180шт. (Потужність, кВт/к.с.: 7,36/10,0; Тип палива: Дизель; Об'єм двигуна: 406смЗ; Система запуску двигуна: ручний/електростартер; Ширина культивації: 620/880/1140мм; Глибина культивації: до 200мм). - Мотоблок Kentavr МБ2070Б/М2-4 (4.00-8) - 310шт. (Потужність, кВт/к.с.: 5,2/7,0; Тип палива: Бензин; Об'єм двигуна: 208смЗ; Система запуску двигуна: ручний стартер; Ширина культивації: 580/840мм; Глибина культивації: до 200мм). У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: CHONGQING HUA TIAN НАО LI MACHINERY LLC.
Товар №2 (згідно графи 31 МД):
Машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні грунтофрези до мотоблоків. Застосовуються для інтенсивного розкришення (розпушення) грунту, знищення бур'янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів грунту і вирівнювання поверхні поля: - Фреза мотоблоку 6 секцій 24 ножі - 630шт. - Фреза мотоблоку 8 секцій 32 ножі - 430шт. - Фреза мотоблоку 10 секцій 40 ножа - 200шт. Виробник: CHONGQING HUA TIAN НАО LI MACHINERY LLC.
Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Після ввезення на територію України отримані товарні партії були розміщені в режим митного ліцензійного складу та з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Дніпровської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) № UA 110150/2022/005484 від 07.06.2022.
Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № HL/1 від 13.05.2020; додаток (специфікація) до нього №2021-4В від 30.04.21 та №2022-1 від 31.05.21; рахунок - фактура № HL2022-1А від 22.11.2021; пакувальний лист; платіжні доручення №705 від 23.09.21 та №760 від 23.10.21; договір комісії №1-21 від 01.03.21; доручення комітента комісіонеру в рамках договору комісії за №6 від 30.11.21.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №2 від 01.11.2019; коносамент №ZJSM21111246 від 14.12.21; заявку на міжнародне морське перевезення № 91 від 01.12.2021; рахунок № F10/02/2022 від 18.02.2022; акт виконаних робіт №16 від 18.02.2022; довідку про транспортні витрати.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем підприємству було направлено електронне повідомлення.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ "ПК "ДТЗ", наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару;3) виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-листи виробника товару;5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями
Листом №090622-0 від 09.06.2022 ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: прайс-лист, комерційну пропозицію та платіжні доручення №777 від 08.11.21, №796 від 15.11.21р. та №1135 від 04.05.22, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
09.06.2022 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2022/000020/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів № 1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару № 1 в спірному Рішенні збільшена митницею з 175258,80 дол. США. до 256586,40 дол.США., тобто на 81327,60дол. США.
Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару № 2 в спірному Рішенні збільшена митницею з 27842,15 дол. США. до 46453,68 дол.США., тобто на 18611,53дол. США.
Позивач скориставшись правом, що визначене п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, задекларував зазначену партію товару, а митним органом випущено товар у вільний обіг за UA110150/2022/005639 від 09.06.2022р., № UA110150/2022/006171 від 23.06.2022р. та № UA 110150/2022/006198 від 24.06.2022р.
Не погоджуючись з рішенням митного органу від 09.06.2022 року № UA110150/2022/000020/1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України)
Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у рішеннях вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності відомостей щодо виробника товару, заявленого позивачем у документах наданих до митного оформлення, та зазначення торгівельної марки -"KENTAVR" та «ДТЗ», яка зазначена у маркуванні товару.
В спірному рішенні відповідачем зазначено, «За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: оцінювана партія товарів заявлена на підставі контракту із заявленим виробником товарів "CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC.” Від 13.05.2020 № HL/1, специфікацій №2021-1 від31.05.2021, № 2021-4В від 30.04.2021, рахунку № HL2022-1A від 22.11.2021. Торгівельна марка -"KENTAVR" та “ДТЗ”. Документального підтвердження торгівельної марки не надано.»
Відповідно до пункту 2 Контакту від 13.05.2022 №HL/1, поставка товару здійснюється партіями та фіксується в специфікаціях до даного контакту. В Специфікаціях до контакту, які надавались митному органу при митному оформленні №2021-4В та № 2022-1 назва вказаного товару містить маркування «KENTAVR» та «ДТЗ».
Вказаний товар також міститься у Специфікаціях та інвойсах, що були надані митному органу при митному оформленні.
У відзиві на позов, відповідачем зазначено що в даному випадку заявлення угоди з виробником впливає саме на складові митної вартості товару, оскільки в разі не підтвердження відомостей виробника товару, витрати на залучення посередника, відповідно до ч.10 ст.58 МКУ мають бути включені до складових митної вартості товару.
Тобто, у митного органу при оформленні товару був сумнів щодо виробництва товару саме постачальником даного товару, що могло би вплинути на митну вартість товару.
Декларанту було запропоновано додатково надати митному органу документи на підтвердження виробника товарів, в тому числі:
- копія ліцензії на виробництво товару;
- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;
- копія сертифікату продукції власного виробництва;
- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
Проте, згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, тільки у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, митним органом не доведено, що документи надані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Разом з тим, у специфікаціях №2021-4В та №2022-1 компанія-продавець зазначена як виробник товару, в зв'язку з чим інформація про виробника зазначена в процесі декларування в електронному інвойсі.
