ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 926/54/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В.) у справі №926/54/22 Господарського суду Чернівецької області
за позовом Першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Екомонтажсервіс"; 2) Державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Екомонтажсервіс" (далі - Відповідач-1), Державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни (далі - Відповідач-2) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради від 26.03.2019 за Відповідачем-1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю прохідної літ."А" загальною площею 4,60 м2 і дренажні колодязі № 1-7 у м. Чернівці, проспект Незалежності, 137, тоді, як земельна ділянка, на якій розташовано вказані споруди, власником якої є Позивач, на момент здійснення реєстрації майна не перебувала ні у власності, ні в оренді Відповідача-1. Безпідставне проведення державної реєстрації права власності на зазначені споруди порушує інтереси держави в особі Позивача, оскільки своїм рішенням Відповідач-2 фактично вказав про наявність майна на земельній ділянці Позивача, чим обмежив власника земельної ділянки у реалізації права на розпорядження цією ділянкою під вказаними об'єктами, що призвело до надання землі Відповідачу-1 в оренду поза конкурсом (без проведення торгів) за рішенням Позивача від 11.04.2019, тобто, вже після здійснення Відповідачем-2 державної реєстрації об'єктів на цій землі.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2022 відмовлено у задоволенні заяви Прокурора про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради. Закрито провадження у справі.
4. Ухвала суду мотивована тим, що у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень; спірні відносини не підпадають під ознаки приватно-правового спору, а тому не можуть бути передані на розгляд господарського суду, оскільки для їх вирішення встановлений інший порядок розгляду.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2022 скасовано, а справу направлено в Господарський суд Чернівецької області для продовження розгляду по суті.
6. Постанова суду мотивована тим, що Позивач не був учасником публічно- правових відносин з Відповідачем-2 (не звертався за наданням і не отримував адміністративні послуги у вигляді державної реєстрації права власності на майно), а спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку (державна реєстрація права на майно обмежує право територіальної громади розпорядитися земельною ділянкою, на якій розміщене це майно, шляхом реалізації прав на неї за результатами аукціону), тобто, права цивільного, тому позов у даній справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства; прийняте Відповідачем-2 оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи, а не Позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2
7. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати , а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 2, 4, 14, 20, пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України, статтю 4 та пункт 1 частини другої статті 17 КАС України, оскільки не враховано, що у даній справі оскаржуються владні, управлінські рішення державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень, а тому спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу
9. Прокурор та Позивач подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
10. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановили суди попередніх інстанцій, звертаючись з позовом, Прокурор посилається на те, що на підставі рішення Відповідача-2 від 26.03.2019 за Відповідачем-1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю прохідної літ."А" загальною площею 4,60 м2, дренажні колодязі № 1-7 у м. Чернівці, проспект Незалежності, 137.
Прокурор вважає, що діями Відповідача-2, який узаконив самовільне присвоєння номеру об'єкту, порушено інтереси громади м. Чернівці в особі Позивача, оскільки своїм рішенням державний реєстратор фактично вказав про наявність об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, чим обмежив власника земельної ділянки, яким є Позивач, у реалізації права на розпорядження земельною ділянкою під цими об'єктами, що призвело до надання її Відповідачу-1 поза конкурсом в оренду. Оспорену державну реєстрацію проведено Відповідачем-2 без дотримання вимог законодавства, оскільки, не перевіривши чинність договору оренди землі під цими об'єктами, який припинено за рішенням Позивача №157 від 28.04.2011 і, керуючись довідкою про те, що нежитлова будівля та дренажні колодязі належать Відповідачу-1 та побудовані до 1992 року, Відповідачем-2 зареєстровано право власності на нежитлові споруди. Прокурор стверджує, що безпідставне проведення державної реєстрації права власності на нежитлові споруди порушує інтереси держави в особі Позивача, як власника земельної ділянки, на якій ці споруди розташовані.
12. Приймаючи судове рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись статтями 2, 4, 20 ГПК України, статтями 4, 19 КАС України, статтями 1, 10, 11, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дійшов висновку, що оскаржуване Прокурором рішення Відповідача-2 було прийняте ним як суб'єктом владних повноважень, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. При цьому, як зазначив суд, позовна заява не містить вимог щодо визнання права власності на спірне майно за державою в особі Позивача, що вказує на відсутність спору стосовно нерухомого майна в розумінні цивільно-правового значення. Крім того, Позивач не висуває до Відповідачів вимог майнового змісту відносно спірного нерухомого майна.
13. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком місцевого господарського суду та, зважаючи на статті 15, 16 ЦК України, статті 3, 17 КАС України, надавши оцінку предмету та підставам позову з урахуванням характеру правовідносин, з яких виник спір, дійшов висновку, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права комунальної власності на земельну ділянку Позивача, який не є учасником публічно-правових відносин, а тому цей спір не є публічно-правовим з огляду на суб'єктний склад сторін та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
14. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.
15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (дана правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 у справі №175/1571/15, від 27.03.2019 у справі №638/14011/16-ц, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 13.03.2019 у справі №202/30/17).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
15.1. З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Порівняльний аналіз змісту статті 20 ГПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
15.2. Як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, метою звернення з позовом у даній справі в інтересах органу місцевого самоврядування, Прокурор зазначив захист порушених інтересів територіальної громади в особі Позивача у сфері земельних відносин, оскільки реєстрація за Відповідачем-1 права власності на нежитлові споруди, розташовані на земельній ділянці, власником якої є Позивач і яка у встановленому законом порядку Відповідачу-1 не передавалася, свідчить, як зазначає Прокурор, про порушення інтересів органу місцевого самоврядування, яким є Позивач, як власника такої земельної ділянки.
15.3. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, на висновок якої вірно послався суд апеляційної інстанції, зазначила, що, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто, останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
15.4. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки Позивач не був учасником публічно- правових відносин з Відповідачем-2 (не звертався за наданням і не отримував адміністративної послуги у вигляді державної реєстрації права власності на спірне майно), а спірні правовідносини у даній справі пов'язані з необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку (державна реєстрація права на спірне майно обмежує право територіальної громади в особі Позивача розпорядитися земельною ділянкою, на якій розміщене спірне майно, шляхом продажу права на неї за результатами аукціону), тобто, права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. До того ж, прийняте Відповідачем-2 оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи (Відповідача-1), а не Позивача.
15.5. Таким чином, як вірно зазначає апеляційний господарський суд, враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права комунальної власності Позивача на земельну ділянку, який (Позивач) не є учасником публічно-правових відносин, цей спір не є публічно-правовим з огляду на суб'єктний склад сторін та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
15.6. При цьому, участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
16. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги Відповідача-2, викладені в пункті 8 постанови, є помилковими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
18. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Відповідача-2 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 09.08.2022 прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Щодо розподілу судових витрат
19. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №926/54/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
В. Зуєв