20.12.2022
Справа № 497/2546/22
Провадження № 1-кс/497/979/22
20.12.2022 рокуБолградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні, в м.Болград, клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна,-
16.12.2022 року прокурор Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022166270000175 від 15.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.
З клопотання вбачається, що сектором дізнання Болградського РВП здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12022166270000175 від 15.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.12.2022 року до Болградського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 15.12.2022 року приблизно о 12:30 години, на автодорозі Т1606 на ділянці між с. Виноградівка та м. Болград під час огляду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 встановлено відсутність номеру шасі на легковому причепі марки «ШЗК 06 Турист», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який приєднано до автомобілю.
З метою припинення протиправних дій, під час огляду легкового причепу марки «ШЗК 06 Турист», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який приєднано до автомобілю марки «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , виявлено відсутність номер шасі на причепі.
Досудовим розслідуванням встановлено, що фактичним володільцем вказаного майна є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою накладення арешту на майно, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
А тому, в ході досудового розслідування виникла необхідність накласти арешт на легковий причеп марки «ШЗК 06 Турист» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Метою накладення арешту на вилучене під час досудового розслідування майно, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів, оскільки існують достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що були об'єктом кримінального протиправно дій та набутті кримінально протиправним шляхом, тому прокурор звертається з цім клопотанням.
Прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в судове засідання надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.
Фактичний власник майна ОСОБА_4 надав в судове засідання заяву про розгляд клопотання у його відсутності, не заперечує проти накладення арешту.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов висновку щодо задоволення клопотання, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
В судовому засіданні встановлено, що 15.12.2022 року до Болградського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 15.12.2022 року приблизно о 12:30 годині, на автодорозі Т1606 на ділянці між с.Виноградівка та м.Болград під час огляду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 встановлено відсутність номеру шасі на легковому причепі марки "ШЗК 06 Турист", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який приєднано до автомобілю (ЖЄО №3906).
Вказані відомості 15.12.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022166270000175 за правовою кваліфікацією ст.290 КК України.
З протоколу огляду місця події від 15.12.2022 року вбачається, що працівниками поліції проведено огляд причепу марки "ШЗК 06 Турист", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому відсутній номер шасі, транспортний засіб вилучений. Постановою начальника СД Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 це майно визнано речовими доказами у кримінальнмоу провадженні №12022166270000175.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження є всі підстави обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, про що свідчить відсутність номеру шасі на причепі. Також прокурором доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт, буде використано, як доказ у кримінальному провадженні.
Оцінивши обставини визначені ст.ст. 132,170 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, тому слідчий суддя вважає необхідним застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вилученого майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132,170-173,395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022166270000175 від 15.12.2022 року, що було тимчасово вилучено 15.12.2022 року, а саме на:
- легковий причеп марки «ШЗК 06 Турист», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
заборонивши відчуження, розпорядження та користування даним транспортним засобом.
Передати причеп на відповідальне зберігання фактичному користувачеві - ОСОБА_4 за адрсою його проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідальним за виконання даної ухвали визначити прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7