Справа № 588/1174/22
Провадження № 2/588/373/22
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
УСТАНОВИВ:
Представник позивачки адвокат Сумцов Є.С. у листопаді 2022 року звернувся до суду з указаним позовом в інтересах ОСОБА_2 , який мотивував тим, що у жовтні 2020 року позивачка дізналася про те, що відносно неї відкрито виконавче провадження за № 63196670.
З метою ознайомлення з матеріалами вказаного виконавчого провадження було надіслано адвокатський запит до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни. На виконання вказаного запиту приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. було надано: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованості на загальну суму 14602,99 грн; копію виконавчого напису від 23.09.2020 № 48747, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення із позивачки, як боржниці, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованості у розмірі 14602,99 грн.
Також представник позивачки вказав, що ознайомившись за допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень із матеріалами виконавчого провадження № 63196670 було встановлено, що 03.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, яку ОСОБА_2 отримує у відділі освіти Тростянецької міської ради. Разом з тим, згідно повідомлення приватного виконавця Дорошкевич В.Л. будь-які стягненняпо виконавчому провадженню № 63196670, у тому числі на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» чи на користь приватного виконавця не проводилися.
Крім того, представник позивачки зазначив, що 09.11.2018 між позивачкою та ТОВ «ФК «ДІНЕРО» було укладено договір кредитної лінії № AG0590831, копію загальних та спеціальних умов якого надав приватний виконавець Дорошкевич В.Л. та на який послався приватний нотаріус Горай О.С. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису. Разом з тим, позивачці не відомо про існуючі кредитні чи боргові зобов'язання з розміром заборгованості у сумі 14602,99 грн перед ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Відповідачем на адресу позивачки жодних повідомлень з розрахунками заборгованості не надходило. Позивачці не відомі підстави примусового стягнення заборгованості саме у сумі 14602,99 грн та із чого складається сума вказаної заборгованості.
Сторона позивача вважає, що відповідачем було безпідставно здійснено нарахування заборгованості у розмірі 14602,99 грн. Ця заборгованість є оспорюваною, оскільки позивачка її не визнає, жодних письмових вимог про сам факт існування боргу саме в сумі 14602,99 грн та його сплату від відповідача позивачці не надходило, про вчинення виконавчого напису нотаріусом позивачку попередньо не повідомляли, вимог про погашення боргу, актуальні рахунки та розрахунок заборгованості до позивачки не надходило, вказаний кредитний договір не був нотаріально посвідчений, а тому у приватного нотаріуса не було підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису.
Посилаючись на указані обставини, представник позивачки просить суд: 1) визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, вчинений 23.09.2020 та зареєстрований у реєстрі за № 48747, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованості у розмірі 14602 грн 99 коп. таким, що не підлягає виконанню; 2) стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1488 грн 60 коп. та понесені витрати на отримання професійної правничої допомоги.
Ухвалою суду від 16.11.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду. Також ухвалою суду від 16.11.2022 за заявою представника позивачки судом вжито заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення по виконавчому провадженню на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.
Протокольною ухвалою суду від 01.12.2022 за клопотанням представника позивачки у відповідача та третьої особи приватного нотаріуса витребувано письмові докази. Ухвала суду залишилася не виконаною, витребувані докази відповідачем та третьою особою не надані.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтувавши обставинами, які зазначені у позові та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причину неявки. Також відповідач не подав відзив на позов, а треті особи не надали письмових пояснень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом установлено, що 09.11.2018 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» було укладено кредитний договір №AG0590831, відповідно до умов якого позивачці була відкрита кредитна лінія із лімітом у розмірі 5000 грн, з відсотковою ставкою 0,65 % на день та з мовою повного погашення кредиту 09.12.2018 (а.с. 16).
23.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 48747, за яким нотаріусом звернено стягнення заборгованості із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 01072019 від 01.07.2019, за кредитним договором № AG0590831від 09.11.2018, за період з 01.07.2019 по 11.03.2020 включно у розмірі 13602,99 грн, яка складається з наступного: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6200,00 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 1203,00 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенями - 6199,99 грн. Також за вчинення виконавчого напису стягнуто 1000,00 грн. Загальна сума, що підлягає до стягнення складає 14602,99 грн (а.с. 10).
