ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3457/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Ю.Ю. Первушин) від 12.11.2019 (про визнання грошових вимог NEVRA INVEST & TRADE LLC)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - В.О. Кузнецов, судді: Л.А. Коваль, В.Ф. Мороз) від 01.09.2022
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро"
до Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області) - не з'явився,
представник кредитора (NEVRA INVEST & TRADE LLC) - не з'явився
представник боржника - Дерябкін О.Е., керуючий санацією.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 22.08.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро", ввести щодо Боржника процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Дерябкіна Олександра Едуардовича.
23.08.2019 Господарський суд Дніпропетровської області офіційно оприлюднив на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника за №61970.
1.2. 18.09.2019 NEVRA INVEST & TRADE LLC (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 209 785 060 грн 15 коп. основного боргу та 3 842 грн 00 коп. судового збору.
1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму, про що ухвалено рішення про стягнення відповідної заборгованості, на виконання якого виданий наказ, однак яке (рішення) не було виконано.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 12.11.2019 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022) про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 3 842 грн 00 коп. (із задоволенням у першу чергу) та в сумі 209 785 060 грн 15 коп. ( із задоволенням у четверту чергу).
2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю наданими у справі доказами та, за результатами здійсненої судами перевірки розрахунків, заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника на заявлену суму з огляду на обставини та докази ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості в сумі 208 883 378 рублів 26 коп. та 5 187 857 доларів США 69 центів, а також судового збору в сумі 206 700 грн 00 коп. з видачою на виконання цього рішення, що є чинним та не скасовано, відповідного наказу
2.3. Погодившись з наведеними мотивами, апеляційний суд, відхиляючи аргументи скаржника (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області) проти законності ухвалення місцевим судом оскаржуваної ухвали, додав, що:
- обставини та підстави виникнення грошових зобов'язань Боржника перед Кредитором за договорами поруки, які були укладені в забезпечення договорів позики, встановлені наведеним судовим рішенням про стягнення заборгованості, а тому не підлягають встановленню під час розгляду про визнання грошових вимог до боржника;
- скаржник безпідставно послався на відсутність в бухгалтерському обліку Боржника відомостей щодо Кредитора та його грошових вимог та на неподання цих відомостей контролюючому органу для перевірки, оскільки наведене свідчить про неправильність ведення бухгалтерського обліку платником податків, однак не є належним та допустимим доказом спростування та/або існування заборгованості Боржника перед Кредитором.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16 стягнуто з Боржника на користь компанії "NEVRA INVEST & TRADE LLC" заборгованість в сумі 208 883 378 рублів 26 коп. та 5 187 857 доларів США 69 центів, а також судовий збір в сумі 206 700 грн 00 коп.
24.02.2017 на виконання вказаного рішення господарський судом видано відповідний наказ.
Рішення господарського суду від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16 є чинним, в установленому порядку не скасовано.
3.2. Обставини та підстави виникнення грошових зобов'язань Боржника перед Кредитором за договорами поруки №2/1 від 17.02.2012, №3/1 від 14.07.2014, №4/1 від 17.07.2014, №6/1 від 21.07.2014, №7/1 від 28.07.2014, які укладені в забезпечення договорів позики №2 від 11.02.2011, №3 від 12.07.2011, №4 від 05.12.2011, №6 від 12.12.2011, №7 від 19.12.2011, встановлені Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 21.09.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Кредитору в задоволенні його грошових вимог до Боржника.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 (скаржник помилково вказав пункти 2, 3) частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутство (далі - КУзПБ) та порушили норми процесуального права, висновки про застосування яких - щодо правил та меж розгляду та оцінки судом грошових вимог у справі про банкрутство, сформульовані в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, , від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14 від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19 від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
Зокрема, суди не в повному обсязі встановили обставини щодо фактичного виконання договору, на якому ґрунтуються грошові вимоги Кредитора, а також визнали грошові вимоги Кредитора до Боржника, тоді як в бухгалтерському обліку Боржника відсутні відомості щодо цих вимог та такі відомості не надавались контролюючому органу для перевірки.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Дерябкіна О.Є. у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, до яких додано аргументи про безпідставність посилання на висновки Верховного Суду в судових рішеннях у справах, що наведені в касаційній скарзі, які є нерелевантними щодо цієї справи, з огляду на неподібність правовідносин у відповідних справах із правовідносинами у цій справі, в якій грошові вимоги Кредитора до Боржника підтверджуються судовим рішенням про стягнення з Боржника на користь Кредитора суми боргу.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо меж повноважень та обов'язків суду при розгляді кредиторських вимог у справі про банкрутство
7.1. Суди встановили, що предметом спору є вимоги Кредитора до Боржника на заявлену суму.
