БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.12.2022
Справа № 497/468/22
Провадження № 2/497/306/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Висоцького С.О.,
секретаря судового засідання - Войтової С.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області про визнання наказу про переведення інженера з охорони праці на неповний робочий час незаконним та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду 16.03.2022 року з названим позовом та просить постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати КНП «Болградська центральна районна лікарня» від 14.02.2022 року № 14-К про переведення інженера з охорони праці КНП «Болградська ЦРЛ», відновити її, ОСОБА_1 , на 0,75 ставки інженера з охорони праці з 14 лютого 2022 року; стягнути з КНП «Болградська центральна районна лікарня» різницю у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 14 лютого 2022 року за датою винесення рішення суду. Звертаючись до суду позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 15 ЗУ «Про охорону праці», ч.4 ст43 Конституції України, ст.7 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст.32, 235 КЗпП України. Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує у позові, що вона, як посадова особа відповідача, не надавала згоди на переведення її на 0,5 ставки, оскільки не згодна з таким рішенням відповідача в зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про охорону праці», їй не було повідомлено про переведення на інші умови праці, в неї є достатній обсяг робочих обов'язків на повні робочий час і повну ставку, тому вона вважає таку зміну умови та оплати її праці безпідставними та незаконними, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду за захистом свого права.
Ухвалою суду від 04.04.2022 року порушено провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
23.04.2022 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнані в повному обсязі. Відповідач зазначає, що відповідно Статуту штатну чисельність підприємства визначає генеральний директор на власний розсуд на підставі фінансового стану з урахуванням існуючої структури стаціонарних лікарняних ліжок. З метою оптимізації системи надання медичної допомоги населенню наказом №91-к від 04.10.2021 року інженера з охорони праці ОСОБА_1 переведено з 04.10.2022 року на 0,75 ставки. Наказом №14-к від 14.02.2022 року - на 0.5 ставки на неповний робочий час з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, з яким вона ознайомлена того ж дня.
Відповідач зазначає, що згідно штатного розкладу, введеного в дію наказом генерального директора від 29.09.2021 року №112, визначена посада інженера з охорони праці - 0,5 ставки, що відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про охорону праці». Відповідач вважає, що на підприємстві з введенням нового штатного розпису змінилась організація праці і виробництва, що й стало підставою для зміни істотних умов праці позивача й наказ №14-к від 14.02.2022 року відповідає вимогам ст. 32 КЗпП та п. 10 постанови Пленуму ВСУ №9 ві 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».
26.04.2022 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.2 ст. 200, п.8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, в задоволенні якого протокольною ухвалою суду відмовлено.
12.05.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами поданого відповідачем відзиву та зазначає, що наказ №91-к від 04.10.2021 року оскаржено нею до суду. Крім того, вказує, що на підприємстві з кількістю працюючих більше 50 осіб не може бути 0,5 ставки інженера з охорони праці, це є порушення ст.15 Закону України «Про охорону праці» та п.1.4 Типового положення про службу охорони праці. Справжньою причиною змін істотних умов праці позивач вважає суб'єктивне ставлення до неї керівництва відповідача, помсту за програні справи в судах, за критику, що триває ще з 2006 року.
04.05.2022 року та 26.07.2022 року позивач звернулась з клопотаннями про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, які протокольними ухвалами суду було залишено без задоволення.
16.05.2022 року представником відповідача надано заперечення та докази по справі.
Ухвалами суду від 16.05.2022 року, 26.07.2022 року були витребувані у відповідача докази.
19.05.2022 року представником відповідача надано клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, яке мотивовано тим, що позивач звернулась до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП.
30.06.2022 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якою позивач просить, окрім заявлених позовних вимог, визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Болградська центральна районна лікарня» від 30.11.2022 року № 86-К «Про введення в дію посадової інструкції інженера з охорони праці КНП «Болградська ЦРЛ», у прийнятті до розгляду якої ухвалою суду від 01.07.2022 року було відмовлено.
23.11.2022 року позивачем надана уточнена позовна заява, відповідно якою вона просить відновити її, ОСОБА_1 , на повну ставку інженера з охорони праці з 14 лютого 2022 року, оскільки рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31.03.2022 року по справі №497/2068/2021, яке набрало законної сили її поновлено на посаді на 0,75 ставки.
В судове засідання 13.12.2022 року представник відповідача не з'явився, надав заяву від 04.11.2022 року про розгляд справи без його участі.
Позивач в судовому засіданні надала пояснення по суті справи, позовні вимоги, з врахуванням уточнень від 23.11.2022 року, підтримала, просила задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши доводи сторін у наданих ними заявах та письмових поясненнях, розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань запис про реєстрацію КНП «Болградська ЦРЛ» Болградської міської ради Одеської області внесено 30.03.2021 р., ідентифікаційний код юридичної особи 01998710, місцезнаходження 68702, Одеська область, м. Болград, вул. Ізмаїльська, буд.71, 75, органом управління є генеральний директор, основний вид діяльності 86.10. діяльність лікарняних закладів.
Згідно статуту КНП «Болградська ЦРЛ», затвердженого 02.02.2021 р. Болградським міським головою (далі Статут), він розроблений відповідно до Законі України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», «;Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про захист персональних даних» і є документом, що регламентує діяльність відповідача як юридичної особи, яка є юридичною особою публічного права лікарняним закладом охорони здоров'я, комунальним, некомерційним, бере участь у виконанні державних, регіональних та місцевих програм у сфері охорони здоров'я. Відповідно до п.7 Статуту, Генеральний директор Підприємства, окрім іншого, здійснює поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством, діє без довіреності від імені підприємства, несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану Підприємства, у межах своєї компетенції видає Накази, ухвалює рішення про прийняття на роботу та звільнення працівників, забезпечує укладення колективного договору, тощо, згідно п.п. 8.4. визначає штатну чисельність підприємства на власний розсуд на підставі фінансового плану з урахуванням існуючої структури стаціонарних лікарняних ліжок та необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги. У п. 9 Статуту зазначено, що працівники підприємства мають право брати участь в управлінні Підприємством через загальні збори та профспілки, тощо, а п. 9.5. що трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією Підприємства регулюються колективним договором; п.п. 9.9. визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тощо, - встановлюються колективним договором з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою Угодою, мінімальна заробітна плата працівника не може бути нижчою, ніж така, що встановлена законодавством.
Колективний договір між КНП «Болградська ЦРЛ» та профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації КНП «Болградська ЦРЛ» був схвалений Конференцією Первинної профспілкової організації КНП «Болградська ЦРЛ» 30.07.2020 р., згідно якого Первинна профспілкова організація має здійснювати громадський контроль за виконанням Роботодавцем законодавства про працю (п.п.2.2.4.), брати участь у розробці проекту колективного договору на новий строк, змін та доповнень до нього…(п.п.2.2.5.), сприяти упередженню виникнення трудових конфліктів та брати участь в їх розв'язанні (п.п.2.2.6.), ініціювати консультації з роботодавцем з питань запобігання порушень трудового законодавства (п.п.2.2.7.), а сторони забезпечити умови для ефективної роботи Комісії з трудових спорів (п.п.2.3.5.), тощо.
03.08.2021р. Наказом №69-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », керуючись Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 02.08.2021 р. (справа №497/1185/2020), поновлено позивачку на посаді інженера з охорони праці КНП «Болградська ЦРЛ» з 03.08.2020 р., з окладом згідно штатного розкладу і з виплатою заробітної плати за 1 місяць вимушеного прогулу.
Згідно п. 5 Наказу №91-К від 04.10.2021 р. інженера з охорони праці ОСОБА_1 переведено на 0,75 ставки на неповний робочий час з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 04.10.2021 р., у зв'язку зі скороченням чисельності (штату), на підставі повідомлення від 03.08.2021р.
Наказом №14-К від 14.02.2022 року інженеру з охорони праці ОСОБА_1 встановлено робочий день із графіком роботи: робочий тиждень 5-денний, робочий час 4 години: з 9.00 до 13.00 годин - 0,5 ставки з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 14.02.2022 р.
Вказаний наказ видано на підставі штатного розкладу КНП «Болградська ЦРЛ», затвердженого 29.09.2021 року №112 із змінами та доповненнями, повідомлення про зміну умов трудового договору інженера з охорони праці, отриманого ОСОБА_1 07.12.2021 року, ч. 3 ст. 32 КЗпП.
