ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2022 року м. Одеса
справа №522/11554/22
провадження №22ц/813/8282/22
№22ц/813/8304/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Приходько Л.А., Склярська І.В.,
секретар судового засідання: Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022року про забезпечення позову та ухвалу від 15 вересня 2022 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,
ВСТАНОВИВ:
01 вересня 2022року ОСОБА_2 в порядку ст.152 ч.1 п.1 ЦПК України (до подання позовної заяви) звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру загальною площею 69,3 кв м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що з 31 серпня 2007року по 02 липня 2012року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Через деякий час після розірвання шлюбу сторони продовжили проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В період спільного проживання, 15 січня 2019року ними придбана квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Для придбання цієї нерухомості був укладений кредитний договір з ПАТ «Державний ощадний банк України», а квартира передана в іпотеку банку.
Після придбання житла, сторонами проведений ремонт квартири та 30 січня 2019 року позивач зареєструвала своє місце проживання у квартирі.
З середини жовтня 2021року сторони припинили сімейні відносини та проживають окремо один від одного. Відповідач чинити позивачу перешкоди щодо її проживання у квартири та категорично відмовляється у добровільному порядку вирішити питання поділу спільно набутого майна. Вирішення цих питань супроводжується погрозами та сварками зі сторони ОСОБА_1 .
З метою недопущення відчуження відповідачем спірного нерухомого майна або його частини на користь інших осіб, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена.
Накладений арешт на квартиру загальною площею 69,3 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1742329551101, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована наявністю обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, суд виходив з того, що між сторонами наявний спір щодо права власності на нерухоме майна, на яке позивач просить накласти арешт, а тому є всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття може призвести до ускладнення або ж унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
13 вересня 2022року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа АТ «Державний ощадний банк України» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, в якому просила:
встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 вересня 2012року по ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю;
визнати об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру загальною площею 69,3 кв м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1742329551101 та автомобіль марки Hyundai марки Elantra, 2012року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
провести поділ спільного майна шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на Ѕ частину спірного рухомого та нерухомого майна, за кожним.
08 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову вжитих на підставі ухвали суду від 05 вересня 2022 року. В обґрунтування заяви зазначив, що внаслідок накладення арешту на квартиру, йому завдані збитки, які він має намір відшкодувати. Вважає, що суд безпідставно вжив заходів забезпечення позову без вирішення питання про зустрічне забезпечення.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15 вересня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022 року, відмовлено.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав про відсутність правових підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки між сторонами дійсно наявний спір щодо нерухомого майна, відносно якого вжито забезпечувальних заходів з метою виконання судового рішення у разі ухвалення його на користь позивача. Накладений судом арешт на квартиру на час розгляду справи є тимчасовим заходом, а посилання ОСОБА_1 про те, що забезпеченням позову йому було завдано збитків є недоведеним перед судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022року про забезпечення позову та ухвалу від 15 вересня 2022 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову застосовані в порушення норм процесуального права, за відсутності належних та допустимих доказів на обґрунтування підстав забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Не обґрунтовано існування ризику відчуження спірного майна, порушено баланс інтересів учасників справи. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту, всупереч статті 154 ЦПК України суд не вжив зустрічне забезпечення позову, що є порушенням норм процесуального права.
Також вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову порушують права АТ «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателя відносно спірної квартири, вказавши на те, що іпотека виникала раніше, а тому суд має звільнити іпотечне майно з-під арешту, накладеного для забезпечення виконання судового рішення, у разі його ухвалення на користь ОСОБА_2 , яка пред'явила позовні вимоги лише стосовно Ѕ частини нерухомого майна, на що суд не звернув уваги, наклавши арешт повністю на квартиру, чим також порушив права апелянта.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Серек-Басан Ю.В., зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваних ухвал суду від 05 та 15 вересня 2022року, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У письмовому поясненні від 24 листопада 2022року представник АТ «Державний ощадний банк України» зазначив, що 15 січня 2019року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №604-349 (на придбання нерухомості), за яким позичальник отримав кредитні кошти на придбання спірної квартири, яка за іпотечним договором від 15 січня 2019року перебуває в іпотеці банку.