7.2. За змістом положень Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), а саме, статей 1 (щодо визначення особи кредитора та грошового зобов'язання у справі про банкрутство), 45, 46, 47 (щодо порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду судом цих заяв) у сукупності з положеннями процесуального закону: щодо диспозитивності у господарському процесі, щодо прав та обов'язків кредитора як сторони у справі про банкрутство, щодо порядку доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, щодо порядку надання доказів у справі; а також звертаючись до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово та послідовно викладалась стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та стосовно ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, Суд дійшов таких висновків:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
- проте, обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17);
- метою апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно (постанова від 25.06.2019 у справі № 922/116/18).
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що наведені висновки були сформульовані стосовно застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме статей 1, 23, 24, 25 цього Закону, ці висновки, між тим, не втратили своєї актуальності та значущості з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 1, 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
7.3. У зв'язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини (пункти 3.1, 3.2), а саме:
- обґрунтування Кредитором заявлених у цій справі вимог до Боржника з посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16, згідно з яким з Боржника на користь компанії "NEVRA INVEST & TRADE LLC" стягнута заборгованість в сумі 208 883 378 рублів 26 коп. та 5 187 857 доларів США 69 центів, а також судовий збір в сумі 206 700 грн 00 коп.
- видання цим судом 24.02.2017 на виконання вказаного рішення відповідного наказу;
- чинність рішення господарського суду від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16, що в установленому порядку не скасовано;
- встановлення цим рішенням обставин та підстав виникнення грошових зобов'язань Боржника перед Кредитором за договорами поруки № 2/1 від 17.02.2012, № 3/1 від 14.07.2014, № 4/1 від 17.07.2014, № 6/1 від 21.07.2014, № 7/1 від 28.07.2014, які укладені в забезпечення договорів позики № 2 від 11.02.2011, № 3 від 12.07.2011, № 4 від 05.12.2011, № 6 від 12.12.2011, № 7 від 19.12.2011;
Суд доходить висновку про правильність висновків судів в оскаржуваних рішеннях щодо обґрунтованості та доведеності доказами у справі грошових вимог Кредитора до Боржника на заявлену та визнану суму.
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1) про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 45-47 КУзПБ та порушення норм процесуального права.
7.4. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) в тій їх частині, в якій скаржник стверджує, що суди не в повному обсязі встановили обставини щодо фактичного виконання договору, на якому ґрунтуються грошові вимоги Кредитора, а також визнали його грошові вимоги до Боржника, тоді як в бухгалтерському обліку Боржника відсутні відомості щодо цих вимог та такі відомості не надавались контролюючому органу для перевірки, оскільки скаржник наведеним ствердженням, за відсутності підстав та обґрунтувань, що відповідають нормам закону, всупереч порядку, визначеному в частині п'ятій статті 75 ГПК України, спростовує той найвищий стандарт доказування, що закріплений положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України.
Тобто, за наявності чинного та не скасованого судового рішення про стягнення заборгованості з Боржника на користь Кредитора (від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16) скаржник між тим домагається його перегляду у межах справи про банкрутство при розгляді відповідних кредиторських вимог, що суперечить визначеному ГПК України порядку щодо перегляду судового рішення у господарській справі (в апеляційному, касаційному порядку, за нововиявленими обставинами тощо).
Стверджувані ж скаржником обставини відсутності в бухгалтерському обліку Боржника відомостей щодо вимог до Кредитора та ненадання цих відомостей контролюючому органу для перевірки, якщо вони мають місце, вказують на порушення Боржником (його посадовими особами) правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, встановлених законом правил звітування перед контролюючими органами, однак не спростовують ні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 у справі № 904/12143/16, ні факт заборгованості Боржника перед Кредитором, що була стягнена згідно з цим рішенням та заявлена як грошові вимоги до Боржника у цій справі.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними висновками апеляційного суду (пункт 2.3).
7.5. Таким чином доводи скаржника про незаконність визнання грошових вимог Кредитора до Боржника не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
7.6. Висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.7. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
1. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі № 904/3457/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік