Справа № 946/8486/21
Провадження № 2/946/716/22
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Лупу О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
08.10.2021 року позивач звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1439 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки - 5122082000:02:002:0053.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , за життя він залишив заповіт на користь позивача. До осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині відноситься дружина ОСОБА_2 , яка відмовилась від неї на користь позивача. Спадщину ОСОБА_1 прийняла шляхом постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою, однак письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Веліксар Т.І, №455/02-14 від 22.09.2021 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні, просить справу розглянути за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за їх відсутністю не направляли, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить:
-житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141067640 від 11.10.2018 року та довідкою №1447, виданою 19.09.2018 року Комишівською сільською радою Ізмаїльського району.
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.03.2021 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_4 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищевказане спадкове майно.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до заповіту, посвідченого 15.11.2018 року заступником сільського голови Комишівської ради Ізмаїльського району Одеської області Рогожа В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 117, ОСОБА_4 заповів житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 64019568 від 22.03.2021 року, наданої приватним нотаріусом Веліксар Т.І., заповіт ОСОБА_4 від 15.11.2018 року, зареєстрований за № 117 не змінювався та не скасовувався.
Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
До осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься його дружина ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , повторно виданим 20.05.2021 року виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яка є непрацездатною за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ОСОБА_1 на час відкриття спадщини мешкала разом із спадкодавцем, що підтверджено довідкою № 518 від 22.03.2021 року, наданою Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважається такою, що прийняла спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк відповідно до ст. 1273 ЦК України звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від належної їй частки спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено заявою від 22.03.2021 року.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,1439 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки - 5122082000:02:002:0053 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №472456, виданого 02.07.2010 року Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.
Вищевказана земельна ділянка не охоплена заповітом, а отже право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являються:
- дружина ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , повторно виданим 20.05.2021 року виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області;
- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 11.05.1987 року Комишівською сільською радою, Ізмаїльського району, та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 22.10.2006 року виконавчим комітетом Комишівської сільської ради Ізмаїльського району, згідно якого ОСОБА_5 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 »;
- ОСОБА_7 .
Як вже встановлено, ОСОБА_1 на час відкриття спадщини мешкала разом із спадкодавцем, що підтверджено довідкою № 518 від 22.03.2021 року, наданою Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважається такою, що прийняла спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
На підставі ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства (п. 6.27 постанови Великої Палата Верховного Судувід 16.06.2020 року по справі №689/26/17).
При застосуванні положень ст. 120 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останньогоправо власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них (п.п.6.28-6.30 постанови Великої Палата Верховного Судувід 16.06.2020 року по справі №689/26/17).
З огляду на те, що за заповітом від 15.11.2018 року ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1439 га, відповідно до ст. 377 ч.1 ЦК України і ст.120 ЗК України, вона стала власником спірної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику ОСОБА_8 .
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Веліксар Т.І, №455/02-14 від 22.09.2021 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1225, 1233, 1234, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
-житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,1439 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки - 5122082000:02:002:0053.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складено 22.12.2022 року.
Суддя: О.Я.Присакар