13.12.2022
Справа № 497/2016/22
Провадження № 2-а/497/16/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2022 року Болградський районний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Раца В.А.
секретарі - Божевій І.Д.
за участю сторін: представника відповідача - Павловського В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
14.10.2022 року представник позивача адвокат Воронков В.О., який здійснює свої повноваження на підставі ордеру від 29.05.2022 року № 1147223, звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", та просить постановити рішення, яким поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.04.2022 року ПдРУ № 030022, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, та стягнути судові витрати сплаченого судового збору в розмірі 496,20 грн.
Вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач, являючись громадянином Республіки Молдова, 23.04.2022 року під час перетинання державного кордону України в Республіку Молдова в пункті пропуску для автомобільного сполучення "Табаки", йому було незаконно відмовлено у перетинанні державного кордону, та його було затримано, без пояснення причин транспортовано до Болградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області, потім до Ізмаїльського об'єднаного міського військового комісаріату. Через певний проміжуток часу позивач дізанвся, що постановою начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_2 прикордонного загону ім. полковника ОСОБА_2 від 23 квітня 2022 року йому було заборонено в'їзд в Україну строком 3 роки, з якої вбачається, що підставою такої заборони стали порушення правил перетинання державного кордону України, та вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП.
Зазначену постанову про заборону в'їзду в України ОСОБА_3 було оскаржено до адміністративного суду, та в рамках розгляду цієї справи представником відповідача разом з відзивом на позов, надано постанову, про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення від 23.04.2022 року ПдРУ № 030022, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП та копію квитанції про сплату штрафу.
Про зазначені обставини ОСОБА_5 нічого не було відомо, тому він звернувся зі скаргою до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за результатом якої, отримано лист від 19.09.2022 року, про те, що винесена відповідна постанова відносно ОСОБА_4 , а строк її оскарження сплив, тому просить суд поновити такий строк для оскарження.
Оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності вважає неправомірною, та винесеною із суттєвим порушенням законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого позивач не скоював, з порушенням законних прав позивача, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню.
28.10.2022 рок до суду надійшов відзив від представника відповідача Павловського В.Р., в якому він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, свій відзив обґрунтовує тим, що позивачем пропущений строк для звернення з цим позовом до суду, причини, на які він посилається щодо поновлення строку не є поважними. Крім цього, зазначає, що 13.05.2022 року позивачу було вручено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, а 30.05.2022 року від представника позивача надійшла заява про скасування заборони на в'їзд в України, із посиланням на те, що позивач 25.04.2022 року сплатив штраф у розмірі 170 грн за постановою, яка є предметом оскарження, тобто позивач визнав правопорушення та сплатив штраф. Крім цього, представник надав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом.
Позивач ОСОБА_6 та його представник Воронков В.О. до суду надали клопотання про розгляд справи у їх відсутності. В судовому засіданні 21.11.2022 року позов підтримали, ОСОБА_6 пояснив, що в постанові не розписувався, про наявність постанови не знав, штраф не сплачував, передав гроші працівнику прикордонної служби для сплати яких-то платежів, але яких йому не роз'яснювали, крім цього в телефонному режимі доручив захиснику Златєву П.Д. розібратися в ситуації, та надав суду письмове пояснення адвоката Златєва П.Д.
Представник відповідача Павловський В.Р. в судовому засіданні позов не визнав, підтримав зазначені в відзиві обставини, та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач сплатив штраф, а отже визнав правопорушення.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, та дослідивши докази надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи 23.04.2022 року інспектором прикордонної служби І категорії Володимиром Форманюк було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПдРУ № 030022, якою позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., з тексту якої вбачається, що 23.04.2022 року о 07.40 годині під час перебування в пункті пропуску "Табаки" було виявлено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_4 , який порушив вимоги ст. 26 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, а саме режимні заходи в ППр.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст.161 КАС України).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 дізнався про наявність оспорюваної постанови під час розгляду адміністративного позову про скасування заборони його в'їзду до України, коли така постанова була надано відповідачем до відзиву на позов, і за результатами його скарги на неї, йому лише 19.09.2022 року було повідомлено, що штраф по ній сплачений та строк її оскарження сплив.
Посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_5 було відомо про оспорювану постанову раніше, а також той факт, що він її визнав шляхом сплати штрафу за постановою, суд не приймає до уваги, оскільки суду не надані докази цих обстави, та сплати ОСОБА_7 штрафу і надання ним квитанції такої сплати.
Крім цього, наявність сплаченого штрафу не позбавляє особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності звернутися до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду з позовом та поновлює цей строк.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Наказом МВС України від 18.03.2013 року № 898 «Про затвердження Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України Матеріалів справ про адміністративні правопорушення» була затверджена Інструкція з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення.
В пункті 2 розділу 1 Інструкції зазначено, що ця Інструкція визначає порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів справ про адміністративні правопорушення, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.1 розділу 3 Інструкції, щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску через державний кордон України, або контрольному пункті в'їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, за винятком випадків, передбачених статтею 258 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Адміністративна відповідальність за ст. 202 КУпАП настає за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Так, згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення ПрРУ № 030022 від 23 квітня 2022 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП за те, що він 23.04.2022 року о 07.40 годині під час перебування в пункті пропуску "Табаки" порушив вимоги ст. 26 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, а саме режимні заходи в ППр.
Позивачем заперечується вчинення адміністративного правопорушення яке йому інкримінуються.
Відповідачем на підтвердження вини ОСОБА_4 , а саме вчинення ним адміністративного правопорушення не надано жодного доказу, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду яких винесено оспорювану постанову мається лише протокол про адміністративне правопорушення та рапорт особи, яка винесла постанову.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В тексті постанови, яка оскаржується не міститься жодних мотивувань, та доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а лише є посилання на ст. 26 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, при цьому на зазначено в чому полягала суть порушення режимних заходів і яких саме.
Разом з тим, ст. 26 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року зазначає, що режим у пунктах пропуску через державний кордон України - порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, - визначається згідно з законодавством України Державною прикордонною службою України разом з компетентними органами. У приміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування, відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що вибувають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання незаконному перетинанню державного кордону України.
Отже зазначаючи ст. 26 Закону України "Про державний кордон України", посадова особа, яка винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не зазначила, які саме порушення вчинив позивач перебуваючи на пункті пропуску "Табаки", та не наводить жодних доказів таких порушень.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При розгляді справи про скасування постанови від 23.04.2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 , суд враховує приписи ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а саме застосувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах:
- № 16437/04 «Кобець проти України» (п.43);
- № 25657/94 «Авшар проти Туреччини» (п. 282);
- № 42310/04 «Нечипорук і Йонкало проти України» (п. 147), згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Статтею 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
В ході розгляду даної справи відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП не доведено належними та допустимими засобами доказування вчинення позивачем 23 квітня 2022 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача ОСОБА_4 , викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності його вини, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова не дає підстав для висновку про скоєння ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП.
При цьому, незважаючи на заперечення позивачем своєї вини, відповідач, як суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його шляхом складення постанови, однак такі докази відсутні та до письмових пояснень надані не були.
Отже, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.ст. 202, 247 ч.1 п.1, 293 КУпАП, керуючись ст.ст.2,5,9,19,7,241-246,250,251,255,286,297 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_8 пропущений строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 030022 від 23.04.2022 року.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення серії ПдРУ № 030022 від 23.04.2022 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 202 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Болградський районний суд протягом 10 днів з дня винесення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 19.12.2022 року.
Суддя В.А. Раца