Відповідно до "Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" (Наказ Мінфіну №651 від 30.05.2012) виробник зазначається у електронному інвойсі за наявності у товаросупровідних та комерційних документах.
Позивачем митному органу листом «Щодо надання додаткових документів за ЕМД № UA110150/2022/005484 від 07.06.2022» надано, зокрема, прайс-листи виробника з перекладом на українську мову та комерційну пропозицію виробника з перекладом на українську мову. Відповідно до цих документів, виробником товару зазначено CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC (Китай).
Крім того, право митного органу на витребування додаткових документів, зокрема таких як сертифікати якості, паспорта на вироби, відомості про торгівельні марки, не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, такі сумніви митного органу, на думку суду, не мають під собою правового підґрунття, адже жодним документом наданим позивачем для митного оформлення товару не підтверджується наявність посередника, як виробника товару.
Відповідачем не вказано яким чином ненадання сертифікатів якості чи паспортів на вироби має вплив на числові показники заявленої митної вартості товарів, відтак вказані посилання суд вважає безпідставними.
Стосовно ненадання всіх платіжних документів, що підтверджують оплату товару за Специфікаціями від 30.04.2021 №2021-4В та від 31.05.2021 № 2021-1, сума в яких складає: 577736,5 дол США.».
Відповідачем зазначено, що:
« Відповідно до п.5.1 контракту від 13.05.2020 №HL/1 оплата за товар здійснюється відповідно до специфікації шляхом банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Відповідно до специфікації №2021-4B від 30.04.2021 - сума 336980,00 дол США, та специфікації № 2021-1 від 31.05.2021 - сума 577736,5 дол США. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларантом надано платіжні доручення від 23.09.2021 № 705 та від 23.10.2021 № 760, відповідно на суму 522796,00 дол.США, що не кореспондуються з партією товару та специфікаціях від 30.04.2021 №2021-4В та від 31.05.2021 № 2021-1, сума в яких складає: 577736,5 дол США.»
Суд не вважає таку позицію митниці обґрунтованою, з огляду на таке.
При митному оформленні товару позивачем до митниці надавалися платіжні доручення на підтвердження оплати товару по обом Специфікація: платіжні доручення №705 від 23.09.21 та №760 від 23.10.21 надавались разом з ЕМД № UA110150/2022/005484 від 07.06.2022, а платіжні доручення №777 від 08.11.21 та №796 від 15.11.21 разом з листом №090622-0 від 09.06.2022.
Тож, оплата товару за Специфікацією №2021-4B від 30.04.21 підтверджується платіжними дорученнями №705 від 23.09.21 та №760 від 23.10.21 на суму 522796,00 дол США, а Специфікація №2022-1 від 31.05.21 - платіжними дорученнями №777 від 08.11.21, №796 від 15.11.21 на суму 236522,26 дол США.
Платіжним дорученням №851 від 15.12.21на суму 291668,36 дол США відбулась оплата товару, зокрема, і за Специфікацією №2022-1 від 31.05.21.
Вказані платіжні документи надані митному органу в повній мірі.
Пунктами 4, 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Отже, позивачем митному органу надані всі документи, що підтверджували оплату товару на момент митного оформлення товару.
Судом враховуються, що товар за цими Специфікаціями сплачений не у повному обсязі, незважаючи на 100% передплату, що передбачено умовами контракту, однак, вказане питання не є предметом дослідження митниці, а є зоною відповідальності сторін контракту.
Крім того, Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта” (Постанова від 11.04.2018, по справі № 804/4680/16).
“Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей”. (Постанова від 20.03.2018 по справі №815/4132/17)
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо зазначення позивачем у консаменті від 14.12.2021 № ZJSM21111246 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до)» ICS LTD», що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у коносаменті № ZJSM21111246 від 14.12.2021 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) відсутнє посилання на компанію ICS LTD, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи копією коносаменту з відміткою прикордонної митниці.
Тому, таке посилання відповідача безпідставне.
Щодо зауважень відповідача в частині ненаданння декларантом копії декларації країни відправлення.
Суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пунктом 3.6 контракту сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.
Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено контрактом.
Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб'єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб'єктів декларуванняна території КНР.
Також Законом не встановлено обов'язку для суб'єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов'язку суб'єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.
Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.
Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Доводи відповідача щодо можливості звернення позивача до постачальника товару з метою отримання митної декларації, незважаючи на відсутність у переліку документів, передбаченого в контракті такої декларації, суд вважає безпідставними, адже, митним органом не доведено, які саме розбіжності або неточності у наданих на митне оформлення документах виявлені, що мали вплив на визначення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних Формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не е обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо не виділення витрат на транспортування за межами України.
