Номер провадження: 33/813/1351/22 Головуючий у 1-й інстанції: Жижка О.В.
Єдиний унікальний номер судової справи:509/1733/22 Доповідач Базіль Л. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базіль Л.В.,
за участі секретаря - Куріньової Л.С
особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
захисника - Блащук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Блащук Ольги Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2022 року, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення.
08 червня 2022 року постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі
496,20 грн.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 14.05.2022 року
о 16:00 год., знаходячись за адресою:
АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство у відношенні своєї колишньої невістки ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей, а саме п'ять годин не впускав додому, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
04 листопада 2022 року не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Блащук О.Є. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить постанову судді скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 , в якому він проживає разом з дружиною та 2 неповнолітніми дітьми.
Тоді як, потерпіла ОСОБА_2 у власних письмових поясненнях зазначила, що проживає за адресою:
АДРЕСА_3 , тобто іншою адресою, а ніж ОСОБА_1 , та потерпіла не є членом сім'ї ОСОБА_1 .
Зазначає, що у власних письмових поясненнях, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 ломилася до його житла, неодноразово погрожувала спалити будинок, так як нібито живе у будинку разом із його братом.
Указана обставина, а також те, що ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності, давали ОСОБА_1 об'єктивні підстави реально сприймати погрози потерпілої.
З огляду на те, що ОСОБА_2 не знаходилася в офіційно-зареєстрованому шлюбу з братом ОСОБА_1 , та не є членом його сім'ї, ні родичем, ні іншою особою, яка перебуває з ним в безпосередніх родинних зв'язках, ні особою, яка об'єдналась з ним для спільного проживання, не пов'язана спільним побутом, а тому, на думку захисника, ОСОБА_2 не може бути потерпілою в розумінні диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Наявні в матеріалах справи копії документів, а саме свідоцтва про народження дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також копія паспорта ОСОБА_1 , на переконання захисника, не дають можливості встановити наявність родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Окрім того, посилається на те, що поліцейською було проведено особистий огляд та огляд речей ОСОБА_1 з порушенням вимог
ст. 264 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо свідків, однак очевидцем події була дружина ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 .
Указані обставини, були проігноровані судом першої інстанції.
На думку захисника, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року клопотання адвоката Блащук О.Є. про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2022 року.
Позиція учасників справи, висловлена ними в ході апеляційного перегляду справи.
В судовому засіданні захисник Блащук О.Є. та особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Потерпіла ОСОБА_2 , будучі належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом передачі телефонограми, яку вона особисто прийняла, в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не направляла.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до абз. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , захисника Блащук О.Є., дослідивши та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
Однак, зазначених вимог закону під час розгляду справи судом першої інстанції не дотримано.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_1 , поклавши в основу рішення відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.05.202 року, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Правову оцінку іншим письмовим доказам, як видно із змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не надавав.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України "Про запобігання та протидію домашнього насильства" (далі - Закон).
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Указані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об'єктивну сторону (форму вираження) психологічного насильства.
Сферу дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству окреслено у ст. 3 Закону, за умовами якої, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри;інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Частиною третьої статті 3 Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також інші документи.
У відповідності до ч.2 ст. 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КупАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що суд не наділений повноваженнями надавати іншу правову кваліфікацію діям особи, а ніж ту, що визначена у протоколі про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою на його складання, оскільки судовий розгляд здійснюється виключно в межах обсягу відомостей та інформації, зафіксованих у протоколі.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №454636 від 14.05.2022 року, ОСОБА_1 звинувачується у тому, що він 14.05.2022 року о 16:00 год. за адресою:
АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство у відношенні своєї колишньої невістки ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей, а саме п'ять годин не впускав до дому. Дії ОСОБА_1 правоохоронцями кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2. У частині відомостей, що містять персональний характер даних ОСОБА_1 зазначено, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Із викладеного слідує, що обставини інкримінованого адміністративного правопорушення, за твердженням поліцейської, відбувалися за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме
АДРЕСА_1 .