Вказав, що товариство не погоджується з ухвалою суду від 05 вересня 2022року про накладення арешту на передану в іпотеку квартиру, оскільки вжиті судом заходи мають наслідки щодо заборони відчуження майна, що порушує права іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Просив розгляд справи проводити без участі представника товариства.
Апеляційна скарга неодноразово призначалася до розгляду у судових засіданнях, про день та час проведення яких сторони повідомлялися у відповідності до вимог ст.128 ч.6 ЦПК України. Ураховуючи, що усі сторони справи письмово висловили свої правові позиції щодо поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції ухвалив розгляд справи провести в порядку ст.372 ч.2 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною четвертою ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) роз'яснено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до ч.1, 13 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви. Скасовуються судом також у разі : неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 обґрунтовував свою заяву про скасування заходів забезпечення позову невжиттям судом першої інстанції зустрічного забезпечення в порядку ст.154 ЦПК України.
Тлумачення положень ст. 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина перша ст.154 ЦПК України); обов'язком суду (частина третя ст.154 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави».
Встановлено, що предметом позову у справі, серед іншого, є визнання квартири АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; поділ цього майна шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на Ѕ частину квартири, за кожним.
Звернувши до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 зазначила, що спірна квартира входить до складу спільного сумісного майна сторін, право власності на яку оформлено на відповідача. На теперішній час квартира вибула з її володіння внаслідок дій відповідача, який чинить їй перешкоди у користуванні власністю, у зв'язку з чим вона має реальні побоювання, що відповідач відчужить спірну нерухомість на користь третіх осіб або вчинить інші дії, що ускладнять виконання судового рішення, у разі його ухвалення на користь позивача.
Зібранні у справі докази свідчать про наявність між сторонами спору щодо нерухомого майна та реальну можливість його відчуження відповідачем, на якого це майно зареєстроване як на одноосібного власника, а тому колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у запропонований ОСОБА_2 спосіб. Обраний позивачем вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами, невжиття таких заходів може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення в подальшому виконання рішення суду.
Разом із цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що фактично позивачем пред'явлено позовні вимоги про визнання за нею права власності лише на Ѕ частину квартири, а відтак, ураховуючи що заходи забезпечення позову мають бути застосовані лише щодо спірного майна, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 вересня 2022року шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартиру загальною площею 69,3 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1742329551101, та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість ухвали суду від 15 вересня 2022року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав, з якими цивільне процесуальне законодавство, зокрема ст.158 ЦПК України пов'язує необхідність у скасуванні вжитих судом заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовують. Посилання ОСОБА_1 про обов'язкову необхідність застосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення разом при вирішенні питання забезпечення позову є неприйнятним з огляду вище наведене правову позицію суду касаційної інстанції.
З надісланих виділених матеріалів справи також встановлено, що квартира, стосовно якої накладений арешт в рамках розгляду цієї справи, згідно іпотечного договору від 15 січня 2019року перебуває в іпотеці АТ «Державний ощадний банк України».
Разом із цим, ураховуючи предмет та підстави заявлених позовних вимог, наявність саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо рухомого та нерухомого майна, колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у межах цієї справі не впливають на права банківської установи. При цьому суд підтверджує пріоритетність прав іпотекодержателя, зокрема визначених положеннями Закону України «Про іпотеку», та можливість задоволення вимог кредитора, у тому числі, за рахунок іпотечного майна, у разі пред'явлення відповідних вимог АТ «Державний ощадний банк України».
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення та зміну ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 05 вересня 2022року у частині визначення частки квартири, на яку накладений арешт. За відсутності правових підстав для скасування забезпечення позову, оскаржувану ухвалу суду від 15 вересня 2022року слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 372, 374-376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022 року задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2022 року змінити та вважати, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру загальною площею 69,3 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1742329551101, що належить на праві власності ОСОБА_1 , підлягають застосуванню шляхом накладення арешту на Ѕ частину цієї квартири.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022 року залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 22 грудня 2022року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
І.В. Склярська