Відповідачем у рішенні вказано: «У пункті 1 заявки на перевезення № 91 від 01.12.2021 зазначений маршрут прямування вантажу: порт Нингбо (Китай)- порт Чорноморськ. У пункті 10 заявки на перевезення № 91 від 01.12.2021 «Вартість послуги зазначено -29750 дол США за курсом НБУ включаючи перевантаження. Витрати на перевантаження, зазначені у заявці на транспортуванні № 91 від 01.12.2021 не виділені із витрат на транспортування за межами митної території України, тому здійснити обчислення складової митної вартості, що передбачено вимогами Митного кодексу України, неможливо.»
Згідно пункту 3 Контракту, поставки здійснюються на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
Судом встановлено, що поставка контейнерів здійснювалась відповідно до укладеного між покупцем товару (ТОВ «ПК «ДТЗ» (клієнт) та IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o. (експедитор), договору транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019.
Відповідно до п.4.2 Договору ТЕО від 01.11.2019, у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.
Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно в порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами договору і не є додатковими послугами перевізника, а відтак не потребує окремого визначення (чи «виділення» як зазначає митниця у зауваженні) таких витрат в інвойсі та акті виконаних робіт.
Договором не передбачено надання інших перевізних документів.
Експедитором за вказаним договором виступає компанія «IMOGATE SOLUTION Sp z.o.o», що для підтвердження факту морського перевезення надала коносамент морської лінії, який є єдиним транспортним документом, що засвідчує морське перевезення.
Компанія «Daniel», як морський агент лінії в порту відправлення, засвідчила виданий коносамент та підтвердила знаходження вантажу на борту судна.
У наданої до митного оформлення заявці № 91 відсутні будь-які розбіжності щодо транспортних витрат. Згідних даних заявки загальна вартість транспортування з врахуванням перевантаження (п. 11 заявки) в розмірі 29750дол.США ідентична даним, зазначеним в інвойсі № F10/02/2022 та в акті виконаних робіт від 18.02.22.
Платіжне доручення №1135 від 04.05.22р. на підтвердження оплати послуг перевезення за рахунком №F10/02/2022 надавалося митниці в процесі консультацій листом №090622-0 від 09.06.2022р.
Відтак, надані документи, що підтверджують транспортні витрати, у своїй сукупності не містять розбіжностей щодо числових значень митної вартості і не викликають ніяких обґрунтованих сумнівів.
Стосовно зауважень відповідача в частині наданого декларантом прайс-листа станом на 31.01.2021 та комерційної пропозиції від 2.04.2021.
Суд зазначає, що прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах, а саме специфікації та інвойсі.
Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.
У спірному рішенні, відповідач зазначає, що: «метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості , яка є обов'язковою при її обчисленні. Враховуючи зазначені у повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 07.09.2022 № UA 110150/2022/005484, відмова декларанта від надання додаткових документів , ненадання документів у спростовування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена , відсутність документального підтвердження щодо наданих знижок метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів , які імпортуються не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МК України, та п.6 ст. 54 МК України».
Також в рішенні вказано: «Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу її визначення береться вартість операцій з ідентичними товарами , що продаються на експорт в України з тими ж країнами і час експорту який збігаються з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально приближеним до нього. »
Застосовуючи таких метод, митниця в рішенні зазначила, що: «В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701100000 «Трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові, одновісні, без фрези мотоблоку:- Мотоблок Kentavr, в асортименті. Виробник: YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD.», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - FOB QINGDAO, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за другорядними методами визначення митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 03.05.2022 №UA403020/2022/006450, №UA403020/2022/006418 за ціною - 2,52 дол.США/кг. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8432295000 «Машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту (в розібраному стані для зручності транспортування). Грунтофрези, в асортименті. Виробник: YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD.», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - FOB QINGDAO, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за другорядними методами визначення митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 03.05.2022 №UA403020/2022/006450, від 04.05.2022 №UA403020/2022/006622, за ціною - 2,22 дол.США/кг. Враховуючи асортимент оцінюваної партії товарів, різні технічні характеристики та комплектацію, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ (кілограм). З урахуванням вищезазначеного митна вартість товарів №1,2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: Товару №1 до рівня ЕМД від 03.05.2022 №UA403020/2022/006450, №UA403020/2022/006418 - 2,52 дол.США/кг. Митна вартість товару №1 розраховується на рівні - 256 586,40 дол.США. Товару №2 до рівня ЕМД від 03.05.2022 №UA403020/2022/006450, від 04.05.2022 №UA403020/2022/006622 - 2,22 дол.США/кг. Митна вартість товару №2 розраховується на рівні - 46 453,50 дол.США..”
Із наведеного вбачається, що у рішенні містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.
Як зазначено в графі 33 спірного Рішення, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених позивачем товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням опису товару, сфери застосування, технічних характеристик, термінів ввезення, вагових характеристик.
Таке твердження митниці не відповідає дійсності, оскільки в спірному Рішенні зазначено лише дати раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційний номер, порядковий номер зазначеного у них товару, рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.
У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча в листах-відповідях на електронні повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.
Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов'язок митного органу вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі. Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі N 809/453/17 від 03.04.2018, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110150/2022/000020/1 від 09.06.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексєєнко, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) суму судового збору в розмірі 9401,41 грн (дев'ять тисяч чотириста одна гривня 41 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2022 року.
Суддя Н.Є. Калугіна