З письмових пояснень, ОСОБА_6 , які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та які покладені судом першої інстанції в основу рішення вбачається, що 14.05.2022 року близько 16:00 год. ОСОБА_2 приїхала за адресою: АДРЕСА_4 зі своїми малолітніми дітьми, де їх не впускав до будинку ОСОБА_1 (а.с. 10).
У ході апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 покликаючись на вказану обставину, наголошував на тому, що події за якими поліцейською складено протокол про адміністративне правопорушення відбувалися саме за адресою: АДРЕСА_4 , тобто відмінною від тієї, що указана у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому апелянт стверджував, що у його діях відсутні ознаки інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки між ним та ОСОБА_2 відсутній сімейний зв'язок, та вона не є членом його родини, в силу того, що ОСОБА_2 та її діти проживають окремо від нього.
Указані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, та не з'ясував чим викликані розбіжності між відомостями, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями потерпілої, чим допустив неповноту судового розгляду, та не виконав вимоги, встановлені ст. 280 КУпАП.
Зазначене має вагоме (суттєве) значення для правильного вирішення справи, оскільки вони безпосередньо стосуються встановлення обставин, пов'язаних з подією адміністративного правопорушення, а разом з тим і наявності у діях особи ознак інкримінованого адміністративного правопорушення.
У відповідності до приписів ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Встановивши сукупність зазначених обставин, усуваючи недоліки суду першої інстанції, зважаючи на ту обставину, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за відсутності ОСОБА_1 , і відомостей про його належне сповіщення про дату, час і місце розгляду справи матеріали справи не містять, що перешкодило йому подати докази у якості обґрунтування аргументів щодо своєї невинуватості, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття та врахування на стадії апеляційного перегляду справи, доказів наданих захисником ОСОБА_1 , адвокатом Блащук О.Є.
Витягом з реєстру Авангардівської територіальної громади від 22.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 з 31.08.2017 року проживає за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 71). За цією ж адресою у проміжок часу 23.11.2020 року по 19.10.2022 року була зареєстрована ОСОБА_6 та її дочка ОСОБА_7 (а.с. 72-74).
З довідки виданої старостою Прилиманського старостинського округу від 25.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником майна розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . У домоволодінні за вказаною адресою, окрім ОСОБА_1 зареєстровані ще 8 осіб (а.с.75).
З фотокопії повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг, складеного Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради, яке адресоване ОСОБА_6 вбачається, що адреса місця проживання/перебування останньої зазначена, як АДРЕСА_6 (а.с. 16). Зазначений документ був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, тобто знаходився у матеріалах справи на момент її розгляду судом першої інстанції.
На стадії апеляційного перегляду справи, захисником Блащук О.Є. надано суду документальні відомості з Служби у справах дітей Одеської міської ради, складені за результатами перевірки умов проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей, з яких, зокрема з акту обстеження умов проживання та акту співбесіди вбачається, що ОСОБА_6 та її діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , 20.11.2016 року проживають за адресою: АДРЕСА_7 .
Факт наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та потерпілою підтверджується також і наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження з яких слідує, що батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_9 (брат ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 (потерпіла) (а.с. 13).
У справі, що переглядається апеляційним судом установлено, що між ОСОБА_6 і її дітьми та ОСОБА_1 , хоча і є родинний зв'язок, однак вони фактично спільно не проживають, тобто не пов'язані спільним побутом, відтак між ними не виникають взаємні права та обов'язки, а тому, у цьому конкретному випадку, виходячи із фактичних обставин справи на
ОСОБА_1 не поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашнього насильства, з огляду на положення ч.3 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашнього насильства".
За таких умов, апеляційний суд приходить до висновку, що
ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги докази надані на стадії її апеляційного перегляду, суд приходить до висновку, сукупність установлених фактичних обставин свідчать про відсутність як власне події інкримінованого адміністративного правопорушення, так і його ознак у діях ОСОБА_1 , що унеможливлює його притягнення до відповідальності та накладення стягнення.
Суддя при розгляді адміністративної справи вищевикладеного не врахувала, внаслідок чого дійшла помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КупАП.
У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КупАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, керуючись засадами законності, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Блащук Ольги Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 червня 2022 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Л.В. Базіль