На підставі зазначеного оспорюваного виконавчого напису, зареєстрованого у реєстрі за № 48747 від 23.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 05.10.2020 було відкрито виконавче провадження за № 63196670. Також у межах вказаного виконавчого провадження постановою приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 03.11.2020 звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 , яку вона отримує у відділі освіти Тростянецької міської ради (а.с. 9, 11).
Згідно повідомлення наданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., від 10.11.2022 за № 9851, у рамках виконавчого провадження № 63196670 будь-які стягнення, у тому числі на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» чи на користь приватного виконавця не проводилися (а.с. 13).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону (у редакції на час вчинення оспорюваного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відтак, для одержання виконавчого напису стягувач має надати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким може здійснюватися стягнення у безспірному порядку, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Стороною відповідача та приватним нотаріусом Горай О.С. не надано суду, у тому числі на виконання протокольної ухвали суду від 01.12.2022, письмових доказів на підтвердження подання нотаріусу для одержання оспорюваного виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_2 13602,99 грн боргу, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору № AG0590831 від 09.11.2018, а також доказів розміру заборгованості позивачки та її складових, що має ґрунтуватись на деталізованій виписці по рахунку боржника із даними про суми коштів внесених позичальником у рахунок виконання кредитних зобов'язань.
Також відповідач не надав до суду належних письмових доказів того, що він є правонаступником прав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», як первісного кредитораза кредитним договором від 09.11.2018 за №AG0590831.
Надана представником позивачки до позовної заяви копія кредитного договору від 09.11.2018 за №AG0590831, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» не є нотаріально посвідченим договором, а тому не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За змістом оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус Горай О.С. керувався пунктом 2 Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, який був доповнений постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в цій частині був визнаний нечинним та незаконним, а тому приватний нотаріус Горай О.С. при вчиненні виконавчого напису 23.09.2020 не мав права керуватись цим пунктом Переліку.
За таких обставин, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем не було дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, кредитний договір був укладений на строк до 09.12.2018, а за виконавчим написом стягується із позивачки заборгованість за період із 01.07.2019 по 11.03.2020, тобто більше ніж за період дії кредитного договору, а доказів того, що цей кредитний договір був продовжений на інший строк матеріали справи не містять.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, неустойку, комісію, які передбачені договором, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, проценти, неустойка, комісія нараховуються в межах дії договору. Кредитор має право після закінчення строку дії картки на стягнення відповідних виплат за статтею 625 ЦК України.
Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Таким чином, нарахування за період указаний у виконавчому написі із 01.07.2019 по 11.03.2020 відсотків, штрафів та пені за кредитним договором від 09.11.2018 за №AG0590831є безпідставним.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що у судовому засіданні не було встановлено доказів на підтвердження факту отримання боржником повідомлення стягувача про порушення зобов'язання.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 1488,60 грн, зокрема за вимогу немайнового характеру в розмірі 992,40 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн. Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник позивачки у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової допомоги від 01.11.2022; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 01.11.2022; ордер на надання правової допомоги адвокатом Сумцовим Є.С. від 10.11.2022; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.12.2022, квитанцію від 19.12.2022 про перерахування позивачкою адвокату Сумцову Є.С. коштів за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн.
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 7000,00 грн.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами».
Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Стороною відповідача не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника позивачки та не доведено неспівмірність таких витрат.
За таких обставин, оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню фактично понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, вчинений 23.09.2020 та зареєстрований у реєстрі за № 48747, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» заборгованості у розмірі 14602 (чотирнадцять тисяч шістсот дві) грн 99 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на користь ОСОБА_2 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп., а також на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Тростянецьким РВ УМВС України в Сумській області 28.10.1998, РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8 м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239;
третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: вул. Велика Бердичівська, буд. 35, м Житомир, 10008;
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002.
Повне рішення суду складено 23.12.2022.
Суддя О. О. Огієнко