Справа № 496/3101/22
Провадження № 1-кп/496/489/22
УХВАЛА
20 грудня 2022 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, при цьому посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпіла до судового засідання не з'явилася, причини її неявки суду не відомі.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у підготовчому судовому засіданні заперечували проти вказаного клопотання прокурора, оскільки ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, тому захисник просила застосувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Окрім цього, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судебное решение от 26 января 1993 года § 30/.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у злочині, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на те, що матеріали підтверджують наявність обґрунтованого обвинувачення, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме особа на теперішній час переховувалася від суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 обвинувачується.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що на час розгляду даного клопотання, існують обставини, які свідчать про існування вказаних ризиків, а саме ризику переховування від суду, оскільки обвинувачений неодноразово не з'являвся в судові засідання без поважних причин (доказів того, що він перебував на лікарняному суду надано не було), був затриманий відповідно до ухвали суду, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому суд відповідно до ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, за який Законом передбачено позбавлення волі, наявності у нього численних судимостей, неодноразовою неявкою в судові засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 13.01.2023 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, міцність соціальних зв'язків, той факт, що він раніше судимий, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілу, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Щодо усного клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, при цьому захисник зазначила щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно її підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.
У зв'язку з вищенаведеним, клопотання прокурора про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як жоден більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, встановленим в судовому засіданні.
При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.
Крім того, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.
При визначенні її (застави) розміру суд виходить з наступного.
На підставі ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «середовище»; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У контексті обставин цього кримінального правопорушення, суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з урахуванням воєнного стану у країні, економічного положення) здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Виключних випадків, за яких суд міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цій справі не установлено.
Щодо питання доречності покладення обов'язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання суду слушним є покладення на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступних обов'язків: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту - с. Кагарлик без дозволу суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи залежно від стадії кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 191, 193, 314, 315, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 20 грудня 2022 року по 17 лютого 2023 року включно, з утриманням його в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 20.12.2022 р. у справі № 496/3101/22 (провадження № 1-кп/496/489/22) відносно ОСОБА_5 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до суду у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
прибувати до суду за викликом;
не відлучатися із населеного пункту - с. Кагарлик без дозволу суду, залежно від стадії кримінального провадження;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи залежно від стадії кримінального провадження.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_6
Повний текст ухвали складено 22.12.2022 року.