Відтак, між сторонами виникли трудові правовідносини щодо зміни істотних умов трудового договору.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 23.01.2018 у справі №273/212/16-ц Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Частиною 3 статті 32 КЗпП України регламентовано, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці, систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Зміна істотних умов праці - це зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших (частина третя статті 32 КЗпП України).
Згідно Наказу №112 від 29.09.2022 року «Про зміну штатного розпису КНП «Болградська ЦРЛ» з 01.10.2021 року на підставі структурних змін, внесені численні зміни до штатного розпису, зокрема, виведено 0,25 ставки інженера з охорони праці.
Адміністрація КНП «Болградська ЦРЛ», видаючи наказ №14-К від 4.02.2022р., змінила істотні умови праці позивача - тривалість робочого часу й відповідна оплата праці - виходивши з обсягу фінансування та з огляду на оптимізацію фінансових витрат, враховавши зміни до штатного розпису.
Повідомлення про зміну умов трудового договору від 02.12.2021 року позивачу було направлено листом від 03.12.2022 року №1335/15 разом із посадовою інструкцією та наказом про введення її в дію.
На підтвердження надсилання цього листа поштою відповідачем надано роздруківку з інтернет-сайту Укрпошти, №20450481039620, з якої вбачається що 06.12.2021 року направлено лист «Документи» від КНП «Болградська ЦРЛ» до ОСОБА_1 , отримано 07.12.2021 року (а.с.112). Враховуючи, що позивач заперечує отримання повідомлення, відповідачем не надано фіскальний чек на підтвердження відправки листа та опис вкладання у лист, суд приходить до висновку про недоведеність отримання позивачем повідомлення про зміну умов трудового договору від 02.12.2021 року саме 07.12.2021 року.
При цьому, згідно поданої позивачем заяви від 31.01.2022 року на ім'я генерального директора КНП «Болградська ЦРЛ» Карагуца Р.Б. повідомила, що продовжить роботу в нових умовах, але оскаржить відповідний наказ (а.с.113).
Таким чином, суд вважає, що позивач була повідомлена про зміну умов трудового договору й погодилась на такі зміни 31 січня 2022 року й відповідачем порушені вимоги ч.3 ст. 32 КЗпП, оскільки наказ 14-К від 14.02.2022 року видано раніше спливу 2-х місячного строку попередження працівника про зміну істотних умов праці, який передбачено законом для вирішення працівником своєї подальшої можливості чи не можливості працювати в нових умовах.
В разі, якщо протягом встановленого двомісячного строку з дня повідомлення працівник не надасть свою згоду на продовження роботи в нових умовах або переведення разом з підприємством в іншу місцевість (наприклад, шляхом відповідної заяви), то працедавцем ухвалюється рішення про його звільнення також за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Законодавством передбачено право власника запроваджувати зміни істотних умов праці. Проте такі зміни допускаються за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці и не порушує вимоги законодавства.
Таким чином, єдиною підставою для змін істотних умов праці є зміни в організації виробництва та праці. Доведення наявності змін в організації виробництва та праці покладається на власника.
26.07.2021 р. Наказом №80 КНП «Болградська ЦРЛ» «Про затвердження структури ліжкового фонду КРП «Болградська ЦРЛ», реорганізовано діяльність відповідача шляхом зміни структури ліжкового фонду, до якого внесена зміни Наказом №111 від 28.09.2021 року.
26.07.2021 р. Наказом №81 КНП «Болградська ЦРЛ» припинено з 01.08.2021 р. діяльність неврологічного відділення КНП «Болградська ЦРЛ» на підставі Наказу №80 від 26.07.2021р.
11.08.2021 р. Наказом №49-А «Про зупинення діяльності стаціонарних ліжок у терапевтичному відділенні», були внесені зміни до організації здійснення стаціонарної медичної діяльності в межах терапевтичного відділення.
Станом на 14.02.2022 року у КНП «Болградська ЦРЛ» рахувалось 316 працівників, станом на 01.10.2021 року - 333.
З наданих відповідачем доказів встановлена дійсна зміна в організації виробництва та праці підприємства, але зміни в організації праці позивача, як підстави для зміни істотних умов праці, у вигляді встановлення скороченого робочого часу, зменшення посадових функцій, обсягу виконуваної роботи у порівнянні з періодом роботи на 0,75 ставки, не доведено відповідачем.
Фактично зміни істотних умов праці позивачки стосувалися лише запровадженням до неї неповної ставки посадового окладу, у зв'язку з оптимізацією фінансових витрат на підприємстві, але доказів наявності взаємозв'язку між зменшенням виробництва та обсягом роботи позивачки матеріали справи не містять.
Крім того, згідно ст. 15 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
Відповідно до п. 1.2 Типового положення про службу охорони праці а основі Типового положення про службу охорони праці з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.
Відповідачем не надано затвердженого положення про службу охорони праці, а посилання представника на те, що одного спеціаліста з охорони праці, який працює 4 години на день, достатньо є належним чином не доведеним.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 13 січня 2021 року по справі №497/2068/2021, яке набрало законної сили 18.18.2022 року, визнано незаконним пункт 5 Наказу №91-К від 04.10.2021р. Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області про переведення інженера з охорони праці ОСОБА_1 на 0,75 ставки на неповний робочий час, поновлено ОСОБА_1 на повну ставку інженера з охорони праці Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області.
Наказом КНП «Болградська ЦРЛ» №57 від 31.05.2022 року позивача поновлено на повну ставку з 04.10.2021 року до 31.05.2022 року, а з 01.06.2022 року встановлено неповний робочий час на 0.75 ставки.
Положення українського законодавства не регламентують способу захисту порушених прав особи в разі її безпідставної зміни істотних умов праці.
Відповідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, з врахуванням викладеного вище, позивач має бути поновлена на повну ставку на посаді інженера з охорони праці Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області з 14.02.2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що зміна істотних умов праці позивача була пов'язана з тим, що позивач працювала на 0,25 ставки менше й отримувала на 25% менше оплату праці, це є підставою для задоволення позовної вимоги про поновлення на посаді (роботі) на 0,25 ставки більше й стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати та відповідно отримувати заробітну плату. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Згідно ч. 3 п. 32 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує, що позивач були змінені умови праці в бік зменшення часу роботи на 25% з 14.02.2022 року Отже, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу має обчислюватися з 14.02.2022 року до дня ухвалення рішення по даній справі.
Судом встановлено, що згідно довідки №24 від 28.06.2022 року (а.с.129), заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2021 року становить 4869,26 грн, за січень 2022 року 3335,53 грн. Кількість відпрацьваних днів позивача у грудні 2021 року склала 22 дні, а у січні 2022 року - 11 днів.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 248,63 грн ((4869,26 грн + 3335,53 грн)/(22 + 11 робочих днів)).
Загальна кількість робочих днів в період з 14.02.2022 року по 13.12.2022 року складає 212 днів.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу 0,25 ставки (25%) становить 13177 грн 39 коп. (248,63 грн х 212 днів = 52709,56 х 25% ) Вказана сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Відповідно до п. 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Постанови КМУ від 23.02.2022 р. №229 дія карантину продовжена до 31.05.2022 року. Відтак, строки звернення позивача до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, позивачем не пропущені й відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності
У відповідності до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч. 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, в разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, ухваленням даного рішення підлягає стягненню розмір судового збору з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.31, 32, 235 КЗпП України ст. ст.4, 10, 19, 76-83, 95, 258-259, 265, 274, 279, 430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області про визнання наказу про переведення інженера з охорони праці на неповний робочий час незаконним та його скасування - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області №14-К від 14.02.2022 року про переведення ОСОБА_1 на неповний робочий час.
Поновити ОСОБА_1 на повну ставку на посаді інженера з охорони праці Комунального некомерційного підприємства "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області з 14.02.2022 року.
Стягнути з КНП "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за час вимушеного прогулу в сумі 13177,39 гривень (Тринадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 39 коп.) з врахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути з КНП "Болградська центральна районна лікарня" Болг радської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ - 01998710, Юридична адреса: 68702, вул. Ізмаїльська, № 71-75, м.Болград, Одеська область) на користь держави судовий збір у розмірі 1984 грн 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на повну ставку на посаді інженера з охорони праці КНП "Болградська центральна районна лікарня" Болградської міської ради Одеської області з 14.02.2022 року та стягнення різниці у заробітній платі за час вимушеного прогулу з врахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено з врахуванням щоденної тривалої відсутності електропостачання в суді - 23.12.2022 року
Суддя С.О.Висоцький